Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Польща   двовладдя   Президент   Премєр   Сікорський   зовнішня політика   українська влада   польська влада   непрацездатність

Польський Прем'єр проти Президента і обидвоє проти хаосу двовладдя

Гетьман | 7.02.2008 18:19

2
Рейтинг
2


Голосів "за"
6

Голосів "проти"
4

Нежиттєздатність влади побудованої на нерозмежованому двовладді знаходить аргументи не тільки в українській ситуації, а й в польській. Здавалось, що порівнювати, Польща в Євросоюзі та НАТО, а Україна на роздоріжжі, коли московитська сторона тягне під Росію, а прозахідні політики обіцяють, що Європа і НАТО все за них зробить. Схожість є...політика.

Польський Прем'єр проти Президента і обидвоє проти хаосу двовладдя
Можливість порівняти ситуацію в таких складних механізмах, як державна влада в Україні та Польщі, появилась не одразу. Так, в Польщі, вибори, які почались пізніше наших, привели в результаті, набагато раніше за наших, цивілізовано до влади Прем'єра неспівзвучного з Президентом. В Україні, вибори, затягнувшись торгами, в наслідку відсторонили випадкового для народу, але прогнозованого для Мороза та прийнятного для нетвердої позиції Ющенка, Прем'єра Януковича і привели до влади неспівзвучну Президенту Тимошенко. Оскільки конфлікти українські відомі і набирають оборотів щодень, то польське Прем'єрсько-Президентське протистояння своє схожістю підтверджує бракованість такої моделі правління.

Ілюзорність можливої нормальності та безкарності неправильно вибудованої системи влади, коли двоє людей керують одним і тим же, не змусила довго себе чекати Польщу. Тому що в принципі неможливо розписати і спрогнозувати всі потенційні ситуації, коли б правила чітко вказували, хто з двох, Прем'єр чи Президент, мають право покермувати одним і тим же. Початкова відносна розмежованість, за яких умов Президент і Прем'єр можуть мати пріоритетний стосунок до чогось, на перших порах діяльності Прем'єрсько-Президентської моделі державного управління не давала підстав для катастрофічних побоювань. З часом все змінюється, протиріччя, зачепившись десь, починають лізти одне за одним...

Внутрішні протиріччя не залишаються тільки в коридорах влади. Вони вилазять на поверхню, коли одній з сторін виявляється потрібною політична підтримка своїх дій щоб це оцінив електорат. А деколи, й просто втаємничити розбіжності неможливо, через їх очевидність. Але найбільша шкода та початки нагнітання неспокою в суспільстві починаються з неодноголоссям влади при потребі виявити зовнішньополітичну позицію.

На останньому, "щастя" двовладності польської влади зрівнялось і навіть в чомусь перегнало українську владу. Неузгодженість позиції Президента і Прем'єра Польщі із "забуванням" вияснити і випрацювати спільну думку при зносинах і закордонними країнами, привернула потухлу увагу поляків до польської політики. Питання, що ж буде далі і яким чином вони зможуть порозумітись, стало вмить актуальним.

Проте в польської влади є цілком вагомий заспокійливий аргумент, чого немає в української влади, у вигляді зручнішої, ніж в України, зовнішньополітичної обстановки Польщі. Вони в Євросоюзі і їх проблеми автоматично стають проблемами і Європейської Співдружності, що заспокоює і гарантує убезпечення від сильно вразливих економічних наслідків розбірок між Прем'єром і Президентом. Про право й взагалі нічого говорити, що непорівняно з українською ситуацією. Так само і проблемні моменти відносин з державами не членами Євросоюзу, як наприклад Росією чи здавшась за допомогою москвофільської влади останній на милість Білорусією. Тому що Польща тут захищена НАТО і міжнародним європейським правом.

Та від самих себе, як і від принципової неправильності двовладної системи управління цілою державою, ніхто не застрахований. Поляки тут підтвердили хибність обрання такої моделі управління державою, яка і діє-не-діє в Україні.

І якщо протягування Реформи Мороза, яка передавала владу проросійським силам і створювала гарний старт для васальства Парламентської України Президентській Росії, то в Польщі ситуація теж схожа. Тільки тут вже Євросоюз заходився проти сильної націоналістичної політики Президента Польщі. Коли останній користуючись розбіжностями в таборі Західних Країн вийшов на спільні позиції з групою США і зумів укріпити Польщу в Європі не на рівні Балтійських Країн. Але ситуація помінялась і політика сусідства для поляків виявилась ближчою-Прем'єром став "брюссельський прем'єр" замість брата-близнюка Президента.

Забувши при цьому про Президента, а дехто й сподівався на хороший баланс сил, в результаті скандал за скандалом потрясає Польщею. Зрозуміло, що не так сильно як подібне робиться на Україні, через більшу ситість і визначеність поляків проти бідності і відповідно заполітизованості, а також невизначеності українців. Але владні проблеми масштабами від того не менші.

Ось, Сікорський, Міністр Закордонних Справ Польщі, недавно відвідував Україну. Де вирішив похвалитись урегулюванням кризи на кордоні, пов'язаної з страйком польських митників. Прем'єрська сторона такі дії президентського Міністра назвала самопіаром на праці Прем'єра Дональда Туска. Крім того, широко пообіцяні перспективи й дальше вболівання Польщі за вступ України до Євросоюзу, теж ними ж було названо політичною грою Президента Качинського. Мовляв насправді Україна сама в'яло проводить політику в цьому напрямку, а тому вони в Сеймі прем'єрською коаліційною більшістю вирішили охолодити таку діяльність з заохочення України приєднатись до Європейської Співдружності.

Але дальші візити Сікорського, як представника президентської сторони, ще цікавіші. В скорому часі після відвідин України, він поїхав до Москви, де підтвердив незворотність курсу Польщі на розміщення елементів американської Проти-Ракетної Оборони. Потім майже одразу полетів до Вашингтона і пославшись на таке-сяке порозуміння з сусідніми країнами, в тому числі і Росією висловив готовність розмістити ПРО в Польщі. Натомість Дональд Туск змушений і там і там тепер роз'яснювати свою помірковану позицію.

В самій ж Польщі, все як по українському сценарію: в Президента і Прем'єра червона телефонна лінія, мали б вияснити неузгоджені моменти, але хтось не хотів, хтось не передбачив; в закордонних візитах має лунати єдиний голос Польщі і т. п. Тут і за посередника взялись Євротрансгаз, як подібно в нас з Росукренерго, і пішли запитання щодо відносин Москва-Варшава, якими вони мають бути...

Тільки от розвиток цих подій в Польщі не такий накалений в середовищі основних гравців і Прем'єра і Президента. Там це спокійніше, але й пряміше по відношенню один до одного. Тобто заспинні ігри не вітаються. В Україні ж навпаки: більшість протиріч виринає на поверхню з цілим шлейфом, що до цього був непомітним чи йому не надавали значення. Польські ж внутрішні протиріччя різкі і відвертіші, принаймні так виглядає по наведеним прикладам.

Попри це, на даний час, неспокійність Польщі може навіть виявитись корисною для неї самої, розбудивши її від сплячки і змусивши задуматись над проблемами, які там існують. До того ж такий конфлікт влад сприяє спробам демонстрації як одної сторони так і іншої своєї дієвості. Від чого і польський Президент захвилювався про проведення Євро-2012 в Польщі і Україні, і Уряд почав по сто мільйонів виділяти на будівництво стадіонів.

Хоч безсумнівно, без шатання польської влади, проблемні моменти можна вирішувати успішніше. В Українському ж варіанті з двовладдям взагалі вся увага відвернута від внутрішніх проблем і замінена на показуху, бо ж нема чим показувати дієвість свою, крім як подачками і словесним вболіванням. Тому в будь-якому разі миттєвий позитив від розбірок у владі незрівнянно менший за шкоду, яка буде наслідком нестабільності і незорганізованості владної діяльності.

Причому, порівнюючи Польщу і Україну, з огляду на різницю нашого гіршого стану, внутрішнім протиріччям є всі шанси з'їсти українську владу швидше і глобальніше ніж польську. І в поляків немає третьої, зацікавленої в падінні української державності досить вагомої проросійської сторони. Коли останні використовують спроби перетворення в васально залежну Москві Україну, кожного разу тикаючи пальцем на невдах прозахідних політиків, заробляючи таким чином на їх протиріччях собі політичний капітал.

Україна змучилась від політиканства. Нам треба проукраїнської влади. Що не працює-те геть. Двовладдя має бути забуте.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua