Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
заощадження   видача   тисяча   купівля прихильності   політика   президентські вибори   не обманутись   Ощадбанк

Не дарма тріщать двері ощадбанків

Гетьман | 11.01.2008 18:30

3
Рейтинг
3


Голосів "за"
8

Голосів "проти"
5

Ось вона халява, та ні, зароблене віддають. Ці дві незамислуваті думки в скорому часі стануть основними в оцінці акції з повернення рубльових вкладів ощадбанку. Відомість події з повальною роздачею грошей не мине просто так. Що ховається за девізом "всім пенсіонерам по тисячі" цікаво стане навіть трохи швидше ніж... перед виборами Президента України.

Толпи людей під дверима філій ощадбанків позбирались і чекають. Чекають на гроші, на таку приємну і незайву тисячу, яку колись загубили, а тепер добрі люди знайшли і повертають. В винагороду ж просять всього-нічого якусь політичну прихильність. Але грошей зразу не дають, треба реєстр скласти, порахувати, аж потім видавати і побільше шуму. Щоб не забулось часом, як доплати до пенсії одного відомого програвшого кандидата в Президенти.

Зрозуміло, що роздача грошей в розмірі одномісячної зарплати не зробить громадян України заможними. Радість від отриманих в майбутньому грошей теж скінчиться разом з ними. Бо не може "роздавання" в принципі замінити системні реформи для покращення якості життя. Зате політики, причетні до цього, зберуть не малий урожай прихильності. Навіть їх опоненти, які ні до чого, стверджуватимуть, що це вони отих змусили до цього. Найбільше ж їх об'єднає очікування степені вдячності громадян, яка має проявитись при наступних перевиборах "еліти".

Та справа людей з ощадними книжками поки що маленька-піти і забрати свої гроші. А доти, це всього лиш намагання компенсувати несправедливість виділення коштів на покращення демографічної ситуації, коли людей пенсійного і передпенсійного віку обділили були. За грошима ж прийдуть практично всі, хто зможе і має заповітну книжечку. Дарма, що не зрозуміло як рахують і суму не всю повертають, навіть в гривневому еквіваленті, не те що в доларовому. Історія з ваучерами так навчила, хто продав за копійки, той щось і отримав, а в решти-на полицях десь валяються чи пропали разом з банкротством і прихватизацією об'єкта, в який вкладалися майнові сертифікати.

Подяка від людей звісно буде. А от величина її залежатиме від того чи дадуть гроші чи тільки намагатимуться, та чи всім бажаючим дістанеться. Впливатиме також і відчуття ставлення до себе, чи купують як жебраків, які тішаться тисячі на рік, наче скарбу, чи просто задобрюють паньство. Плюс до цього, кого ж звинуватять за давки в чергах і нерви невдалих спроб отримати гроші.

Та навіть з мінусуванням по цих негативних явищах електоральний запас є великим. Пенсіонерів і людей передпенсійного віку в нас більше ніж молоді, які фактично знаходяться на Україні. А зваживши на те, що люди старшого віку чогось піддаються на провокаційний примус обов'язково проголосувати за когось з політиканів, а молодь не дуже ведеться, то "пенсіонерські роздачі" є безцінним інструментом набуття політичних капіталів.

Про те, що оголошене повернення рубльових вкладів ощадбанку є передпрезидентська купівля прихильності, а не чисте бажання повернути втрачені заощадження, говорить багато що.

Наприклад, чому не оголошено відношення курсу втраченого рубля до теперішньої гривні? Чи не тому, що повернення точне правильне і в справедливій мірі не планується. Щось подібне до зрівнялівки в пенсіях. Бо очевидно, що майже всі мають більше чи біля тисячі на книжці. Та замість перерахунку по відношенню суми рубльового вкладу до всієї суми в гривнях запланованої на виплати, всім роздають по тисячі гривень.

Другим свідчення про націленість на певний політичний результат намірів повернути заощадження є термін. Два роки відведені для повернення заощаджень гарно збігаються з проведення виборів Президента через ці самі два роки. А не розтягнена в часі виплата, з наче ненавмисним створення піковості виплат, говорить про бажання "засвітити" цей момент.

Третім, викликаючим підозру фактором, є не пояснення куди ж зникли гроші тоді. Відповідно, звідки тепер вони беруться? Тобто яким чином пов'язане повернення теперішнє з минулою втратою? Адже не держава вкрала ці гроші, а віддає вона. За кого ж тепер платить Україна, якій не вистачає коштів майже на все що для людей.

Звісно порадіти за тих, хто отримає гроші можна. Але чи радісно буде тим, хто пожинатиме плоди здобуття політичної прихильності таким чином? Мабуть ні.

Хоча частина ощасливлених, яка звикла до таких купівель, коли віддають маленьку частинку того, що було вкрадено колись і підлягало поверненню тільки в жалісливих мріях, очухавшись зрозуміють, що не все те даром. Проблема тільки чи завадить це тверезо дивитись на різнокольорових політиків з вдоволеними усмішками. Найбільш ж важливо це в ключові моменти, коли останні біжать за народною підтримкою задля легалізації себе перед українським суспільством і світом.

Та найприкріше те, що люди не міняються, коли наслідки обдаровування безплатним морозивом, яке колись забрали погані люди, б'ють їх гірко потім. Що констатував би мабуть й Воланд з Майстра й Маргарити після повернення його чортячої величності на землю, роздавши "зустрічаючим" його гроші з стелі... Різниця тільки в тому, що йому потрібно було не те що політикам.

Як ж навчитись людям не купуватись, то справа часу і великих вольових, розумових та духовних зусиль.

До того, роздача чогось там даватиме перевагу тим, хто має в розпорядженні запас матеріальних благ. Про й так слабку ефективність демократію можна тоді забути. А аукціони з скупляння людей збіднять їх швидше, ніж встигнуть зрозуміти що сталось. Надія зберігається тільки в не втраті гідності, а допущені обману себе, що є різними речами.

В конкретному ж випадку, теперішньої роздачі грошей, видимим негативом є можливість сховати інфляцію. Мала доля інфляції при видачі грошової маси невідомо звідки, а значить з підозрою на паперовість і незакріпленість реальною вартістю, загубиться ще в процесі. Частина потоне в сплаті за комунальні послуги, коли здійснити платіж по ним буде набагато зручніше, ніж отримати гроші в живу. Відбуватиметься це як при субсидіях: комунальникам дають рахунки про сплату, добавляючи суми до й так недофінансування цієї галузі державою. Присоски до комунальних структур в цей час вимагатимуть грошей і їм трохи напечатають. І разом з інфляційним процесом виданих грошей, не відповідаючих приросту економіки, яка має забезпечувати їх реальну вартість, все це потоне серед ланцюгового зростання цін залежних від вартості газу, нафти, ядерного палива.

Тож веселіш робочий клас-політикани то купують то продають нас, та нації зіп'ятись на ноги не дають по-всяк час. А нам все одно йти вперед і вперед, бо іншого для нас ніде ніхто не побудує.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua