Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Визнання крізь сціплені зуби

| 19.12.2007 14:43

1
Рейтинг
1


Голосів "за"
6

Голосів "проти"
5

У мить, коли демократична коаліція святкує перемогу, коли обраний новий Премєр і є призначеним Кабінет міністрів варто згадати про особу, без драматичних зусиль якої, ця перемога була б лише мрією.

Очевидно, що мова йде про Президента Віктора Ющенко. Зараз, у цей перед святковий час можна почати робити підсумки минулого року, який був по самісінькі вінця переповнений драматичними подіями, стресами і викликами. Очевидно, що найбільш значущою є епопея з розпуском Верховної Ради 5-го скликання. Не буду нагадувати загально відомі факти, що формальною підставою розпуску парламенту стали невиважені заяви голови ВР і лідера СПУ Олександра Мороза і ПР про можливе переформатування їхньої коаліції і утворення коннституційної більшості в парламенті! Такий розвиток подій не залишав жодних шансів для Президента повернути собі всю повноту влади, обмеженої конституційною реформою 2004 року.

То ж Президент почав діяти. А діяв він на стільки рішуче, що практично водночас заперечив думку про себе. як про людину, не здатну до силових кроків. Причому, ці його політичні ходи часто входили в колізію з самою Конституцією країни, Гарантом якої він є, були, як то кажеться, на межі фолу! Варто лишень згадати підпорядкування собі Внутрішніх Військ, їх марш на столицю, "на футбольний матч", або перетасування Генеральних прокурорів та й самі події в цій ГПУ, блокування Конституційного Суду та інше. Часами здається, що якби в цій країні знайшлися менш "хворобливі" судді КС, то ще невідомо, як би вся ця епопея закінчилася.

Україна ще раз підтвердила правило, що переможця таки не судять. Хоча Європа з подивом споглядала на українські "демократичні" викрутаси, тим не менше, однозначної реакції щодо подій в Україні в неї не було. Хочу нагадати, що Президент боровся мов лев – жерстко і твердо. Боровся один. Всі союзники принишкли і поховалися по норах і тільки звідтіля попискували, що гляньте, він знову з тими "бандюками" щось підписує, знову торочить про універсали, веде угодовську політику і це тоді, коли Президент відверто став неформальним лідером НУНС. Президент, відчуваючи всю хиткість і справді двозначність політчно-правової ситуації в країні, тим не менше твердо дотискав до визнання сторонами необхідності проведення дострокових виборів.

Очевидно, що борючись поодинці з політичними опонентами в особі правлячої коаліції, Президент не мав можливості та й не сподівався, що політичне гакерство союзників призведе до втрати підтримки його "власного" електорату, який настирливо охмурювався діячами з "паралельної колони". Згадайте всі ці натяки, недомовки, двозначності і просто прямі навіювання, які представляли Секретаріат Президента і його чільника Балогу мало не новітнім українським Макіавеллі.

Політичне гакерство привело до того, що молода нашоукраїнська і самооборонська "поросль", яка на плечах Президента пролізла у ВР стала нахабно називати Президента України – "ваш президент", тобто не своїм, бо їм бач видалося, що Президент вчиняє не так, не за їхнім розумінням. Характерно, що ні один "союзник" з паралельної колони не зупинив зухвалу тираду дурника, а тільки сміялися у кулак. А жаль, пора зрозуміти, що такі "скорі" на язика сьогодні зраджують його, а завтра з такою ж легкістю зрадять і вас.

Тут "гумористи" насміхалися зі слів Литвина, що його дії згуртували коалійію. Але коли вдуматися це є щира правда, бо тільки острах повного краху змусила цю розхристану і розшарпану НУНС зімкнути ряди. Якби існував бодай теоретичний "запас" голосів, то ще невідомо, як би вони голосували.

Хочеться закінчити тему на мажорній ноті. Важкий рік добігає кінця. Президент довів справу з достроковими виборами до завершення. Україна попри всі проблеми довела, що вона таки є цитаделлю демократії на пострадянському просторі. Тепер це вже змушені визнати всі – і на Заході, і на Сході. Захід вже відверто запрошує Україну приєднатися до Північно Атлантичного союзу народів Європи і Північної Америки. Президент рішуче налаштований на це. Дуже хотілося б, аби новий демократичний уряд покинув змагання з Президентом України, як це було дотепер і підтримав його у цій справі.

Визнання заслуги пана Президента в їхній спільній перемозі, навіть коли воно зроблене крізь сціплені зуби, є доволі оптимістичним знаком.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua