Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Демографічний Вавілон

Стрілець | 28.10.2007 22:52

8
Рейтинг
8


Голосів "за"
11

Голосів "проти"
3

Трошки про майбутнє

Чому в Україні стає менше населення? Говорять, із-за неблагополучності Але німці, французи, італійці й т.д. вимирають іще скоріше. При всіьому своєму благополуччі. Зайвий раз підтверджуючи, що зовсім не низький рівень життя веде до вимирання. Цьому предостатньо доказів у так званому "третьому світі", де населення продовжує швидко рости. Хоча злидні там такі, що Україна порівняно з ними рай.

Я тут скажу тільки про три, на мій погляд головні, механізми вимирання. Про три великі відриви.

Перший відрив. Якщо колись люди вступали в сексуально активний вік, то жінка через належний час починала народжувати дітей. Знання про запобігання вагітності були й раніше, але вони були не дуже ефективні й поширені. В наш час усім доступні всі засоби й інформація щодо їх застосування. Плюс реклама і зразки поведінки на телеекрані. Всім доступно, всі знають, як це легко і просто, як правильно. Часто це справді правильно, але в результаті секс практично повністю відірвався від дітонародження. Діти перестали бути неминучими.

Другий відрив. Колись абсолютна більшість бездітних людей була приречена на жалюгідну старість. Бо старих утримували їхні діти. Не було дітей – нікому було утримувати. Це був сильний стимул дітонародження. Тепер такого стимула нема. Тепер є пенсії, а пенсія конкретної людини не залежать від наявності. особисто у неї дітей. Навіть навпаки – бездітні можуть більше сил віддати роботі, а тому пенсія у них буде більша. Привид старості відірвався від дітонародження. Діти перестали бути необхідними.

Третій відрив. Колись люди могли прагнути стати ким завгодно, але без сім'ї з дітьми вони неминуче почувались неповноцінними. Такий був дух суспільства. Тепер навпаки – наче горбатим почувається той, у кого більше одної. Стався відрив дітонародження від вимог до самореалізації людини. Мода, маскульт – все проти багатодітності, все наполегливо вганяє в голови людей, що обов'язково треба те, друге, десяте, соте... бо все те дуже цінне і приємне, а вже потім, коли все встигнеш, можеш і народити одну. Так просто, щоб мати й це за собою. Ще є трохи влади інстинкту. Хоча й цим залишкам ринок нав'язує безліч замінників-заспокоювачів – від собак аж до тамагочі. Більше того, для ринку дитина – тільки нагода осідлати ті інстинкти і витягнути з батьків максимум на безліч ніби необхідних для дітей речей. А якщо ще згадати, що організація міського життя занадто "доросла" і незручна для дітей, то вони неминуче стають для батьків усе більшим тягарем. Цей тягар дійсно заважає здобувати все пропоноване ринком "щастя". Діти перестали бути бажаними.

Це не всі частини механізму, але цих трьох із великим запасом досить, щоб довести будь-який народ до повного вимирання.

Головне тут те, що сучасне "цивілізоване" суспільство західного типу (а наше теж таке) обов'язково породжує ці відриви. Вони неминуче витікають із прав людей самим вибирати спосіб життя, а люди прагнуть вибрати щось полегше. Із прав знаходити й поширювати знання, як добитися легшого і комфортнішого життя. Із прав виробляти і продавати знання і товари, які мають попит. Це все основи західного суспільства – демократія і ринкова економіка.

Від того, що вмирає нація, кожна окремо взята людина може і не вмерти. Поки смерть нації не привела до війни чи інших лих, ця людина має можливість спокійно прожити все своє життя. Якщо перед кожною окремо взятою людиною поставити вибір – жити комфортніше, але нація вимре, чи пожертвувати якоюсь часткою комфорту, але нація збережеться – то який буде вибір? Бідна нація... Весь Захід і ми з ним уже показали, що вибирають окремо взяті люди.

Хоча треба визнати, що практично ніхто тих окремо взятих людей не ставить перед таким вибором. Ніхто їм не пояснює, що смерть націй може і їм принести нещастя або й смерть. Еліта націй або надіється, що можна вирішити питання в межах існуючої західної системи цінностей, нічим не жертвуючи, або просто байдужа до цього. Для демократичних систем характерне повільне визрівання і вирішення проблем. Еліта звикла до цієї повільності. Якщо у демократичної країни бувають швидкі реакції, то для них у ній вмонтовані зовсім не демократичні частини. Такі як армія або поліція. А тут, на жаль, часу вже дуже мало, а робота якраз не для армії і не для поліції.

Теоретично вирішення проблеми можливе. Якби еліта нації спромоглася згодитися, що це питання першочергове і чесно й відкрито поставила перед нацією питання і вибір, то, при згоді нації на якісь жертви, ще можна щось зробити. "Всього навсього" направити значні кошти на дуже потужну пропаганду, "всього навсього" обмежити свободу виробляти все для вимирання і заробляти на вимиранні, перегнути пріоритети й вигідності в бік інших цінностей. Якби це сталося, то, можливо, проблема вимирання була би вирішена в межах демократичних традицій.

Якби, якби... В тому то й суть, що для західної цивілізації головне – гонка, змагання. Гонка виробництва, яке створює все нові предмети й намагається довести людям, що вони їм потрібні. Гонка споживання – люди прагнуть обігнати один одного або хоч би не відстати. Речі, видовища, всього побільше... Це мірило, що ввійшло глибоко у плоть і кров як простих обивателів, так і еліти. Так глибоко, що навряд чи хтось наважиться вчасно зазіхнути на цю священу корову.

Схоже й у нас – людям недавно звільнили їхні бажання і вони накінець-то кинулися справді наздоганяти Захід. Вже збулася мрія безлічі людей про автомобіль. Тепер би ідеалізований у народній уяві котедж за містом. В ньому багато кімнат, а в кімнатах багато шаф. У шафах багато речей. Все це називається словами "гідне людини життя". Ну а поки воно не досягнуте, то куди ж тих дітей народжувати? "Нєчіва ніщіту пладіть!"

Народ у гонці... Йому багато говорять про чудові якості різних предметів, але не говорять, що "гідне життя" для більшості не настане НІКОЛИ, бо поки вони доб'ються мети – планка "гідності" встигне піднятися. А тому те, чого вони так важко досягнуть – буде вже не ознакою благоденства, а так собі... Як у наш час холодильник або телевізор, про які у шестидесятих більшість могла тільки мріяти. Гонка ця схожа на спроби в літню спеку доїхати до блискучого озерця, що заманливо блищить попереду. Скільки не тисни на педаль – воно всеодно попереду. Бо воно міраж, а міраж не доженеш.

Так і те "гідне людини життя". Якого спочатку треба досягти, а потім уже й про дітей можна подумати. Пояснити б людям, що їхня гонка – це гонка за міражами. Та хто може і буде пояснювати так, щоб усі почули?

А якщо нема пояснення, то як ставити перед ними питання про якісь жертви заради збереження нації? І хто здатний пояснити їм так, щоб його зрозуміли й почули? Парламент, прехидент, олігархи? Чи інтелігенція, яку звично не чують?

Отже головна проблема Заходу і України – хто здатний почати робити щось реальне. Схоже, що еліта Заходу або байдужа, або приймає це як неминучість і хоче тільки плавного, мирного переходу в те майбутнє, де в Німеччині німці, у Франції французи і.т.д. спочатку стануть меншістю, а потім зникнуть. Ну зміняться люди, так що? Головне, щоб життя було таким же.

Ось тут і є питання – де гарантія, що при цій зміні життя не стане занадто іншим? Візьміть для прикладу дві Америки – північну й південну. Заселення їх європейцями почалося практично одночасно і йшло приблизно рівними темпами, а які різні вийшли результати! І якби зараз взяти населення з південної й поселити його в північну, навіть навчивши його працювати на всіх тамошніх підприємствах – як ви думаєте, США довго би залишались тим, чим вони є? Впевнений, що недовго.

Зовсім не тому, що латиноамериканці гірші. Вони не гірші, вони – інші. Крім знань, яких можна навчити будь-кого, є ще речі, засвоювані з молоком матері. Ментальність народів. Саме із-за неї люди, які керуються одними й тими ж правилами і знаннями, одержують дуже різні результати. Бо правила ніколи не можуть передбачити все наперед. Людям все частіше довелось би стикатися з непередбаченим і вони в таких ситуаціях діяли б не так, як справжні жителі США. Відмінності швидко би накопичувались і скоро США стали би ще однією латиноамериканською країною.

Це при повній одномоментній заміні населення. Захід, схоже, розраховує на те, що у нього заміна населення буде не різкою. Люди з Азії чи Африки поступово приїжджають, поступово засвоюють європейські методи роботи і ментальність. Тобто асимілюються. Хоч і залишаються тілесно, наприклад, пакистанцями, але духовно – європейці.

Це так і було, поки імігрантів було мало й вони були розсіяні, розчинені в корінному населенні. Але коли їх стало багато і з'явилися місця компактного проживання – це стає все більше не так. Вже багато людей побачили, що у них нема потреби щось там засвоювати. Поселяються собі в "місці компактного", працюють там, де корінних зовсім або майже нема, живуть своїм звичним життям. Тобто в країнах, у яких іде вимирання, неминуче з'являються і швидко ростуть маси людей, які нічого або майже нічого не засвоїли від корінного населення. Після того, як буде перейдено якийсь бар'єр чисельності і впливу, нові імігранти просто втратять необхідність щось корінне засвоювати. Без цього можна буде легко обійтись. Коли щось важко дається, але мало хто розуміє, для чого воно і без нього легко обійтись – його дуже скоро не стане.

Це значить, що у вимираючих країнах певний час усе буде йти гарно, спокійно, але настане момент скачка, а за ним буде "заміна американців мексиканцями" Оскільки населення заміниться, а ментальність нового не відповідатиме створеній іще корінними організації як економіки, так і всіх інших галузей суспільного життя, то після цього практично гарантована загальна криза. Оскільки Європа об'єднана і вимирають майже всі – криза в одному місці скоріше всього піде далі за принципом доміно.

До чого може привести загальна криза на континенті зі свіжо заміненим населенням – можна говорити багато. Але приємних варіанів буде мало. Тим більше, що населення буде не тільки замінене, а й зовсім інакше розселене. Адже "місця компактного" різних народів у об'єднаній Європі не співпадуть із кордонами наявних держав. Оскільки жити там будуть люди із країн, де проблеми звикли вирішувати зброєю – перспектива страшнувата.

Особливо страшно стає, коли згадати, що абсолютна більшість ядерної зброї саме там, де йде вимирання корінного населення і назріває його заміна. Уявіть на мить, що у США замість американців поселили мексиканців, колумбійців, гаїтянців і т.д. й залишили невідомо кому всю ядерну зброю... Всі ті люди самі по собі хороші, але страшних варіантів стає дуже багато.

Як цього уникнути? Реально? Не маю жодної впевненості, що західна еліта знає. Не бачу ознак.

Колись у Вавілоні люди захотіли побудувати велетенську башту аж до неба. І жити в ній усі разом. Це не відповідало намірам Бога щодо людей і Він зробив так, щоб вони перестали розуміти один одного. Будова завмерла, а люди розсіялись по всій Землі. З тих часів виникало безліч імперій, які хотіли об'єднати людей якщо не в одній башті, то хоч у одній державі й зробити їх однаковими. Жодній імперії це не вдалося, всі вони скоро розвалювались.

Спокійне сприймання елітою вимирання своїх націй дуже добре лягає в русло сучасних глобалістських ідей. Де на всій Землі всі сер'йозні речі не знають кордонів. А із відмінностей зберігаються лише такі невинні дрібнички, як спідниці у шотландців.

Але звідки відомо, що Бог уже байдужий до будівництва нової "башти", де знову мають жити всі разом і однаково? Що, були від Нього якісь "месиджі" на цю тему? Не було. Скоріше навпаки – вимирання якраз і може бути Його реакцією на ці тенденції. Башта ще не встигне дорости до неба, коли її нікому стане будувати. А ті, які прийдуть до неї, розберуть її на каміння і з нього збудують собі окремі оселі.

Той давній Вавілон був "лінгвістичним", теперішній стане "демографічним".

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua