Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Що таке рідна мова, або "какая разніца на каком язикє"


10
Рейтинг
10


Голосів "за"
15

Голосів "проти"
5

Мова думки, з огляду на її безпроблемну свідому змінність, одразу ж випадає з множини претендентів на звання рідної мови.

У результаті численних обговорень даного питання, а що ж саме слід називати рідною мовою, було ясно і чітко сформульоване остаточне стисле визначення цього поняття, з точки зору таких людей, для яких поняття рідного народу не є актуальним поняттям (мова думки, з огляду на її безпроблемну свідому змінність, випала з множини претендентів на звання рідної мови іще на ранньому етапі обговорення).

Отже "Alex" "alex@usa.net" в повідомленні news:"avtoah$n75$1@news.lucky.net" написав: "Родной язык – язык, на котором человек учился говорить, первый в его жизни язык".

Надзвичайно точна фраза. І якщо її доповнити фразою: "А также Родіна – ето мєсто на Зємлє, гдє чєлавєк паявілся на свєт, пєрвоє в єво жізні мєсто", то вийде остаточна цілком завершена сурогатна підміна тих нормальних речей, які для людей, які належать до свого рідного народу, не залежать від випадкових обставин. А саме підміна Батьківщини (Отєчєства), тобто землі рідного народу РОдіною (місцем народження), та підміна духу рідного народу, його мови, тією мовою, яка була засвоєною першою.

Для людини, яка належить до свого рідного народу, ні Батьківщина, ні рідна мова не залежать від випадку. Де би така людина не народилася, як би не склалась її доля, а Батьківщина завжди знаходитиметься в одному і тому ж самому місці, і саме якраз там, де земля рідного народу – а рідною мовою завжди буде рідна мова рідного народу.

Зовсім інакше для тих, хто шляхом одкидання себе від нього, перестав належати до рідного народу. Батьківщини у такої людини – нема. А місце у вигляді точки на глобусі, де дана людина народилася, звісно що є. Ось і випливає на поверхню спеціальне для одкинутих від рідного народу осіб слово "РОдіна" у розумінні "місцевість, де така одкинута від рідного народу особа народилася".

А рідна мова людини, яка причисляє себе до даного народу, що ж, невже може бути іншою, ніж мова рідного народу? У випадку наявності такого причислення кимось себе до того чи іншого народу, навряд чи вийде сприймати це причислення як нефальшиве, якщо воно відбувається одночасно з одкиданням духу рідного народу – його рідної мови.

Навіть коли та людина прожила усе життя і жодного слова рідною мовою не те що не знає – не чула ніколи. Ну і що. Одлучіть відразу по народженні маля від мами. А такі випадки в природі були. Доживе оте маля нехай до похилих літ, ні разу не побачивши рідної матері. А при випадковій зустрічі як ви думаєте, невже нічого десь там в глибині душі не здригнеться?

Для одкинутих від рідного народу осіб розмова про рідну мову рідного народу не має жодного сенсу через відсутність рідного народу. Тобто цілком природним буде констатувати той факт, що рідна мова для осіб, у яких відсутній рідний народ, також відсутня. Як і Батьківщина. А "істиною" для таких є їхня улюблена фраза: "какая разніца на каком язикє". Й оскільки поняття рідної мови від поняття рідного народу відривається напевно не інакше як разом з особою, яка нормальність такої одірваності стверджує, то чи не слід було би придумати якесь інше слово замість "рідна мова" для тих, у кого відсутній рідний народ, а таких є досить таки помітна кількість. Наприклад "прєдпочтітєльний на даний момєнт язик". "РОдіну" ж придумали таки врешті решт замість Отєчєства з Отчізною, щоби остаточно одірватися від землі рідного народу.

Примітивні уявлення про механістичну природу людини, що нібито людина – це щось типу ПЗП, у якому після перепрограмування нічого од того, що там було раніше, не залишається, це усього лише тільки примітивні уявлення. (До того ж ходять вперті чутки, що навіть і з ПЗП після перепрограмування, відповідні специ можуть виловити те, що у ньому було до того.) Іншими словами, якщо навіть в якомусь там ПЗП сліди того, що було там раніше, ніякого не рідного причому, таки зберігаються, то які є підстави думати, що рідна мова рідного народу жодного спадку сину (дочці) того народу від народження не залишає? Навіть якщо склалося так, що першою мовою для такої людини стала не рідна мова рідного народу?

А саме такими людьми є значні маси насильно русифікованих українців.

І щоразу, як хтось починає висловлюватися про тотальну русскоязичність наприклад подніпров'я, мені щоразу згадується один невеличкий епізод, свідком якого довелося пару десятків літ тому стати в одному придніпропетровському селі.

Через близькість села до Дніпропетровська більшість батьків, може не всі, але принаймні з ким довелося бути знайомим, то усі, посилено змалечку (щоб не калічити дітям життя само собою), розмовляли там з дітьми звичайно що російською мовою. Тому практично усі діти ясно якою мовою (принаймні з незнайомими людьми) говорили. Не думаю що зараз там щось суттєво змінилося.

І ось невеличка компанія дорослих і дітей (3-4 річних) ішла собі сільською вуличкою. Дещо стомились, аж тут лавочка біля фіртки при дорозі. Зупинились. Через деякий час привітна жінка трохи старшого аніж середнього віку винесла в подолі з хати дітям яблук. Ото дає вона яблука дітям, а вони їй – майже хором – кожне само за себе, кажуть: "Дякую!".

Ефект від простого рідного слова був вражаючий. Це треба було бачити. Від несподіванки жінці аж подих перехопило і на очах щось заблищало. Вона видно була цілком певна, що почує щось типу "спасіба". Я би також на її місці був певний. Так сильно вражену людину не так уже й часто доводилось бачити, і тому це важко забути. Вона тільки повторила потім кілька разів сама до себе: "Дякую, боже, дякую, боже, дякую".

Взагалі кажучи, саме поняття рідності напевно що можна віднести до не занадто потужної множини високих, святих понять. І коли хтось хоче дістати відповідь на питання про а що ж то таке рідна мова, то слід було б спершу визначитися, а чому ж це таке питання виникає і у кого. Тому що при нормальному даному від Бога сприйнятті даних Ним же речей, а мова якраз належить до даних Богом народу речей, важко уявити, чого це раптом нормальний син чи дочка рідного народу почне такого роду запитанням задаватись. Ясна річ, тільки плечима здвигнути можна, це мова рідного народу, та мова, яка мені прийшла сама собою коли ще за поділ тримався. Рідне – це дане, а не предмет вибору.

Насправді ж проблема у тому, що не сама собою та мова прийшла, тобто у даному випадку язик прийшов, коли те дитя за поділ трималося, і зовсім якраз не рідного народу. Тому й і питання виникає. Такі здавалося б схожі обставини. Але трішечки відмінні. Різниця полягає у тому, що маля зростає зануреним в середовище звуків чужої його батькам мови. Які вивчили оту чужу мову і під тиском, назвемо це так, обставин, вирішили змінити природний хід речей. Замість живої, наскрізь рідної – від елементарних часток чи ще глибше мови, вплетеної міріадами зв'язків в буття рідного народу, вирішили всучити дитині чужорідний продукт, ледве пришпилений збоку (в основному багнетами, кулями та зав'язями облуди) до тіла рідного народу.

Протиприродний процес цього об'язичування, навіть лише тільки через відсутність у ньому нативного носія язика (але мабуть що не тільки з цієї причини) не може потягнути за собою появи справжнього носія, для якого б даний язик справді був рідним. Адже справжня рідна мова, як би ті батьки не городили, все одно не могла не пробиватися до дитини через безліч шпарин, які при всьому бажанні неможливо заткнути (у вигляді тону, міміки, жестів, артикуляції, поведінки, інших речей, притаманних справді рідній мові). Усе це вже щось, навіть коли не враховувати, що дитина на світ появляється в уже настільки сформованому вигляді, що не раз доводилось чути, що багато хто думає, ніби є підстави вважати, що змінюється людина протягом цілого життя лише тільки поверхово, а по суті ж усі покидають цей світ такими самісінькими, якими уперше в ньому появилися.

Сприйняття значної відмінності вивченої мови від справжньої, з боку носіїв справжньої, деколи буває мало що не комічним. Наприклад якось було приїхали в інститут з Москви люди у відрядження і після того, як поспілкувалися трохи з одною жінкою, кваліфікованим спеціалістом, сказали, що укрАінскій язик – очєнь понятний язик. У той час як нам усім здавалося, що вона з ними весь час російською мовою розмовляла. Хоч ми і помічали, певна річ, що та жінка говорила російською з помітним акцентом.

Наслідки такого мовного кульбіту, як забрати рідну мову, а на її місце чужу розмістити, бувають не такими уже й незначними. Перш за все це мабуть – окрім деякого отупіння, адже саме якраз мова пропонує подальшу стежку для розвитку кожної думки – це послаблення усвідомлення нормальності та природності нерозривного зв'язку з рідним народом. Дане послаблення усвідомленості (наявність же свідомості – велика перешкода на шляху цього процесу) спільно з рештою чинників, а їх вистачає, деколи призводить до такої речі, як відкидання особою себе від свого рідного народу. Свідками чого ми частенько на жаль буваємо. І оскільки твердження про відсутність належності до рідного народу завжди буває неправдою, то посеред норм поведінки такої особи укореняється, підминаючи під себе усі інші, "норма" що брехати – це цілком нормально та допустимо. Кожен, хто наприклад хоч трохи знайомий з матеріалами більшості форумів, підтвердить цю очевидність.

Інакше (коли коротко) кажучи, у людей, які належать до свого рідного народу, є рідна мова, є й і Батьківщина. Це Богом дана (перш за все для того, щоб було чим звернутися до Нього) рідному народу мова, та земля рідного народу. Якщо ж дана особа не належить ні до якого народу, то рідна мова у неї, (як і Батьківщина), просто _відсутня_. Сурогатними замінниками рідної мови та Батьківщини для таких осіб служать мова, засвоєна першою, та місцевість, де та особа народилася – Родіна.

За матеріалами дискусій у форумі ukr.politics (до 18 січня 2003 р.),

Олександр Франчук

http://www.geocities.com/olexandr

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua