Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Голодомором навіяне

Wolivan | 6.11.2007 21:03

7
Рейтинг
7


Голосів "за"
9

Голосів "проти"
2

Кінець листопада 2006 позначився великою кількістю інформації про голодомор у пресі, на телебаченні і радіо. Це породило багато думок. Де-які з них просились на папір. Може комусь знадобляться?

"В этом мире случайностей нет."

"Машина времени"

Кінець листопада 2006 позначився великою кількістю інформації про голодомор у пресі, на телебаченні і радіо. Це породило багато думок. Де-які з них просились на папір. Може комусь знадобляться?

По-перше: за що? Чому Бог допустив таку кару на українців? Чому не захистив, не попередив?

Як на мене, першою причиною було нерозуміння широким загалом українства Центральної ради. Хоч більша провина Грушевського та Вінниченка за їх соціалістичні ідеї, інтернаціоналізм, розпуск армії. Як завжди – еліта не дбала про народ – народ відповів їй тим самим. Захоплення Києва Муравйовим і його наслідки було першим попередженням від Бога.

По-друге: не було широкої підтримки простих людей повстанських рухів 20-х років. Всі хотіли швидкого закінчення громадянської війни. В результаті жорстоке придушення повстанців Махна, "зелених", холодноярців... Потім радянська влада взялась за

церкву. Знищували священників, монахів, церковних старост, дяків і самі

церкви та монастирі. Народ мовчить і терпить. Це друге попередження від Бога – показав, як влада розправляється зі своїми ворогами реальними та потенційними.

По-третє: початок колективізації 29-30 рр. Страх уже був – тих хто воював і церкву здолали – але був і шанс розпочати масовий спротив. Розумні люди попереджали: колгоспи можуть існувати тільки за рахунок майна "куркулів", а потім і "середняків". Тому, що ті сільські пролетарі, які організовувались у колгоспи, нічого не мали та й працювати не вміли. Як розповідала моя бабуся, коней "куркульських" практично не годували, а працювати заставляли до скону. Вони по дорогах і падали. Так на одному такому коникові знайшли записку: "працював я у колхозі та й здох на дорозі, прошу

вас НКВД, закопайте мене де". Чим не попередження того, що сталось за 2-3 роки з людьми?

Висновок: провина за організацію голодомору на більшовиках, але мовчазна смиренність українців також сприяла цьому.

Чи є голодомор 32-33 рр. геноцидом українського народу?

Однозначно так. Голодомор був організований не тільки для того, щоб зібрати цінності, які люди міняли на хліб (хто мав), для індустріалізації СРСР, але для "ламання хребта" українському народові. Потенційно він був ворогом, тому що завжди був

"самостійником", а не "общинником", багатшим, порівняно з російським селянином, та ніколи не поважав голоти, яка була основою для радянської влади. Знищення кращих українських родин ("куркулів" – розкуркуленням, а "середняків" – голодомором) – це

знищення підгрунтя, основи нації. І стан сьогоднішнього українства на сході і півдні України є найкращою для цього ілюстрацією. Всі позитивні характеристики замінились страхом перед владою, який, напевне, передається від покоління до покоління генами. Хто міг опиратись владі були знищені голодомором 32-33 рр., а хто після війни почав підіймати голови – голодомором 47 року. І шахтарські походи на Київ у наш час не є чимось іншим. Всі вони організовувались місцевою владою, щоб "вибити" гроші на свої потреби, а не за для потреб шахтарів.

Чому більшовизм нищив українців більш-менш зрозуміло, але і царська Росія не була кращою. Перейнявши історію, культуру і саму назву "Русь", московити розуміли, що їм потрібні і ті духовні та матеріальні (земля) корені, які живлять цю націю. За їхнім

принципом: "Назвался груздем – полезай в кошелку". Це підтверджують всі спроби російської влади фальсифікувати історію (байка про "спільну колиску"), заперечення української мови і культури. 300 років працював царат, але після революції 17 р.

українство почало підійматись з колін. Тому "батько" Сталін підійшов радикальніше – вирішив голодоморами знищити автохтонне населення і замінити його росіянами. Про ешалони людей з Росії у вимерлі від голоду села ми знаємо. При цьому переселяли

найнадійніших і найвірніших, як нагороду за заслуги перед владою.

Після 44 року Жуков висловлював бажання вивезти всіх українців, які були в окупації, в Сибір, але вагонів не вистачило. Це теж було причиною організіції голодомору 47 року.

Навіть заляканих і замучених війною людей боялась влада – вони побачили іншу культуру, а якщо про свою згадають?

Дуже сподобалось мені, як сьогоднішні комуністи вказують на новий, уже сучасний геноцид українського народу. З ними у цьому варто погодитись – вимирання 300-400 тис. людей щорічно, по іншому не назвеш. Але причини цього аж ніяк не в "незалежності", "реформах" чи "демократії". Хто забув, варто нагадати, в СРСР

дефіцит був завжди. А з початком розвалу союзу (кінець 80) і гроші почали відміняти (50р. і 100р.), і талони ввели (цукор, масло), а потім і купони, як захист (не людей, а місцевих комуністів) від політики московського комуністичного уряду.

Тепер про "незалежність". Наші масмадіа завжди бажане видають за дійсне (а може це вказівки?) замість того, щоб речі називати своїми іменами. Наприклад, "український парламент", хоч це Верховна рада, "спікер", а не голова ВР. Як можна не розрізняти парламентаризм і радянську владу, яка досі у нас керує? Чи це навмисне маскування? Спікер – це свого роду арбітр, а голова ВР – це "не перший, але і не другий". Так і

"незалежність", якої немає вже більше 300 років. Маємо повну, майже 100 %, залежність від Москви. Влада в Україні займається "мімікрією" – маскується під

українську. І скільки б Кравчук не називав себе "першим українським президентом", і сучасники, і майбутні покоління будуть знати, що він секретар ЦК КП УРСР по ідеології. І тільки тоді Україна зможе стати незалежною, коли збудеться ніжно напророковане йому у 90 році: "Кравчучок-кравчучок пташечка, полетиш до Москви, до Івашечка". "Другий" – Кучма – також комуніст, голова парткому заводу, хоч чесно зізнавався: "Скажіть, що будувати і ми збудуємо". Але ніхто не сказав, тому і збудував – свій клан в Україні.

Днями відзначали 15 років референдуму – "волевиявлення"?, більше 90%? – такий відсоток потрібен був владі для самоствердження і відносної незалежності від центру. Щоб і собі щось отримати у приватну власність з народного добра і Горбачова залишити у дурнях. Московська влада на це погодилась і все пішло за планом, складеним ще за часів Андропова – не дати людям справжньої свободи, а "незалежність" і стрімке погіршення життя використати для того, щоб народ сам добровільно просився у союз, ще й проклинаючи незалежність. Що і маємо, тільки тепер це називається ЄЕП. Може хтось відчув себе за цих 15 років незалежним? Чи хтось вважає незалежними олігархів? Їм можна тільки по-людськи поспівчувати. Влада дала можливість своїм найвірнішим "попрацювати біснесменами", "президентами" країн і компаній, але з розрахунком, що прийде час і все повернеться до неї. У Росії збирання вже почалось, найкращі приклади Ходорковський і Березовський (ще ховається). У нас тих, хто не розуміє "політики партії", просто відстрілюють. Прості обивателі вважають, що влада – це перші особи, але насправді це не так. Їх також наймають, дають "порулить" і звільняють. У Горбачова владу забрали, Єльцин був задоволений тим, що дали, Путін потроху пробує перебрати владу під сбе, він – "свій", може йому це і вдасться. А хто влада в Україні? Тут знову потрібно подякувати Кучмі, він чесно зізнався – "друзья собрались, попросили – "Леня, будь президентом", я и согласился". От ці "друзья" і є влада, якій тимчасово "арендували" Україну.

"Реформи" – за 15 років розмов про реформи було багато, але хто знає хоч одну, яка проведена до кінця і дала позитивний результат? Ще Кравчук, а потім Кучма тримали штатних "реформаторів" Шпека і Пензеника. Для чого? А щоб потім було на кого провину за бардак в країні покласти, та й перед заходом гарно виглядіти і грошей на ці "реформи" випросити. І попереджала ж їх Наталя Вітренко: "Вы будете отвечать!". Шпек замаскувався, а Пензеник до тепер "відповідає", вже перед регіоналами. А справжні

реформи потрібно оцінювати по степені свободи для людини. Наразі – повна залежність від влади, а вона керує податковою, міліцією, санстанцією, пожежними і т.д. Без "кришування" влади ніякий бізнес не можливий.

"Демократія" – чи є наявність сотні партій ознакою демократії? Ні, тому що жодна з них не є демократичною. Всі вони працюють на владу, вона їх і утримує. Навіть "опозиційні" партії грають свою роль в окозамилюванні, а не розвивають демократію. Візьмемо Рух. Спочатку забароняли, поки був небезпечним, а потім нашпигували

своїми людьми і дозволили, коли там вже "все було під контролем". Поки Рух був проти влади, мав всі шанси змінити владу (як Народні фронти у прибалтиці), а потім почалась співпраця з комуністами і комсомольцями ("ми цінуємо професіоналів"), які підказали

Чорноволу (чи не Лавринович?) зробити з руху партію, ніби це допоможе йому стати президентом. Він – наївний і повірив. В результаті – розвал і Руху і початків демократії. Чорновола по-людськи шкода, використали доки був потрібен, а потім знищили

(ще мемуари захоче писати). Так влада віддячує за співпрацю.

Хоч є інші подяки: Соіфя Ротару отримала в подарунок "Бентлі". Напевно за пісню "Одна калина", яка зараз звучить з усіх усюд. Там чітко викладена програма максимум сьогоднішньої влади – "одна калина, одна стежина, одна родина", а ти козаче – "наливай". Людям подобається. Замовляють для родичів, знайомих. Невже народ

не розуміє, про що йдеться? Чи української мови вже не розуміють?? Чи кожен думає, що це його "одна родина" залишиться?

Кажуть, ще перед голосуванням постанови президента про геноцид Мороз заявляв, що у його рідному селі у 32-33 рр. тільки половина села вимерла. Хіба це геноцид? От якби все село вимерло, тоді так – геноцид. От зараз повністю села вимирають, вже районні центри почали вимирати, а на днях повідомили, що і обласні центри зменшуються. Були "мільйонники" – і нема. Так чия провина, пани-комуністи чи соціалісти, за цей новітній геноцид що твориться в Україні? Чи вже всі забули, як після заборони компартії, Мороз швидко організував соцпартію, тільки щоб від "корита" не відходити?

"Роковини" Майдану.

Не став і Ющенко першим українським президентом. Здав він і Майдан, і Україну. Як у тій дитячій казці про лампу Аладіна: "я твой друг, но я раб лампы". Друг Майдану, але раб системи, яка його вивела на перші посади в Україні, отруїла, а потім підказала

чим (виживе – буде вдячний, не виживе – ще краще), дозволила "порулить", але зв'язала зобов'язаннями. Він і його партія більше займались собою і "кришуванням" кучмівців ніж зміною системи влади. А шанс був – 1 зі 100, але був.

Головним гріхом Ющенка є те, що він погасив надію на зміни до кращого в простих українців. Після майдану вона розгорілась, по розколі – жевріла, коли призначив Януковича прем'єром – погасла.

Чи випросить у Бога прощення? Поживемо – побачимо.

Третій тур у 2004 році був найдемократичнішим і найчеснішим вибором за всю історію України. Всі махінації (виявлені, а ще більше не виявлені) не змогли дати бажаного для влади результату. Це був справжній удар для неї. І це тільки завдяки Майдану. До

цього виборів (референдумів) не було. Результати затверджувались ще до "виборів" у владних кабінетах. І після цього, на жаль, з виборами не склалось. Організатори минулих фальшувань не були покарані, а в більшості залишені на своїх місцях. І не провина простих людей сходу і півдня у цьому, а сам Ющенко винен, що не поміняв владу у регіонах. Зміна губернатора не є зміною влади. Міняти потрібно "до бригадира включно", інакше – система залишається. Південь і схід живуть як і жили до 91 року. "Вибори" у них – як скаже керівництво – так і голосують. Максимальним спротивом є не йти на "вибори" (хоч за них і так проголосують як потрібно керівництву). Тому 70-80% – це вже плюс, могло бути 99,9%.

Тому, насправді, нема чим хизуватись регіоналам, не народ їм довірив, а влада найняла (як перед тим ЗаЄдУ). А вона любить такі переміни, щоб нічого не мінялось. І завжди до єдності, злагоди, стабільності, конструктиву закликає, головне, щоб під її

керівництвом. Ніби провладні партії міняються, а керівництво все те саме на місцях і в центрі (тільки з однієї посади на іншу переходять). Цікаво подивитись на людину, яка найбільшу кількість партій пройшла, а своєї посади не позбулась. Оригінальними є

закиди фальшувань виборів на Галичині. Зараз регіонали розуміють, що їм для повного щастя не вистачає призначати керівників обл. і рай. адміністрацій, а тоді, у 2004, ким вони призначались? На кого працювали? У західних областях контроль з боку людей не

дозволив фальшувати вибори, а не влада голосувала за Ющенка.

Що чекає нас у найблищому майбутньому?

Якщо нічого не зміниться, темпи геноциду за де-кілька років дійдуть до 1 млн. в рік, тоді років так через 20 – 30 від українців і сліду не залишиться. Поки ще можливий інший варіант – організувати неконструктивну опозицію і примусити владу поважати

себе. Як це можливо, коли "все під контролем"? Так як нас 70 років вчили: "Пролетарии всех стран (областей) объединяйтесь" і "Булыжник – оружие пролетариата" (добре що у Києві всі тротуари бруківкою мостять). Пролетаріїв залишилось мало, зате люмпенів...

Головне зрозуміти, що загрожує і мати бажання вижити, тому що за 2-3 роки під регіоналами можна і останній шанс втратити.

Необхідно скликати людей на ще один майдан і вимагати перевиборів під суворим контролем неконструктивної опозиції або організувати загальний страйк з вимогою скликання Установчих Зборів (невже не знайдемо на Україні 100 – 200 чесних людей?),

які визначать хто ми є і що будуємо на майбутнє. Поки ми не позбавимось спадкоємства "імперії зла", яке прокляттям лежить на теперішній Україні – правонаступниці УРСР – змін на краще чекати годі.

Можна, звичайно, спробувати довіритись Юлі (на рік-два), хоч би тому, що її всі політичні партії бояться. Поки що вона єдина, як політик, найбільш принципова і послідовна, та й шансів у неї (змінити владу) разів у 10 більше ніж у Ющенка. Не виключено, що Дух Майдану таки на ній осів, тому що ні Ющенко ні Мороз його навіть не відчули. Один ходив на Майдан як лектор на лекції для студентів, інший – засвітитись перед камерами. Ходять чутки, що на майбутнє вони знову хочуть об'єднуватись, але навіщо це Юлі? У соуіалістів і НСНУ шансів нуль (хіба що влада найме).

Можна, звичайно, кращих людей до себе взяти, але на умовах "повної капітуляції". Одна проблема – жінка. Хоч всі знають, хто є єдиним справжнім мужчиною в українській політиці – таки вона, Юля. Але в українській християнській ментальності – над жінкою

повинен бути чоловік, щоб часом "наліво" (до наших соціалістів і комуністів) не пішла. А хто її чоловіка бачив і знає? Він у хаті господар чи більше "в бігах"? Потрібен духовний авторитет і не такий як у Януковича ("старший по званию"), а щоб і люмпен-інтелегенти його авторитет визнавали. Проблема. Протестантизм може не пройти.

От так завжди, всі роздуми і розмови починаються з серйозних

речей, а закінчуються політикою і жінками.

Іван Волянський 13.12.06.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua