Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Програма партії відродження народу України

Пайташ Передрук | 2.07.2007 10:18

-14
Рейтинг
-14


Голосів "за"
4

Голосів "проти"
18

Минулого тижня для читачів НП було надано для ознайомлення Скрижаль організації життя Первинної громади. Для втілення Скрижалю в життя необхідна потужня політична організація. Надається для використання і реєстрації Програма Партії відродження народу України. Статут буде надано згодом.

Програма партії відродження народу України

(ПВНУ)


Закон Мора втратить свою силу,

Інший закон заволодіє, поступово, світом.

Народ Борисфена буде його носієм

Так, як принесе світу приклад достатку

і милозвучність мови.

(Мішель Ностардамус. Центурії.,ц.3.,к.95.)


ВСТУП

Відродження народу та свідоме визначення його сутності, принципи рівноправності народів, соціальна справедливість і міжнародна солідарність все більше займають панівне місце у людській свідомості.

Після неодноразових спроб по профанації ідеї відродження свідомості народу, перетворення самоутвердження народу у різновид шовінізму і фашизму, дескридетації ідеї самобутності народу як протидії між народами, відбувається процес переусвідомлення їх суті та значення в новій історичній дійсності.

Історичною передумовою для формування загальнонародної свідомості в Україні стали ідеї про визнання первинної громади базовою ланкою побудови Української демократичної унітарної держави.

Ні капіталістична, ні соціалістична ідеї не принесли українському народу полегшення. Як одна так і інша базуються на принципах космополітизму і великодержавницького імперського шовінізму; боготворять демократичний централізм, як панацею від узурпації влади окремою особою, як захист від тиранії і деспотизму.

Насправді під час, так званого, будівництва соціалізму, відбувалося посилення бюрократичного впливу при формуванні загальнодержавного сектору економіки як панівного економічного устрою, який призвів до абсолютизації адміністративної ролі держави (державної бюрократії), при збереженні найманої праці, що привело до одержавлення власності (профанації власності) відчудження народу (всього населення) від власності і від влади.

Влада набула спотвореного вигляду. Для утримання власності і влади в своїх руках соціалістична бюрократія змушена була застосовувати репресії до всіх незгідних з її діяльністю (її правлінням), обмеження громадських і політичних свобод, як окремих грпомадян так і громадських об'єднань.

Примусова колективізація власності привела до голоду і вимирання значної частини населення України. У громадян було відібрано право працювати на самих себе, перетворивши їх у новоявлених рабів цілковито залежних від адміністративно-управлінського (бюрократичного) апарату, який в той же час мало турбувався про забезпечення "нових рабів" їжею, житлом і речами першої необхідності.

Для соціалістичної системи були характерні: бюрократичний централізм, спрямованість системи на самозбереження за рахунок ізоляції та знищення своїх противників, породження привілейованого класу чиновників-бюрократів. Командно-бюрократична система соціалізму пригнічувала ініціативу індивідууму, формалізувала всі сфери діяльності і відпочинку людей. Ця система стала на перешкоді розвитку продуктивних сил суспільства і прогресу на Україні. Прогресувало відставання ефективності і продуктивності праці, так як громадяни були поставлені в умови, при яких результати праці не впливали на життєвий рівень. Це привело до уповільнення техніко-економічного розвитку країни, сфери споживання, економіка втратила чутливість до можливостей науково-технічного прогресу.

Деформації в соціалістичній системі змусили її керівну верхівку вдатися до спроб перебудови: було послаблено дію державної репресивної машини, надано деякі громадянські права і свободи пересічним членам держави, лібералізувалася економіка, але все це привело не до поліпшення економічно-політичної ситуації, а до руйнації всієї системи яка не була здатна до функціювання при такому змішаному управлінні.

Розпочалася епоха дикого капіталізму. Епоха хижацького переділу власності. Розпаду держави на групи осіб (клани) з власністю і інше населення позбавлене права на будь-яку власність, навіть права на власність своєї робочої сили.

Капіталістична формація несе елементи вільного економічного розвитку, елементи деяких демократичних свобод, але в цілому бюрократичне правління капіталістичної системи нічим не ліпше від бюрократичного правління соціалістичної системи. Капіталізм, крім того, несе так звану систему необмеженого нагромадження капіталу в одних руках, що є дуже небезпечним в сучасному світі. Технічний прогрес практично стер кордони в інформаційному, банківському просторах. Реклама перетворилася з інформативного засобу в систему обману (профанації) споживачів виробниками. Світові компанії по аукціонній продажі нерухомості, користуючись невисоким рівнем культурного і прфесійного розвитку володарів капіталу, та високим рівнем їх амбітності, бажанням "грошових мішків" за будь-яку ціну виділитися, похизуватися один перед одним, створюють ажіотаж і розкручують до небувалого ціни на раритети і витвори мистецтва, а то і на нікому непотрібні речі ("псевдораритети"). Доходить до абсурду, що пісюар виготовлений загальновідомим архітектором-дизайнером початку ХХ століття, реальна ціна якого не перевищує денну норму на харчування сім'ї з трьох чоловік, продається на аукціоні за суму, що на неї можна один день прогодувати біля 250 тис.чоловік. Обездолення мільйонів людей на планеті веде до загальносвітової катастрофи.

НАША МЕТА.

Партія відродження народу України відстоює інтереси народу України, який об'єднується за територіальним принципом в громади вільних мешканців. Вона цілеспрямовано проводить в життя систему відносин в громадах, на основі чого забезпечується гармонізація всіх сфер життя, соціальна рівність на житло, їжу та предмети щоденного вжитку та пропорційна рівність, від вкладеної праці, на інші блага, що їх має суспільство; забезпечення рівних можливостей для всіх членів громади, територіальних і регіональних громадських об'єднань по отриманню освіти в залежності від вроджених індивідуальних особливостей, підвищенню її рівня та охорони здоров'я для кожного жителя первинної громади.

ПВНУ виступає за вільну реалізацію можливостей кожної особистості і розвиток громадського суспільства як цілого в його єдності та розмаїтті. Рух до об'єднаного, по близькій мовниій ознаці і вірі в єдиного Бога, існування громад передбачає розвиток громадського самоврядування і перетворення членів громад у рівноправних учасників розподілу всіх доходів на території громади від вкладеного потенціалу праці, але не більше розумного максимуму по відношенню до інших членів громади. За цих умов буде зростати вартісна величина кожного члена громади, буде забезпечуватися справедлива оцінка його праці в усіх сферах життя громади.

Сутність відносин найманого і наймача змінюватиметься, буде збільшуватися роль вкладу кожної особи в загалногромадську справу, цим самим буде забезпечено розкріпачення людини, роблячи її вільною і незалежною, але в той же час відповідальною і зобов'язаною перед всіма членами громади. Буде подолане відчудження особи від умов реалізації її творчого і духовного потенціалів, постійно оновлюватиметься і змінюватиметься спосіб життя громади, суспільства в цілому.

Зміняться роль і функції держави. Замість диктату і адміністративного тиску, підлеглості в усіх сферах життя, держава створюватиме умови для розвитку творчої ініціативи і загальної зацікавленості членів громад у використанні їх життєвого досвіду, здібностей і духовного потенціалу. Праця стане вільною, головною потребою щоденного існування особи. Капітал стане загальногромадським надбанням, народновладдя – істинним, суспільство – вільним об'єднанням громад.

Оптимальною формою державного правління ПВНУ вважає вільне об'єднання громад на принципі чіткої вертикалі делегування прав: первинна громада (громада вулиці, містечка) – громада території (громада міського мікрорайону, групи містечок) – громада землі (громада об'єднаних територій з єдиним історичним минулим) – громада регіону (громада об'єднаних земель, що мають єдину економічну інфраструктуру самодостатності) -об'єднання регіоннальних громад в Українську демократичну унітарну державу.

Народновладдя на всіх рівнях здійснюється на принципах рівного права всіх членів громади від нижчого до вищого її рівнів.

Виконавчі органи кожного рівня громади підзвітні її членам, делегування прав виконавчих органів від нижчого до вищого рівня здійснюється на принципі конценсусу. Кожна первинна громада для прийняття законів і правил має законодавчі збори – Віче. Членами законодавчих зборів мають бути всі повнолітні члени громади, що проживають на її території. Законодавство твориться від законодавства громади нижчого рівня і діє на всій території громад, що його прийняли. Законодавство громади кожного вищого рівня твориться на принципах застосування законодавчих актів громад нижчого рівня. Главенствующим на території первинної громади є законодавство громади, але діє воно тільки на території відповідної громади і не поширюється на територію інших громад, якщо відповідний закон не входить в кодекс законів відповідної вищої громади.

Судова влада є територіальною і відповідає букві закону. Судова влада позбавляється права довільного тлумачення законів. Рішення судової інстанції нижчого рівня не вправі відмінити судова інстанція вищого рівня. Судові інстанції вищих рівнів виконують роль арбітражних та третейських судів. Смертна кара, як вирок – у судовій практиці не застосовується. Вищою мірою покарання за особливо тяжкі злочини і проступки перед громадою та особистістю є вигнання за межі громади (держави) з правом повернення (тимчасове вигнання) та вигнання за межі громади (держави) без права повернення (довічне вигнання). Всі інші злочини зводяться до визначення матеріальної шкоди потерпілому.

Одночасно одна й таж особа не може бути обраною для виконання функцій виконавчої, законодавчої чи судової влади.

ПВНУ вважає, що в Українській Демократичній Унітарній Державі має бути забезпечений пріоритет прав та інтересів громади найнижчого рівня, а через неї пріоритет прав та інтересів кожного члена громади, а не політичних та економічних об'єднань. Не заперечуючи ролі економічних (ринкових) відносин, ми дотримуємося принципу: економічні (ринкові) відносини у створенні матеріальних благ, але не в соціальній і духовній сферах. Освіта, охорона здоров'я, культура не можуть бути джерелами прибутку. Матеріальне забезпечення інвалідів, хворих, людей непрацездатного віку (дітей і глибоких старців) – це сфера суспільного життя і гарантується спільнотою (громадою). Духовний розвиток особи ставиться на найвищий щабель всіх міжлюдських відносин. Єдність людини з Богом, віра в Бога як Творця, Вчителя і Захисника людства є першовартісними (пріоритетними).

Партія вбачає вищий ідеал суспільства об'єднаних громад в створенні для кожного індивідууму умов при яких поєднується індивідуальна ініціатива і індивідуальний розум з можливостями колективу громади і колективного розуму, духовне розкріпачення побудоване на вірі в триєдиного Бога, чітке виконання Божих заповідей, зміцнення загальнолюдських норм моралі, особисту свободу, що на перший план ставить повагу прав та свободу інших членів спільноти.

ПВНУ орієнтує своїх членів та симпатиків на послідовне, чітке і беззастережне виконання своєї програми, що складається з Першородної програми (Новий курс Української держави), де визначені завдання на найближчий період; і Другородної Програми – Програми Мети (До вільного об'єднання громад), яка розкриває мету і цінності, що породжує ця мета.

З ЧОГО ВСЕ ПОЧАЛОСЯ І ДО ЧОГО МИ ДІЙШЛИ

Партія відродження народу України враховує історичні особливості досвіду громад, що знаходяться на теренах України.

Національні визвольні війни, революції, повстання, громадянські війни, знаходження у складі інших держав, а також події, що відбуваються після здобуття державної незалежності, спонукають до таких висновків:

- для України, як і для більшості держав сучасної Європи і світу, найважливішим було питання відродження народу; воно стало центральним у всіх основних подіях, що відбулися на теренах України впродовж останніх 4-х століть; українська земля – це колиска всіх слов'янських народів Європи і тому основопричиною всіх катаклізмів міжетнічного характеру було насадження мови та культури окремої громади (роду) як державницької, що розпорошило слов'янство (окраїнство, українство, арійство) на окремі народи і народності по мовній і культурній відмінній ознаці (а в деяких випадках і релігійній належності);

- намагання об'єднати в співвідношенні етнічний і соціальний чинники при державотворенні на слов'янських землях спотворює саму сутність державотворення, дробить країну не тільки на різні народи слов'янського походження, але і на суспільні класи; це завжди призводило до бунтів, революцій, громадянських війн і інтервенцій з боку ворожих держав.

Звідси-

ВИСНОВОК ПЕРШИЙ: Без постановки проблеми українства в єдиному контексті загальнослов'янської ідеї успішний розвиток України неможливий. Незалежність українського народу втрачається, якщо вона не супроводжується визнанням рівноправності всіх слов'янських (українських) діалектів з одночасним розвитком (творенням) єдиної загальнодержавної, зрозумілої всім громадам, милозвучної, чистої від слів неслов'янського походження – мови; мови за допомогою якої друкувалися б всі літературні, мистецькі та наукові твори; мови на якій би велося як місцеве (громадське) так і територіальне, регіональне, загальнодержавне діловодство у всіх сферах державотворення.

- характерною для України є орієнтація політичних сил і населення або на Захід, або на Схід. Вибір будь-якого напрямку призведе до втрати Україною територіальної цілісності, державності та самостійності у всіх сферах життя і діяльності. Тому Україна має займати центристську, об'єднавчу позицію між азіатським колективно-прагматичним та західним індивідуалістсько-ідеалістичним світоглядами.

ВИСНОВОК ДРУГИЙ: Для України вирішення всіх своїх проблем можливе на основі опору на сили власного народу, його духовної сутності та творчих можливостей при одночасному розвитку рівноправної співпраці з іншими народами, державами і міждержавними об'єднаннями.

- історичний досвід розвитку країн світу засвідчив, що суспільство як з тотальноодержавленою власністю з її надцентралізованим управлінням так і з індивідуалістською обособленою власністю з ринковими нерегульованими відносинами є внутрішньосуперечливим – нестабільним, таким, що прямує до розпаду. Тільки власність громади, як базова з правом власності індивідуальної, але обмеженої до розумного рівня (на території первинної громади не може існувати приватної власності яка б перевищувала власність самої первинної громади), що не давало б окремій особі або групі осіб возвеличуватися і панувати над іншими членами громади, може дати кожному члену громади необмежений простір для індивідуальної самореалізації, розвитку ініціативи, поліпшення власного життя як власними зусиллями так і зусиллями всієї громади і не приводить до кризи вмотивованої праці.

ВИСНОВОК ТРЕТІЙ: Розбудова в Україні суспільства побудованого тільки на особистій власності з вільними неконтролованими ринковими відносинами або повернення до тотального одержавлення всіх сфер діяльності і життя – безперспективне.

- історія останніх століть вчить про значну організуючу та мобілізуючу роль (при однопартійній системі), яку партія може відігравати в суспільстві; у той же час, однопартійність призводить до диктату ідеології однієї партії, формування тоталітарно-бюрократичної системи управління в усіх сферах життя, розвитку диктатури, зарозумілості керівників партії і повній їх деградації; багатопартійність дає можливість до участі в керівництві країною представників різних ідеологічних поглядів; але як одна так і інша моделі побудови суспільства мають тупикові відгалуження, тому, ПВНУ ставить собі за мету бути партією громад, останнім різновидом партій перед побудовою безпартійного суспільства.

ВИСНОВОК ЧЕТВЕРТИЙ: В сучасних умовах для України характерні супротивні настрої в суспільстві. ПВНУ має внести в суспільну свідомість народу України розуміння справжніх причин кризового стану в державі і вказати на шляхи його усунення, спираючись на розуміння законів суспільного розвитку, на аналізі всіх сукупних кризових чинників.

- серед причин, що викликали сучасний кризовий стан-розпад економіки і зубожіння основної маси населення України слід виділити такі: ліквідацію права власності громад на землю, надра, водні ресурси та повітряне середовище з передачею сукупності всіх прав на цю власність державі в цілому; створення перепон до керівництва державою представників прогресивних сил з новим світоглядом на дійсність; узурпація виконавчої, законодавчої і судової влади загальнодержавними структурами; централізація податкової системи; невідповідність наявної народногосподарської структури країни потребам її як самостійної економічної системи; відсутність системи самодостатнього незалежного існування регіонів; впровадження в Україні чужого, непритаманного українському народу, антинаціонального економічного досвіду та чужих політичних інституцій, однією з яких є президентська система правління; насильницькі дії з боку загальнодержавних інституцій в реформуванні життя громад, земель, регіонів; корупція і криміналізація всіх рівнів виконавчої, законодавчої і судової влади.

ВИСНОВОК П'ЯТИЙ: На сьогоднішньому етапі політика держави носить стихійний і безсистемний характер. Висловлювання лідерів країни про те, що вони не знають яку державу будують свідчить – ці люди негідні виконувати роль керівників Української держави. В основі всіх змін і перетворень в Україні має бути орієнтація на побудову чіткої провідної лінії побудови нової Української Демократичної Унітарної Держави в основі якої закладено вільне об'єднання громад від первинної (вуличної, містечкової) громади, через проміжні об'єднання територіальної, земельної, регіональної громад до єдиної унітарної Української держави. Це дасть можливість, країну, народ якої безправний, деморалізований криміналом і бюрократичною сваволею чиновництва, доведений до повного зубожіння, перетворити у державу вільних людей, що співіснують на основі принципів соціальної справедливості, взаємоповаги і відчуття власної гідності.

-з початку будівництва України, як самостійної держави, не було враховано досвіду розвитку країн світу; тому і результати діяльності всіх виконавчих, законодавчих і судових структур виявилися малоефективними, катастрофічними для народу України; чиновництво стало не слугою народу, а паразитом на тілі народу, держави; основна мета бюрократично-чиновницького державного апарату, – це власне збагачення за будь-яку ціну при одночасному зубожінні основної маси українського народу, а це – передумова революції або громадянської війни.

УПНС не може допустити до такої катастрофи і тому проголошує: "Для народу і разом з народом побудуємо нову Українську Демократичну Унітарну Державу на принципі вільного об'єднання громад".

СВІТ СЬОГОДНІ І МІСЦЕ УКРАЇНИ В НЬОМУ

При всій різноманітності завдань, які стоять сьогодні і в майбутньому перед Українською державою, всі вони тісно пов'язані з глобальними економічними, фінансовими, політичними, інформаційними та іншими процесами світової спільноти. Це створює як перспективи так і породжує труднощі.

Нині існує певна кількість світових фінансово-економічних центрів, які мають глобальний, космополітичний, імперіалістичний в сутності характер. Їх активна спільна діяльність і боротьба між собою, з метою поглинання один одного, посилює загальносвітове протистояння і поляризацію.

Заробітна плата та її купівельна спроможність, в більшості країн світу, що отримали свою незалежність в другій половині ХХ століття, в десятки, а то і сотні разів нижча ніж у країнах Старого Світу – Західної Європи, США, Канади, Японії. Сучасні трансдержавні міжнародні корпорації-конгломерати здатні блискавично переміщувати цілі галузі промисловості з однієї країни в іншу. Це дає можливість створювати економіку глобального масштабу, побудовану на застосуванні дешевої праці робітників економічно відсталих країн. Крім того, світові фінансові інституції, під виглядом кредитної допомоги, доводять економіку країн і цілих світових регіонів до жебрацького стану, а то і просто руйнують її, перетворюючи ці країни в свої сировинні придатки та в джерело дешевої робочої сили з рабськими умовами праці. Погіршення загальносвітового прожиткового рівня відбувається також від збоїв у самій всесвітній капіталістичній системі, що в першу чергу негативно відбивається на економічно-слабких країнах.

В підсумку, економіка економічно-багатих країн перетворюється з продукцієстворюючої на рабовласницько-розподільчу (паразитарну) – економіку нетрудових доходів. Результатом такого розподілу праці є проблема аристократизованої рабовласницької, що живе за рахунок роботи емігрантів, – Півночі і люмпенізованого, вимушеного продавати свою робочу силу, але не на своїй батьківщині, а в наймах – Півдня. Парадоксом тут є те, що всі основні сировинні запаси в багатої Півночі практично вичерпані або знаходяться на межі вичерпання, а в бідного Півдня ці сировинні запаси знаходяться на початковій стадії видобутку, а то ще і нерозвідані.

Тому добробут і процвітання малочисельної групи багатих розвинутих капіталістичних країн є наслідком експлуатації ресурсів решти світу, що живе на межі виживання. До такої частини світу сьогодні належить і Україна. Процвітання країн "грошового мішка" (або "рогу достатку") і жебраче існування всього іншого світу не є перспективою для держав світового співтовариства, бо створює непереборні суперечності, що наближають цивілізацію до катастрофи, до глобальних війн, до самознищення.

Ця суперечність є основною з моменту появи і розвитку капіталістичних відносин на планеті.

На сучасному етапі ця суперечність зачепила і Україну так, як проявилися протистояння інтересів народу країни і новоявлених "нових українців", що задля власних благ і задоволення своїх особистих потреб та потреб своїх родин (кланів) стали виражати інтереси світової системи фінансово-промислово-політичних монополістів, ігнорують власний народ, затягують його в кабалу до світового банкового капіталу, через систему займів, транжів і інвестицій; перетворюючи Україну в сировинно-аграрний придаток і постачальника дешевої висококваліфікованої робочої сили для високорозвинутих країн. Ця суперечність, на найближчий час, визначатиме сутність політичної і економічної боротьби в Українській державі, місце кожного політичного об'єднання в суспільстві, сутність розуміння загальнонародної свідомості, збереження цілісності України мирним неконфліктним шляхом, соціальної справедливості і особистих прав громадян української держави.

На сьогоднішній день в світовому співтоваристві відчутною є глибока прірва між виробництвом і розподілом. Надмірного значення набуває при розподілі (торгівлі) – посередництво.

Ця тенденція геометрично зростає з набуттям глобалізації виробничо-економічних процесів. Посередництво, як економічний засіб зв'язків, в капіталістичній системі, між виробником і споживачем, в сучасних умовах стає непідзвітним, як виробникам так і споживачам; таким що ігнорує моральні принципи і міжнародні закони (криміналізованим та паразитуючим). Посередники привласнюють основну частину доходу від проданого товару за рахунок багаточисельних проміжних (зайвих) ланок, як правило, створених на криміналізованій основі. Таким чином, вироблений продукт набуває ціни, що перевищує в десятки разів затрати на його виготовлення. Це, значною мірою, відображається на життю суспільства, бо виникає клас занадто багатих людей які не приймають участі в створенні світових матеріальних цінностей, а отримують своє багатство за рахунок обману.

В світі все помітнішим є злиття владних структур з кримінальним світом. В результаті чого до влади все частіше приходять злочинці, що нажили свої багатства за рахунок обману, розбою і війн. Корупція все більше роз'їдає владні структури.

Це стосується і України, що може, враховуючи її стратегічне розташування між Північчю і Півднем, Заходом і Сходом, відсутності самостійних традицій державотворення, деформацій в економіці успадкованій від попередньої соціалістичної системи, дешевих (не на повну потужність використовуваних) трудових ресурсів, низького рівня розвідки сировинних промислових ресурсів і високого потенціалу землі, привести до важких наслідків – перетворення України на джерело нестабільності.

На протязі всього періоду розвитку капіталістичних відносин, зближення інтересів найманих працівників різних сфер діяльності розвивалися суперечливо.

Науково-технічна революція, що привела до прогресу продуктивних сил, комп'ютеризації, небувалого розвитку комунікаційних засобів внесла колосальні зміни у зміст соціальних структур світової спільноти та у зміст праці людини. Помінялися місцями, по кількості зайнятих у матеріальному виробництві, висококваліфіковані працівники і працівники низької кваліфікації. Значно зросла частка працівників, які безпосередньо не займаються виробництвом матеріального продукту, а працюють в сфері обслуговування, – лікарів, вчителів, працівників торгівлі, охоронних структур, транспортників, зв'язківців, управлінців, фінансистів то що.

Гіпертрофовано розмиваються віками усталені класові межі при одночасному майновому і соціальному розмежуванні наймачів і найманців.

Трудові найманці створюють нині найчисельніший експлуатований наймачами соціальний прошарок суспільства. Погіршуються умови найму на роботу, при посиленні рівня експлуатації та одночасному зменшенні заробітної плати яка, водночас, втрачає свою купівельну спроможність.

В Україні ця тенденція ускладнюється ще й безробіттям людей, незнайомих раніше з цим явищем, і масовим обездоленням та зубожінням переважної частини населення. Протести населення проти погіршення життєвих умов носять в Україні стихійний низькоорганізований характер. Існуючі в Україні партії не займаються політичною організацією мас проти існуючого стану і криміналізованих, захопивших владу в країні, кланів "нових українців", а ведуть міжусобну боротьбу, займаються пристосуванством з метою поліпшення тільки своїх життєвих умов та життєвих умов своїх близьких. Тому в народі переважають настрої розпачу, соціальної пасивності і зневіри в можливостях цих політичних партій.

Ліквідація такого стану в Україні можлива на основі децентралізації влади; зміцненню прав громадян; передачі права володіння землею, надрами, водними ресурсами і повітряним середовищем від держави до первинних громад; децентралізації податкової системи передавши це право первинним громадам з подальшим відрахуванням частини податків вищим громадським державним об'єднанням; передачі державної власності всіх рівнів первинним громадам; децентралізації системи охорони здоров'я, освіти та утримання непрацездатних до рівня первинних громад; децентралізація системи внутрішніх справ та охорони громадського порядку до рівня земель, а в деяких випадках і до рівня територіальних (первинних) громад; децентралізація охорони кордонів до рівня регіональних об'єднань; децентралізація міждержавних стосунків до рівня територіальних громад залишивши в загальнодержавному управлінні тільки інститут послів та дипломатичних представництв; децентралізація судової влади; децентралізація транспорту, зв'язку, засобів масової інформації; децентралізація всіх контролюючих органів. В загальнодержавному віданні мають залишитися: стратегічні військові сили (армія); система космічних досліджень; важке машинобудування включаючи будівництво морських і океанських суден та важкої авіації; будівництво і експлуатація атомних електростанцій; будівництво важкої військової техніки; стратегічні наукові дослідження.

ДЛЯ ЧОГО СТВОРЕНА ПАРТІЯ ВІДРОДЖЕННЯ НАРОДУ УКРАЇНИ

Партія відродження народу України відстоює інтереси громад і громадських державних об'єднань, які є головною соціальною силою відродження Української держави і перетворення її в Українську Демократичну Унітарну Державу – вільне об'єднання всіх людей, що проживають в громадах.

Партія не ділить народ на класи і соціальні прошарки, не ділить по расовій і етнічній ознакам бо вважає, що в громаді всі мають мати одинакові права, можливості і обов'язки для створення умов достойного життя.

ПВНУ захищає інтереси всього населення України, що об'єднано в громади різних рівнів.

ПВНУ підтримує ініціативу громад, що хочуть жити в єдиній державі створеній на принципах вільного і рівноправного їх об'єднання.

ПВНУ солідарна з усіма громадськими, політичними, виробничими, державними організаціями, об'єднаннями і інституціями які діють на засадах створення в Україні умов для вільного розвитку підприємництва на законній основі та відстоюють інтереси вітчизняного товаровиробника і держави, які шукають нових шляхів підвищення добробуту українського народу.

ПВНУ впевнена, що епоха глобальних переселень народів має закінчитися і тому діє в напрямку надання дієвої теоретичної і практичної допомоги всім народам світу для створення на своїх батьківщинах, своїх землях умов процвітання і розвитку, щоб народи не шукали кращої долі в чужих краях, а мали її в себе – на батьківщині, – це дасть змогу припинити неконтрольовані міграційні процеси в світовому масштабі, що несуть загрозу новому насильницькому переділу світу.

ПВНУ вірить, що ідея громадської організації суспільства перетвориться в реальність і це дасть можливість зробити світ вільним від бідності і розбрату, а відносини в ньому гармонійними, безконфліктними та партнерськими.

ПАРТІЯ ВІДРОДЖЕННЯ НАРОДУ УКРАЇНИ -

ПРОГРЕСИВНА ДЕМОКРАТИЧНА ПАРТІЯ


Партія відродження народу України – партія нового типу і нових принципів побудови суспільства, вона ще мало знана в Україні і майже невідома в світі, але, не дивлячись на свою молодість, відіграє значну роль в політичному житті України.

ПВНУ – партія активної дії. Її прогресивність полягає в тому, що вона постійно намагається перебувати в епіцентрі політичних подій, які змінюють суспільство, пропонує альтернативи розвитку подій, що ведуть до поліпшення життя народу України в цілому і організовує народ, через громадські об'єднання, для здійснення цих планів.

В своїй роботі партія виступає як парламентська, цілковито відкидаючи президентську і змішану форми правління, використовуючи тільки конституційні методи і стоїть за еволюційну зміну світу, не приймаючи, як небезпечні для будь-якого суспільства, революційні методи боротьби.

Вона взаємодіє в ідеологічному і політичному планах з партіями, які відстоюють інтереси народу України і проводить непримириму ідеологічну боротьбу з партіями, що відстоюють інтереси узурпаторських олігархічних утворень (кланів) та світової імперіалістичної системи. Партія категорично відмовляється від співпраці з партіями і рухами в основі політики яких лежить расова, етнічна, релігійна, міждержавна та будь-яка інша форма нетерпимості, ідея великодержавного шовінізму, імперіалізму, агресивності і мілітаризму.

ПВНУ – державницька партія. Вона виступає за державу – як вільне об'єднання громад, яка гарантує повний фізичний, моральний, економічний і соціальний захист своїм громадянам.

ПВНУ – партія об'єднаних громад. Виступаючи за демократичну, унітарну, незалежну і сильну державу, партія не ставить її вище від суспільства. Не громади і людина існують для держави, а держава (її інституції) служить громадам і людині.

ПВНУ – об'єднавча політична сила. Вся її діяльність спрямована на вирішення проблем кожної первинної громади через громадські об'єднання вищих рівнів, як єдиного цілого, з врахуванням інтересів кожного члена громади; на активну співпрацю і консолідацію з усіма прогресивними, демократичними силами, що протистоять антинародним, антидержавницьким тенденціям в Україні.

ПВНУ – партія абсолютного компромісу. Всі її рішення побудовані на принципі повного конценсусу задіяних сторін. Вона готова до постійного пошуку взаємопринятних об'єднань і коаліційних дій з спорідненими, або близькими за духом і ідеологією політичними силами Партія ігнорує і відкидає претензії будь-яких партій, рухів, об'єднань на першовартісність, винятковість і безпомилковість.

ПВНУ – партія народу України без поділу по етнічній ознаці. Тому, як одне з основних завдань, вона розглядає: рівноправну участь у міжнародному русі партій загальнонародної свідомості всіх країн світу, співпрацю з політичними і суспільно-громадськими силами, які відстоюють права трудящих в зарубіжних країнах, налагодження тісних зв'язків з силами широкого політичного спектру в ідеології яких провідною ланкою є віра в єдиного Бога і гуманізм.

Партія відродження народу України будує свою діяльність на принципах публічної, відкритої, чесної політики; принципах об'єктивного індивідуалізму; широкої внутрішньопартійної демократії і партійної взаємодопомоги; на спільності політичних інтересів; на високоморальному авторитеті та глибокій духовності своїх членів.

НОВИЙ ШЛЯХ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

(ПРОГРАМА ПЕРШОГО РОДУ)


Україна в роздумі. З 1993 року від Різдва Христового наша багатостраждальна держава перебуває в нестабільному стані, причини якого, передусім, в противоборі між силами добра і зла.

Багатоукладна та протирічна економіка та життя в Україні містять:

- контрольований клановою олігархією вузький сектор побудований суто на меркантильній базі;

- відживший і чужий українській ментальності загальнодержавний сектор;

- скомпроментований люмпенізацією його прихильників соціалістичний сектор (псевдокооперативи, псевдоколективні підприємства);

- індивідуальне, технічно-слаборозвинуте, побудоване на здебільшого псевдонаукових теоріях господарство;

- нова група підприємств громадського (муніципального) підпорядкування;

- приватні підприємства;

- підприємства змішаного типу господарювання.

На сьогоднішній день, це являє собою нестабільне економічне об'єднання (конгломерат), в якому продовжується боротьба між учасниками за перерозподіл власності. Власність ототожнюється – владі. Від перебігу цієї боротьби залежить майбутнє України.

Спільне завдання Партії відродження народу України і близьких до неї політичних сил полягає в забезпеченні і переорієнтації країни на зміцнення основ громадських відносин (першородна програма), та надання їм у заключному підсумку провідної ролі (другородна програма).

Виконання першородної програми передбачає ліквідацію олігархічно-кланового режиму управління державою та встановлення демократичної спільноти вільно об'єднаних громад, другородна програма диктує перехід до Української Демократичної Унітарної Держави.

Нині в економіці та політичному житті провідну роль відіграє політична формація кланового суспільства. Узурпувавши державно-адміністративні, інформаційні та силові структури, ця формація укорінюється в суспільстві, придушує опозицію на всіх рівнях державотворення. Захопивши економічну сферу, вона здійснює експлуатацію всіх верств суспільства, довівши основну частину українського народу до втрат всіх соціально-економічних завоювань минулого.

Елементи дикого ринку поєднані з діяльністю олігархічних кланів спотворили суспільні, виробничі та політичні відносини в Україні, зробивши ці відносини абсурдними, а народ України – безправним. Управління державою набуло авторитарних форм, бюрократизувалося, просякло корупцією, криміналізувалося. Знизилася мотивація продуктивної праці.

Дії режиму, що знаходиться при владі, не відповідають потребам держави, переважної більшості її населення. Поглиблюється суперечність між малочисельною групою криміналізованих олігархів та політично-державною системою, яка водночас прислуговує цій групі, але і не може протистояти волі народу. Ця суперечлива ситуація обумовлюється диктатом міжнародних фінансових організацій, які створюють серйозні соціально-економічні труднощі в Україні. В результаті чого, держава дедалі більше дистанціюється від інтересів громадян.

Подолати це відчуження (цю дистанцію) і є завданням першородної програми, створивши передумови до побудови нового шляху розвитку і становлення України.

Головним (пріорітетним) етапом досягнення цієї мети є вирішальне питання про владу. Для партії влада є не самоціллю, а засобом зміни життя українського народу.

В сучасних умовах, коли партія знаходиться в опозиції, досягнення мети забезпечується практичною реалізацією:

- створення теорії нового суспільства вільних об'єднаних громад;

- ідеологічне забезпечення цієї теорії;

- організація громад по втіленню цієї теорії в життя;

- консолідація всіх здорових сил суспільства по підтримці цієї теорії;

- конституційне завоювання влади в Україні і зміна Конституції, що відповідала б цій теорії.

Наступним етапом виконання першородної програми буде забезпечення підпорядкування виробничого сектору громаді та передачу їй функцій розподілу таким чином, щоб споживання було гармонійним по відношенню до вкладу кожного члена громади та не ставило громадян на межу виживання.

Надання провідної ролі цим процесам зазначить перехід до нового світу, зміну капітало-соціалізованої орієнтації розвитку української держави на соціально-громадський.

Даний перехід і визначить завершення виконання першородної програми. В українській державі встановиться громадська система влади, що зніме перешкоди для вільного розвитку всіх форм господарювання, підтримки виробництва з вищою продуктивністю праці та ефективністю виробництва. Це будуть дійсно загальногромадські, народні підприємства з одного боку і вільні індивідуальні (приватні) підприємства – з іншого.

Виконання завдань першородної програми є необхідним і найважливішим, проте тільки перехідним процесом до вирішення глобального завдання партії – побудови Української Демократичної Унітарної Держави.

Вибір Україною такої стратегічної лінії дасть можливість вибратися з сучасної прірви, забезпечить піднесення рівня життя кожного члена громади, а в перспективі дозволить бути лідером світової спільноти та співіснувати з усіма країнами світу на рівноправній і незалежній основі.

ЧОМУ НЕОБХІДНО ПЕРЕЙТИ УКРАЇНІ НА НОВИЙ КУРС?

Спонукають до зміни курсу України такі об'єктивні причини:

- наростання суперечливості між інтересами обездоленого народу і панівною кланово-олігархічною верхівкою, яка узурпувала виконавчу, законодавчу і судову влади в країні;

- поглиблення кризи влади, повна втрата реальності і невміння керувати країною конституційними методами;

- реальна загроза повного банкрутства України, як самостійної держави, через посилення її залежності в фінансово-економічному, енергетичному, політичному планах від інших країн їх військово-політичних та фінансово-банківських організацій та інституцій;

- деградація панівної верхівки, зрощування її з кримінальними структурами, як внутрішніми так і міжнародними.

Суб'єктивною умовою зміни влади є прагнення народу до об'єднання в громади, що дасть можливість реалізувати економічні, політичні і соціальні можливості спільноти об'єднаної на засадах вільного, незалежного і демократичного вибору.

Своїми партнерами, симпатиками і союзниками, на цьому етапі, ПВНУ вбачає всі загальнонародні, патріотично налаштовані партії, об'єднання і рухи громадян, що готові виступити проти політики нинішньої влади, що виступають проти розграбування ресурсів країни, що виступають проти порушників Законів Божих, людських прав, політичного та економічного свавілля.

Для досягнення накресленої мети ПВНУ буде використовувати найрізноманітніші форми і методи. Серед них – активна участь у виборчих кампаніях, організація страйків, акцій громадської непокори, мітинги протесту, роз'яснювальна і пропагандистська робота, участь у законотворчому процесі, надання правових послуг для захисту прав громадян та багато інших.

ПОЛІТИКА ПВНУ В ОПОЗИЦІЇ

Знаходячись в опозиції Партія відродження народу України створює умови для повної і кардинальної зміни влади в Україні.

Для цього:

Теоретично:

- розробляє реальну і діючу програму виходу української держави з кризового стану.

Ідеологічно:

- веде наполегливу і послідовну пропаганду програмних положень партії, роз'яснюючи реальні причини важкого становища громадян України та накреслює шлях по ліквідації такого стану.

Публічно:

- шукає і втілює в життя загальні підходи по стратегії і тактиці своїх дій та співпрацює з іншими опозиційними до влади партіями, проводить роботу по об'єднанню опозиційно налаштованих, до влади, верств населення України, координує іх тиск на владні структури з метою зміни політичного курсу держави по створенню умов громадського самоврядування, приймає участь в демократичних заходах і акціях.

Через своїх представників в органах влади:

- перешкоджає зміні існуючих законів та прийняття нових законодавчих актів і статей Конституції під потреби олігархічно-кланово-мафіозних структур;

- ініціює прийняття законів та інших державних нормативних актів, які сприяли б вирішенню політичних, економічних та соціальних проблем на благо народу України;

- пропогує свою діяльність серед громадян України;

- приймає активну участь у формуванні місцевих органів влади, домагаючись зміни їх політики в інтересах громад;

- забезпечує контроль за раціональним використанням фінансових і матеріальних ресурсів на всіх рівнях розподілу;

- активно просуває до органів влади членів партії та симпатиків, з метою створення коаліційних сил, що, в недалекому майбутньому, дасть змогу змінити на краще життя народу України.

В економічній сфері:

- активно підтримує патріотично налаштованих власників та керівників підприємств, індивідуальних виробників, допомагаючи їм витіснити з українського ринку зарубіжну продукцію низької і сумнівної якості, одночасно підтримуючи закупівлю за рубежами України новітньої продукції та продукції з елементами нових технологій;

- ініціює і допомагає створенню нових вітчизняних виробництв з метою збільшення занятості населення держави.

В соціальній сфері:

- надає дієву допомогу по правовому захисту вітчизняних виробників та населення України;

- шляхом парламентського, інформаційного, судового тиску на державні структури, домагається виконання ними конституційних норм на обов'язкове безоплатне (через громади) право населення на освіту, охорону здоров'я, утримання непрацездатних.

В організаційно-партійній роботі:

- зміцнює свої ряди, забезпечуючи їх постійне якісне зростання;

- вдосконалює структуру партійних організацій;

- постійно проводить роботу по підготовці кадрів, що спроможні вирішувати завдання партійного, економічного і політичного характеру.

Це шлях партії по підвищенню свого авторитету і впливу серед населення, що, в майбутньому, дасть можливість конституційним шляхом прийти до управління державою.

НАШІ ПЕРШІ ДІЇ ПРИ ПРИХОДІ ДО ВЛАДИ В УКРАЇНІ

ПВНУ реалістично розглядає свої можливості. Виходячи з цього, її парламентська робота заключається в підтримці тих політичних сил в країні, що бажають зробити Україну державою парламентського типу. Зміна Конституції з метою проголошення української держави парламентською є першочерговим завданням партії. Разом з цим, партія розуміє, що стабільність в парламентській державі неможлива без 100% пропорційної виборчої системи. Створення такого парламенту, де депутат несе повну відповідальність за дії своєї фракції, а фракція – за дії депутата, коли вихід з фракції веде до втрати депутатом мандата – є другим завданням парламентської роботи партії.

Серед наступних завдань партії є:

- передача всіх державних земель у вічне володіння первинним громадам, що проживають на цій землі;

- інвентаризація землі, що знаходиться в приватній власності, передача приватних земель у вічне володіння первинним громадам, що проживають на цій землі у випадках невикористання (або неефективного використання) приватної землі з подальшим відшкодуванням власнику вартості землі (або без відшкодування, якщо судом буде доведено нанесення шкоди громаді з боку власника);

- передача всіх лісових фондів громадах, на землях яких знаходяться ці ліси, незалежно від форми власності;

- передача всіх водних ресурсів громадам;

- передача всього повітряного простору громаді з юридичним оформленням цього заходу;

- зміна форми збору податків, з повною реорганізацією податкової системи за принципом територіального збору з подальшим відрахуванням у бюджети вищестоячих громадських державних об'єднань;

- передача права здійснення протекціоністської політики по наданню привілеїв з метою налагодження і піднесення виробництва та скорочення безробіття від загальнодержавних органів до законодавчих органів територіальних громад;

- забезпечення формування бюджету знизу-вгору, від бюджету територіальних громад до бюджету держави в цілому;

- передача важелів інвестиційної політики в руки територіальних громад;

- передача фінансового забезпечення освіти, медицини, культури, спорту територіальним, земельним, регіональним громадам;

- передача фінансового забезпечення на утримання непрацездатних до рівня первинних громад;

- реорганізація судової системи в Україні з умовою главенства закону громади на її території;

- реорганізація охорони правопорядку, охорони власності, охорони земельних, лісових, водних ресурсів та повітряного простору з чітким розмежуванням повноважень від первинних громад до регіонів;

- реорганізація і забезпечення охорони інформаційного простору, комунікаційних систем, шляхів сполучення, трубопроводів, електроліній, кабелів і ліній зв'язку то-що до рівня територіальних громад;

- реорганізація системи охорони кордонів громад, як зовнішніх (загальнодержавних) так і внутрішніх (між громадами);

- реорганізація стратегічних військових сил (загальнодержавної оборонної армії), створених на контрактній професійній основі з числа громадян України;

- інші життєво-важливі реорганізації внутрішнього і зовнішнього життя первинних, територіальних, земельних, регіональних громад та держави Україна в цілому.

На цьому етапі усуваються від влади всі структури, що заважають громадам здійснювати контроль і управління на своїй території. Контроль за діяльністю виробничих підприємств всіх видів та форм власності ведуть первинні громади на території яких знаходяться ці підприємства. Встановлюються одинакові для всіх умови господарювання. Рівень податків встановлюється громадою такий, щоб було вигідно працювати виробничим підприємствам, організаціям і структурам, та щоб громада за рахунок цих податків могла ефективно фінансувати і утримувати освіту, медицину, культуру, спорт, утримувати непрацездатних та мати змогу робити договірні відрахування в бюджети територіальних, земельних, регіональних громадських об'єднань та в бюджет держави Україна.

Це дасть можливість створити базу для проведення сильної політики по зміцненню держави в цілому, захисту прав громадян та їх всестороннього прогресивного розвитку.

Партія сприятиме залученню всіх верств населення України до активного громадського і політичного життя.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ ДО ГРОМАДСЬКОЇ СИСТЕМИ

В Україні, після отримання нею незалежності, було порушено природний, еволюційний перебіг подій. Створену за минулі десятиріччя героїчною працею всього українського народу індустріально-виробничу базу, систему соціального захисту, колективну власність і колективні загальнолюдські цінності було піддано безсоромному пограбуванню і тотальному знищенню.

Замість того, щоб передати державну власність в управління і володіння громадам, під час тотальної, так званої приватизації і роздержавлення було знищено більшу частину виробничого промислового і сільськогосподарського фонду, що створювався протягом останніх десятиліть, ресурси і матеріальні запаси були розпродані за кордон по сміхотворно-низьким ринковим цінам, що привело до обездолення весь народ України, а скористалися цим невелика група людей без честі і совісті, що стала себе називати бізенсменами ("новими українцями") та вищі державні чиновники.

Весь цей безлад необхідно терміново зупинити. Те, що залишилося ще не розпродане і нерозкрадене необхідно зберегти, відновити і передати у володіння і керівництво громадам по місцю знаходження. Те, що використовується новими господарями неефективно, або взагалі не використовується, необхідно передати громадам. Всю іншу приватизовану власність взяти під контроль громад, з метою рівномірного розподілу прибутків, що дає ця власність, між власниками, робітниками та громадою, на землях якої знаходиться ця власність.

Громада не буде перешкоджати діяльності виробництва будь-якої форми власності, а буде тільки контролювати, щоб виробництво було ефективним, працювало на законній основі, виробляло продукцію не заборонену законом, не спричиняло б шкоди землі, воді і повітрю, не було б шкідливим для людей, що проживають біля нього, та власники цього виробництва справно платили б податки громаді. Основна вимога громади до виробника: наймана сила, що використовується на виробництві має бути з числа членів громади (на якій розміщено виробництво), або з числа членів тих громад з якими існують договори з даною громадою по обміну робочою силою. Застосування нелегальної робочої сили на виробництві в громадському суспільстві забороняється, винні в цьому керівники або власники підлягають вигнанню за межі громади, а приватні підприємства конфіскуються громадою на користь останньої.

Вирішення таких принципів є умовою становлення і розвитку майбутньої громадської системи. Така система безконфліктна так, як побудована на повному конценсусі між її учасниками.

ПАРТІЯ ВІДРОДЖЕННЯ НАРОДУ УКРАЇНИ ПІДТРИМУЄ:

Економічні відносини – різносторонні, побудовані, в основному, на двох формах власності – приватній та громадській. В Україні не може існувати тільки державна власність чужоземних держав та міжнародних корпорацій. Будь-яка форма власності знаходиться під повним контролем з боку первинних, територіальних, земельних та регіональних громад.

В економічних відносинах основними принципами мають бути: ефективність виробництва; самодостатність територій, земель, регіонів; прибутковість виробництва; доцільність виробництва; екологічна безпека виробництва; нешкідливість виробництва дл здоров'я людей, серед яких воно розташоване.

Основним завданням для ефективного розвитку виробництва є спрощення митних законів та повної ліквідації митних зборів і платежів в майбутньому за взаємною згодою між державами.

Для ефективного розвитку сільського господарства необхідно забезпечити щоб переважна частина земель була власністю громади, які громада дає в безтермінову і безоплатну аренду своїм членам, а землі, що знаходяться в приватній власності, обкладаються податком на користь громади на території якої знаходяться ці землі. Величину податку визначає сама громада в межах прийнятих у світовій податковій практиці, та по політичних мотивах. Податок на землю встановлюється: для земель сільськогосподарського призначення – терміном на три роки; для земель під житловими та промисловими будівлями, шляхами сполучення, трубопроводами, лініями зв'язку і електропередач та іншими – терміном на 12 років.

Податкова система має бути побудована на таких принципах, щоб заохочувати промисловців та аграріїв до виробництва продуктів споживання високої якості та в достатній кількості, недопускаючи перевиробництва, а також забезпечення всіх громадян України роботою по їх здібностях та уподобаннях.

Підтримка бізнесових відносин у всіх сферах життєдіяльності людини (крім освіти, культури, спорту та медицини) здійснюється з урахуванням рівномірного і справедливого перерозподілу доходів між власником працівником і громадою.

Первинні, територіальні, земельні та регіональні громади здійснюють контроль за використанням найманої праці, захищають місцевих товаровиробників від проявів нездорової конкуренції, забезпечують сталість і самодостатність економіки конкретної підлеглої їм території і України в цілому.

Промислову політику – яка орієнтується на відтворення достатнього для життя країни індустріального сектору економіки, що дасть змогу успішніше розвивати дрібніші форми виробництва, формування конкурентноздатного середовища та на успішне подолання деформаційних проявів в структурі виробництва, створення замкнутих технологічних циклів по всіх видах промислової продукції.

Способом вирішення цих завдань є подальше, активне інтегрування виробництва та наукових досліджень, вдосконалення технології виробництва, запровадження у виробництво передового світового досвіду з обов'язковим врахуванням захисту природнього середовища та безпеки для людей.

Пріорітети визначаються в кожному конкретному випадку, виходячи з територіальних, земельних, регіональних особливостей. Головним принципом є недопущення перекосів в розвитку того чи іншого напрямку, відмова від гігантоманії, заохочення розвитку локальних виробництв, перехід на компактне унікальне виробництво.

Так, як природні ресурси не відновлюються, необхідно поступово відмовитися від інтенсивного видобування їх з метою експорту, а розвивати переробну промисловість щоб продавати за межі держави тільки готову високотехнологічну продукцію.

Особливу підтримку діставатимуть компактні, високотехнологічні середні та малі підприємства.

Враховуючи, що сучасна реклама продукції несе часто неправоподібну інформацію, надалі необхідно розвивати тільки рекламу як інфорацію про основні властивості і можливості продукту виробництва. Всяка інша інформація рекламного характеру, що діє на підсвідомість людини має бути або заборонена або обкладена надвисокими податками.

Аграрну політику – що твориться виходячи з поєднання індустріальних технологій в сільськогосподарському виробництві та їх основи – земель сільськогосподарського призначення придатних для ведення сільського господарства з застосуванням високих технологій. Землі сільськогосподарського призначення є власністю громад, що населяють їх. До земель сільськогосподарського призначення відносяться, також, землі зайняті лісами. Ті землі сільськогосподарського призначення, що знаходяться, на сьогодні, в приватній власності осіб які не є членами громад, обкладаються земельним податком, диференційованим від умов господарювання та інтенсифікації віддачі землі, що не дасть змогу власникам наживатися на потенціалі землі перетворюючи її в непридатну, для ведення сільськогосподарського виробництва, неродючу субстанцію.

Так, як аграрна сфера є не тільки галуззю по виробництву сільськогосподарської продукції, а також є місцем проживання значної частини українського населення, значення її – особливе.

На сьогоднішній час деформації і перекоси в аграрному секторі боляче бють по загальнопрожитковому рівню всього народу України. Тому для оздоровлення і розвитку аграрної сфери необхідно виконати наступні умови:

- вжити невідкладні заходи по збереженню і відновленню родючості землі, а також стабілізації трудових ресурсів та збереженню і розвитку матеріально-технічної бази аграрного сектору;

- відродити систему, що давала б комплекс заохочувальних заходів по рекультивації земель та відновленню їх родючості;

- встановлення громадського контролю за збереженням і ефективним використанням земельних ресурсів, ліквідація безгосподарності, що веде до псування земель сільськогосподарського призначення;

- інвентаризація всіх земель, лісів, водних ресурсів, створення кадастру земельних ресурсів;

- модернізація і відновлення всіх фондів сільськогосподарського призначення;

- здійснення земельної реформи за принципом – володіти землею сільськогосподарського призначення може тільки член громади, або особа, що має договір з громадою та сплачує останній податок за використання землі;

- законодавчий розвиток інституту власності на землю сільськогосподарського призначення з умовою, що сільськогосподарські землі можуть бути власністю громад, або приватних осіб контрольованих громадами на території яких знаходяться ці землі;

- безперешкодне задоволення членів громад у земельних наділах для організації сільськогосподарського виробництва будь-якого напрямку не забороненого законом;

- проведення структурної перебудови в аграрному секторі;

- введення незалежної екологічної, медичної, санітарно-епідеміологічної експертизи по контролю за сільськогосподарським виробництвом;

- стимулювання впровадження природоохоронних і ресурсозберігаючих технологій в аграрному секторі;

- ліквідація дискримінації працівників аграрного сектору.

Соціальну політику, що базується на створенні для членів громад реальних передумов забезпечення беззаперечного права на працю, безплатну освіту будь-якого рівня складності, широке безплатне медичне обслуговування (лікування) та повного утримання при непрацездатності (інваліди, діти, пенсіонери). Джерелом надійності цих умов соціальної політики є зміна устрою в державі.

Громада та її вищі політично-громадські об'єднання будуть забезпечувати кожного свого члена достойнооплачуваною роботою, а не надавати допомогу по безробіттю; буде утримувати комплексно всіх непрацездатних своїх членів (інвалідів, тимчасово хворих, дітей, перестарілих), а не надавати їм пенсію або допомогу по непрацездатності.

Державна політика забезпечує підвищення статусу сім'ї (родини) в суспільстві, престижу батьківства, створення відповідних гідних людини економічних, соціальних і морально-етичних умов для виховання дітей, утримання непрацездатних.

Громада забезпечує баланс між всіма віковими рівнями населення. Особлива увага звертається на формування в дітей та молоді цінностних орієнтирів, які б не допускали хибних перекосів та аморальних вчинків, формували молоду людину в дусі потрібності її суспільству її місця в громаді, підвищували моральні принципи дітей та молоді.

Громада гарантує кожній сім'ї пристойне житло, забезпечує всі необхідні комунальні послуги, гарантує роботу з оплатою, що відповідала б необхідним нормам для створення пристойного прожиткового рівня не нижче середнього по регіону.

Національну політику яка враховує, що суспільство об'єднаних громад – це єдність соціального, економічного, політичного, релігійного, культурного, етнічного та іншого розмаїття. Зверхність однієї громади над іншою по одному з цих принципів або по совокупності їх – неприпустима і закріплюється в договорах між громадами, як основоположний чинник. Загальнодержавний договір співіснування громад забезпечує пріоритет прав людини незалежно від етнічної і расової належності, місця проживання, мови спілкування, віросповідання, належності до того чи іншого класу.

Невід'ємним правом людини є право вільного використання рідної мови. Але в об'єднанні громад з різномаїттям мовних відтінків місцевих слов'янських мов, що започатковуються ще з прадавніх часів і створених на єдиних кореневих системах, важливу роль відіграє державна українська літературна мова, зрозуміла і прийнятна для всіх. Тому існуюча літературна українська мова має стати базовою мовою загальнодержавного, міжгромадського спілкування на всій території України. Вона має бути прийнятою для спілкування всіма громадами, що об'єдналися в єдину унітарну державу Україну. Тому питання про офіційність або державність мови однозначно відпадає. Існує державна мова, як мова діловодства, літератури, техніки, мистецтва на всій території України і материнська мова громади для внутрішнього спілкування на території громади. Випускати літературні твори, технічну літературу на мові громади, що містить в собі багато старовжитніх слів або слів іншомовного походження – економічно невигідно і політично зарозуміло; така творчість буде малодоступною для загальноукраїнської і світової спільноти. Проте, в учбових закладах всіх рівнів, вивчення етнічних мов громад є прийнятним, якщо того хоче громада, на території якої знаходиться даний учбовий заклад.

Духовну політику, що передбачає дотримання свободи совісті, поваги до почуттів теїстів і атеїстів. Віра в Україні є потребою і правом громади. В первинній громаді існує тільки одна віра. Громадські об'єднання є об'єднанням громад із різним віросповіданням. Критерієм прийнятності є тільки віра в єдиного Бога, відсутність в релігії насильства, нетерпимості до інших вір і ненависть до іновірців. Церква об'єднана з первинною громадою, але розділена від територіальних, земельних та регіональних громадських об'єднань та держави в цілому. Школа початкового рівня об'єднана з церквою відповідної громади. Освіта вищих рівнів включає або не включає теологію за побажанням громадянина. Первинні громади з одинаковою вірою об'єднуються в церковне громадське об'єднання (церкву), яке не має статусу державного.

Гуманітарну політику яка твориться на об'єднанні загальнолюдських, громадських і загальнонародних цінностях, в основі якого закладено ідеї любові, добра, всепрощення та відданості своєму народу, рідній землі.

Утвердження в Україні основних життєвих цінностей: духовності, моральності, освітченості є пердумовою процвітання і розвитку всіх громадян і держави в цілому. Фінансове забезпечення спортивних закладів, закладів і організацій культури і мистецтва здійснюється громадами та їх об'єднаннями. Мистецтво, культура, спорт – є засобами спілкування, загального розвитку громадян і використовувати їх у вигляді джерел збагачення в суспільстві об'єднаних громад вважається аморальним і недопустимим. Громади сприяють активному розвитку вітчизняного книгодрукування, створюють власні видавництва, засновують газети та журнали, мають власні кіностудії, телекомпанії, радіоклуби. В зв'язку з величезною негативною психологічною дією реклами на людину, здатністю гіпнотично впливати на маси, передача реклами засобами масової інформації (газети, журнали, кінофільми, радіо і телепередачі) в громадському суспільстві забороняється. Реклама допускається тільки у вигляді окремо виданих брошур, листівок, буклетів. Настінні плакати і вуличні стенди з рекламою товарів та послуг допускаються тільки на будинках, закладах, будівлях підприємств, що випускають ці товари або надають послуги. Реклама має бути достовірною, точною і не наносити шкоди здоров'ю людини.

Українська держава об'єднаних громад не забороняє на своїй території видавництво та розповсюдження друкованих творів, періодики на мовах інших народів світу, але захищаючи свою культуру від низькопробних витворів іноземного походження вона обкладає культурні цінності іноземного походження відповідним податком, не допускає розповсюдження друкованої продукції яка суперечить моральним принципам українського народу та паплюжить цінності українського народу. Робота радіо і телевізійних студій, що ведуть передачу іноземними мовами з території України не дозволяється. Забороняються на території України до розповсюдження і видавництва книги, газети, журнали, радіо і телепередачі, що пропогують аморальну поведінку, порнографію, культ насильства, ворожнечу між людьми і народами, пропаганду війни, зневагу до релігій та паплюжать ім'я Бога.

Рівність між чоловіками та жінками. В Україні не може існувати дискримінації в будь-якій формі по статевій ознаці. Прояви дискримінації між чоловіком і жінкою є неприпустимими і караються по всій строгості законів. Насилля з боку чоловіка до жінки так і насилля з боку жінки по відношенню до чоловіка, групові насилля є важким злочином; винні у скоєні такого злочину суворо караються. Зважаючи, що Бог створив жінку з функціями по відтворенню суспільства, а чоловіка з функціями що забезпечують здоров'я та різностатевість цього суспільства вважати всі дії чоловіка чи жінки, які приводять до послаблення генетичного фонду (здоров'я) суспільства і людини зокрема (алкоголізм, наркоманія, клонування, зміна статі, штучне переривання вагітності або вбивство в преднатальний період), – злочинними. Винні в цих злочинах підлягають примусовому перевихованню і лікуванню, а в особливих випадках – довічному вигнанню за межі України.

Оборона громади, громадських територіальних, земельних, регіональних об'єднань – розглядається як складова безпеки народу України. Вона поділяється на оборону місцевого значення та оборону держави Україна.

Оборона місцевого значення – це оборона громади від посягань на власність громади, власність членів громади, власність приватних осіб, що знаходяться під захистом громади та на життя і свободу громадян на території громади. Оборона місцевого значення здійснюється силами внутрішнього правопорядку. Сили внутрішнього правопорядку мають: первинні громади у вигляді дружин правопорядку та охорони майна, територіальні громади у вигляді дільничих уповноважених по охороні порядку та уповноважених шляхової інспекції, земельні громади у вигляді спеціальних загонів правопорядку та захисту земельної власності, регіональні громади у вигляді внутрішніх військ оборони та збереження правопорядку. Оборона здійснюється для захисту, як окремих громадян їх власності так і громади та її власності в цілому. Як правило, оборона місцевого значення проводиться без зброї, або зі зброєю паралізуючої (несмертельної) дії. Застосування зброї, що веде до знищення людини або матеріальних цінностей, оборонними організаціями місцевого значення, не допускається. При необхідності застосування такої зброї задіюються сили державної оборони (військові підрозділи стратегічних сил). Прикордонні загони відносяться до військ державної оборони. Всі оборонні і охоронні організації та війська державної оборони створюються на контрактній основі. Населення не користується зброєю смертельної дії. Для мисливських потреб застосовується зброя паралізуючої дії. Для спортивних цілей застосовується зброя світлової дії на мішень. В громадах проводиться постійна робота по патріотичному вихованню громадян, до заохочення членів громад до праці у військах та організаціях місцевої оборони. Служба у військах державної оборони можлива тільки після довготривалого вишколу.

Будь-які інші військові або воєнізовані загони, що заборонені Конституцією і законодавством на території України забороняються. Знаходження на території України військових баз іноземних держав, що мають наступальний характер – забороняється.

Ініціюється робота по виробництву і вдосконаленню озброєнь у кількісному і якісному відношенні необхідних для підтримки боєготовності військ, по відсічі будь-якої агресії проти України. Особлива увага і фінансова допомога надається створенню нових видів озброєнь паралізуючої (яка не несе смерть людині) зброї короткотривалої і довготривалої дії. Хімічна, бактеріологічна, геофізична, психогенна, ядерна і термоядерна зброя та інша зброя масово знищення людей, або така, що може нанести непоправиму шкоду природі планети на території України забороняється до проектування і виробництва самостійно або спільно з будь ким. Для захисту рубежів держави має бути створена і взята на озброєння зброя масової паралізуючої (ізолюючої) направленої дії. Особливу увагу слід звернути на створення зброї, що виводить військову техніку противника з ладу на тривалий період.

Кожна громада, держава в цілому, дбає про зміцнення авторитету армії, традиційної поваги до захисників Вітчизни, дбайливе збереження військового майна, військових споруд і військової техніки, необхідних для зміцнення безпеки і оборони країни.

Зовнішня політика – побудована на повазі, взаємодопомозі і толерантності між народами. В економічному плані зовнішню політику здійснюють територіальні, земельні і регіональні громадські об'єднання. На державному, загальноукраїнському рівні здійснюється дипломатична робота, участь в міжнародних організаціях, військово-політичних блоках. Україна, в основному, проводить самостійну міжнародну політику, але це не виключає можливості її участі в будь-яких військово-політичних організаціях і блоках, що сповідують оборонний характер. ПВНУ виступає проти політики перетворення україни в залежну, другорядну державу, проти перетворення її в сировинну базу та базу дешевої робочої сили для високорозвинутих індустріальних держав. Науково-технічний потенціал України, а особливо інтелектуальний рівень її народу дає можливість перетворити Україну в країну високого наукового і технічного рівня, в країну – світового лідера в усіх сферах життя.

ДО ВІЛЬНОГО ОБ'ЄДНАННЯ ГРОМАД

(ПРОГРАМА ДРУГОГО РОДУ)

Вільне об'єднання громад в єдину Українську Демократичну Унітарну Державу – мета Партії відродження народу України.

Вільне об'єднання громад – це система суспільних відносин, що розвиваються на основі вдосконалення форм виробничого і економічного самоврядування побудованого на приватній власності та на суспільній власності громад, звільнення від експлуатації праці забезпечується справедливий розподіл продукту виробництва між членами громади, забезпечується повне розкриття творчих сил людей і зростання добробуту кожного громадянина зокрема і громади в цілому.

Груба помилка соціалістів – декларування і намагання знищення приватної власності на засоби виробництва. Недоліком капіталістичної системи – є накопичення багатств в руках окремих верств (окремих осіб) і обездолення переважної частини населення світу.

Основною вимогою нового суспільного ладу – вільного об'єднання громад – є подолання відчудження людини праці від власності, управління і розподілу результатів праці. У сфері виробництва – підприємства, організації, господарства мають належати на правах власності тим хто на них працює, стимулюючи зацікавленість працюючих в ефективності і продуктивності роботи. Вже сьогодні, багато підприємств, що є приватними, обслуговуються працівниками, що знаходяться в родинних відносинах з власником або є жителями однієї місцевості (тобто належать формально до однієї громади). Таким чином, забезпечення рівноправного рпозподілу по результатам праці є необхідністю.

Двадцять перше століття принесе людству багато новизни. Появляться нові технології в різних сферах виробництва, відкриються нові обрії можливрстей людини, зміниться людський світогляд, виникатимуть і зникатимуть нові методології, нові рішення, все це дуже важко сьогодні точно передбачити, але можна передбачити одне – все мовлене вище внесе корінні зміни у спосіб життя людей, характер їх праці, систему відносин в усіх сферах життя. Зміниться світ – зміниться життя. Але не всі зміни пройдуть гладко і матимуть тільки позитивне значення. Проте вже сьогодні можна назвати осьові соціальні цінності, що в майбутньому не тільки втратять своє значення, а, навпвки, знайдуть своє повне відображення і втілення у суспільстві вільного об'єднання громад. Серед них: народновладдя, соціальна справедливість, свобода особи та свобода громади, солідарні відносини, любов до Батьківщини, звільнена праця і створена нею економіка, місце людини в громаді, мир між громадами та мир між державами, торжество моралі та любов до Бога, бережне ставлення до світу в якому живе людина.

ПВНУ вважає своїм обов'язком нині закладати підгрунтя цих цінностей, боротися за їх втілення в життя людей.

НАРОДНОВЛАДДЯ

ПВНУ бачить в народновладді верховну сутність народу, як підставу існування суверенної держави, його верховенство щодо держави і її інституцій, право кожного громадянина брати реальну участь у вирішенні всіх питань суспільного життя.

Народновладдя – узгодження і забезпечення кожним громадянином впливу на виконавчі, законодавчі і судові органи всіх ступеней державної влади. Забезпечення за громадянином права участі в усіх гілках влади (за його вибором) – є правом єдиної влади народу. Для утвердження народновладдя необхідно притримуватися наступних принципів:

Принцип перший – здійснення виборчої системи всіх гілок влади поступенево, з можливістю виборців нижчої ступені в будь-який час проводити зміну виборного представника вищої ступені.

Принцип другий – колективність всіх гілок влади та консенсуальне прийняття ними рішень.

Принцип третій – обов'язкова ротація виборних працівників, неможливість знаходження на виборній посаді одного рівня представництва, або одного виду влади більше визначеного терміну. Оптимальним терміном знаходження на виборній посаді є трьохрічний.

Принцип четвертий – рівність всіх гілок влади, неможливість відміни рішень нижчестоячих гілок влади вищестоячими, якшо рішення не суперечать законам та раніше прийнятим домовленостям.

Принцип п'ятий – вирішення всіх спірних питань та відміна незаконних рішень тільки в судовому порядку.

Принцип шостий – верховенство законів громади на їх територіях. Прийняття загальнодержавних законів можливе тільки після прийняття цих законів всіма первинними, територіальними, земельними і регіональними громадами.

Принцип сьомий – свобода і права первинної громади вищі за свободу і права окремого її члена, і вищі за права і свободу громадських об'єднань.

Таким чином, народновладдя у своєму вищому вияві – це влада не від імені громади, а влада самої громади, влада кожного її члена.

Основою народновладдя є громадський уклад економіки, реальна співласність на засоби виробництва за участю кожного члена громади в управлінні виробництвом і розподілі результатів своєї праці, звільнення будь-якої праці від дискримінації, від бюрократичних надбудов по вертикалі, від посередництва.

Для ПВНУ забезпечення влади громади, участь всіх членів громади в управлінні та законодавчій роботі є постійним, безперервним завданням.

СОЦІАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ

Справедливе суспільство в розумінні ПВНУ, – це суспільство, всі можливості якого надаються для задоволення реальних потреб громади, яка, в свою чергу, забезпечує всіх своїх членів пристойним життєвим рівнем існування та різносторонньо допомагає їм вдосконалюватися; допомагає громадянам підвищувати постійно свій освітній рівень, забезпечує всіх рівними можливостями по охороні здоров'я, створює рівні умови для занять спортом, мистецтвом, розвиває серед громадян високі моральні принципи.

В громаді не існує поділу на класи і касти. Всі громадяни, незалежно від їх особистого майнового стану (величини приватної власності), рівні між собою. Для ліквідації різниці в освітньому рівні, громада створює належні умови, для кожного свого члена, по вдосконаленню, протягом всього життя, освітнього і професійного рівня.

Для забезпечення соціальної справедливості – громада не просить, а вимагає, щоб кожен її член займався суспільно-корисною роботою по мірі своїх розумових здібностей, освітнього рівня та фізичних можливостей. В громаді не може існувати випадків ухиляння від роботи або неякісного її виконання.

Громадське суспільство (суспільство вільних об'єднаних громад) утримує і непрацездатних, що по якихось причинах не були або не є членами громади; для цього створюються на рівні територіальних і земельних громадських об'єднань соціальні заклади (інтернати) по утриманню непрацездатних, що не є членами громад.

СВОБОДА ОСОБИ І СВОБОДА ГРОМАДИ

Під свободою ПВНУ розуміє право людини на вибір і самовизначення в усіх сферах життя, це право обмежене тільки таким же правом інших людей. Так як в суспільстві вільних об'єднаних громад люди об'єднані в громади – свобода кожної людини є взаємною відповідальністю і узгодженістю інтересів всіх членів громади, звідси: свобода громади є первинною, а свобода окремої людини – вторинною.

Реальна свобода це не вседозволеність, а забезпечувана громадою можливість кожного її члена, кожної людини поза громадою, об'єднанням людей, діяти у межах етичних принципів громадського суспільства і його законів згідно з уподобаннями кожної особи але в обмеженнях, що диктує співгромадське і загальнолюдське існування.

Свобода уможливлює кожній людині піддавати критиці моральні принципи, норми і закони суспільного життя, переконувати прийняттю нових, але поки ці норми, закони і моральні принципи існують людина зобов'язана їм підкорятися.

Основною свободою, що незаперечно користується людина є вільне входження в громаду і вихід з неї, проте, слід пам'ятати, що громада має свободу і право приймати або не приймати нового члена.

Тому свобода множини – вища за свободу однини.

СОЛІДАРНІ ВІДНОСИНИ

Солідарність в розумінні ПВНУ, це прийняття і дотримання принципу: вільний розвиток кожної особи є умовою вільного розвитку громади. Договірні принципи співіснування в громаді побудовані на консенсусі всіх сторін. Солідарність – це співчуття, любов, взаємодопомога, співпраця і твердість у дотриманні договірних норм.

ЛЮБОВ ДО БАТЬКІВЩИНИ

Любов до Батьківщини в суспільстві вільних об'єднаних громад – це, в першу чергу, любов до своєї родини, до краю де народився, до його землі, лісів, рік, озер, морів; до культури і народу, що населяє цей край; до тих людей, інших країв і земель України, з якими твориться спільне життя. Обов'язок кожного громадянина: у важкий час стати на захист своєї Вітчизни, а у мирний час – віддано трудитися в ім'я підвищення блага свого народу.

Партія вважає за необхідність збереження пам'яті, спадкоємності поколінь, прийняття історії в реаліях, усвідомлення відповідальності за прийдешні покоління.

Любов до Батьківщини несумісна з неприязню чи ненавистю до інших народів, з шовінізмом (вищезначимістю), – це почуття, що не залежить від політичного уподобання чи устрою, від існуючої влади чи подій, що відбуваються в країні. ПВНУ розглядає любов до Батьківщини як одну з незаперечних цінностей, що уможливлюють виживання народу країни в складних історичних випробуваннях сьогдення і всіх часів. Спираючись на почуття любові до Батьківщини, як на монолітну основу, громадяни України творять світле майбутнє своєї держави.

ЗВІЛЬНЕНА ПРАЦЯ

Експлуатація праці людини – несправедливе, примусове, а в капіталістичному світі юридично узаконене привласнення плодів праці – це те головне нещастя, що супроводжує людину на протязі всіх епох.

Змінити характер виробничих відносин – ключове завдання громад та їх ідейного лідера – ПВНУ. Змінення праці від найманої форми до обов'язку є ознакою переходу сучасного суспільства до суспільства вільних об'єднаних громад.

Звільнення праці відбувається за рахунок усуспільнення форм власності і усуспільнення трудових відносин та справедливого розподілу доходів приватних підприємств між власниками, працюючими та громадами на землях яких знаходиться підприємства.

Відносини вільної праці базуються на таких основних принципах:

- рівноправних відносинах – кожен виконує свою роботу або частину роботи і несе відповідальність тільки за неї;

- справедливого розподілу – весь прибуток розподіляється пропорційно між власником засобів виробництва, працюючими і громадою на території якої знаходиться виробництво;

- зацікавленості – розподіл проводиться в пропорціях, де прибуток власника не може перевищувати більш ніж в 100 раз прибуток найменш оплачуваного працівника плюс 10 відсотків від долі громади, а доля громади не може бути меншою 10 відсотків від загального прибутку;

- узгодженості – дотриманні домовленості, що передує початку роботи і точного виконання умов кожною стороною;

- відкритості – прозорості управлінських і фінансових операцій роботодавця для всіх найманих працівників і громади.

-

Перехід від найманої до вільної праці означає зміну форми власності від приватної до громадської, коли громада цілком буде забезпечувати своїх членів, що працюють на громадських підпрємствах не тільки всім життєвонеобхідним, але буде надавати необхідні матеріальні і фінансові можливості по творчому і інтелектуальному задоволенню працюючого, буде заохочувати його наукову і винахідницьку діяльність.

Звільнена праця – це ключовий елемент нової системи виробничих відносин, які відповідають високому рівню розвитку продуктивних сил, це створення максимально сприятливих умов для забезпечення особистої зацікавленості працюючого, реалізації його творчого потенціалу, це єдність працюючого і трудового колективу (громади).

ЕКОНОМІКА

Економіка створена звільненою працею, є економікою суспільства вільних громад – народною економікою.

Становлення і широкий розвиток народної економіки передбачає перехід до підприємств з громадською формою власності.

Перевага підприємств з громадською формою власності полягає, передусім, у тому, що їхньою рушійною силою є інтереси всіх працюючих, зумовлені справедливим розподілом доходу між членами колективу підприємства (громади), участі їх в розподілі та управлінні виробництвом, духовною спільністю людей. Важливим фактором є ще й те, що страх перед повним банкрутством такого підприємства, від доходів якого може повністю залежати рівень добробуту громади, змушує постійно тримати під контролем діяльність кожного працюючого, особливо тих, хто задіяний безпосередньо в управлінні підприємством, це усуває можливість краху від авторитарних, авантюрних поступків (рішень) управлінського апарату (керівництва підприємства) але в деякій мірі робить таке управління обачливо-консервативним. Така форма правління зменшує конкурентоздатність підприємства в епоху ринкових відносин, але забезпечує стабільність доходу громади. Тому громадські підприємства є фундаментом економічної системи суспільства вільних об'єднаних громад. Наявність громадських підприємств не заперечує існування підприємств заснованих на приватній власності, а навпаки дає власникам підприємств, що одночасно є членами громад, більш розкутіше керувати своїми підприємствами, сміливіше запроваджувати в своєму виробництві передові форми управління, впроваджувати нові технології не боячись банкрутства; бо банкрутство власного підприємства не буде крахом життєвого рівня власника та його сім'ї так, як членство в громаді дасть гарантію захисту. Крім того, громада може надати безвідсотковий кредит такому власнику для відновлення збанкрутілого підприємства, якщо його діяльність є необхідною для громади.

Налагодження народної економіки передбачає свідомі і цілеспрямовані дії з боку територіальних, земельних, регіональних громадських об'єднань. Організаційне оформлення і становлення громадської економіки проводиться:

- передачею власності на засоби виробництва від держави фактично і юридично працюючим та їх об'єднанням (громадам);

- стимулювання створення підприємств з громадською власністю на засоби виробництва;

- створення умов для розвитку відносин самоврядування в трудових колективах всіх форм власності;

- повну автономію громадських підприємств від втручання в їх діяльність виконавчих органів громад вищих рівнів;

- створення умов для ефективної дії договірних механізмів між підприємствами, громадами, виконавчими органами об'єднань громад, зарубіжними підприємствами;

- здійснення на основі аналізу балансів в економічній сфері, що запобігалоб перевиробництву або виготовленню продукції з показниками нижчими за існуючі стандарти.

Народна економіка передбачає створення високоефективної системи економічних і моральних стимулів до праці, стабільності виробництва, раціонального поєднання інтересів особистості, громади, громадських об'єднань та держави в цілому.

МІСЦЕ ЛЮДИНИ В ГРОМАДІ

Умови суспільства вільних об'єднаних громад передбачають значне посилення ролі суспільної, економічної, культурної, духовної активності людей. Суспільство вільних об'єднаних громад – своєрідна противага існуючій формі тоталітарної держави. В такому суспільстві гарантується рівність людей як об'єктів права, їхня юридична і фактична свобода, утверджується по справжньому пріорітет прав людини. Громада і громадянин пов'язані взаємною відповідальністю за верховенство консенсуально прийнятих законів, за взаємну необхідність одне одному. Громадянин захищений від перевищення об'єднаннями громад, державою своїх повноважень, структури влади існують в кількості доцільній для керівництва і необтяжливій для утримання громадами. У суспільстві вільного об'єднання громад держава використовується як засіб забезпечення повного самовираження особистості, з сили, що знаходиться над суспільством перетворюється на координуючий, обслуговуючий громади орган.

Кожному, на основі психологічних вроджених якостей і фізичних можливостей, гарантується свобода вибору своєї діяльності. Кожному громадянину гарантується сім'я, що створюється на основі науково обгрунтованих норм і психологічної сумісності осіб та за побажаннями самої особистості. Дітям, що по якихось причинам втратили своїх батьків, гарантується сімейне виховання і догляд в сім'ях підібраних за науковими методами психологічної сумісності. Держава та регіональні, земельні, територіальні об'єднання громад допомагають громадам, підприємствам та організаціям справлятися з швидкими змінами у суспільстві, координують їх діяльність, за допомогою охоронних інституцій захищають їх власність від зазіхань злочинних угрупувань, забезпечують цілісність території України.

Громада через своїх повноправних представників у владі всіх форм і рівнів визначає стратегію суспільного розвитку.

В умовах суспільства вільних об'єднаних громад роль громадянина є ключовою, що забезпечується єдністю його прав, свобод і обов'язків.

МИР МІЖ ГРОМАДАМИ ТА МИР МІЖ ДЕРЖАВАМИ

Мир – це вирішення соціальних, правових, економічних, міждержавних та інших загальнолюдських проблем ненасильницькими, договірними методами. ПВНУ вважає, що найефективніший метод вирішення суперечностей знаходиться в пошуку рішень, що враховують інтереси кожної зацікавленої сторони яка бере участь в суперечці. Партія переконано стверджує, що мир це не тимчасовий перепочинок між військовими конфліктами, а постійне дотримання досягнутих домовленостей (угод).

Стійкий мир передбачає згоду між громадами, побудовану на узгодженості поглядів, в основі яких повага до людської гідності, відмова від ненависті і помсти. Злагода громад є результатом складного компромісу інтересів чисельних суб'єктів громадського суспільства. Пошук шляхів забезпечення громадської злагоди в Україні та її практичне втілення в життя ПВНУ розглядає своїм основним завданням.

Ці ж принципи переносяться і на міждержавні стосунки України з іншими суверенними державами світу. Державна цілісність будь-якої держави світу розглядається як внутрішня узгодженість. Узурпація влади тираном, партією, окремим народом в будь-якій країні без узгодженості з усіма верствами населення даної країни є протиприродньою, морально і юридично незаконною.

ТОРЖЕСТВО МОРАЛІ І ЛЮБОВ ДО БОГА

ПВНУ стверджує – на сьогоднішній день світ впевнився в тому, що все живе на Землі створено Творцем. Бог – єдиний суб'єкт, якому має поклонятися людина. Любов до Бога – це любов до людей. Релігійна мораль стала мораллю світською. Божі заповіді є ті чесноти, що слугують людині протягом всього її земного життя. Розмаїття релігій і релігійних вчень не заперечує єдності Бога, а навпаки підкреслює свободу кожного народу мати свою релігію-розуміння сутності Бога. Право кожної людини воздавати хвалу Господу на своїй рідній мові є незаперечним фактом. Між релігіями не може бути противоборства так, як мета всіх релігій – привести душу людини до Бога, очистити помисли і дії людини від гріховності, навчити її любити Бога і ближнього свого як самого себе, навчити людину поважати, в першу чергу, себе, а через повагу до себе – інших живих створінь.

Партія вважає церкву інститутом моралі і тому церква має бути звільнена від матеріального і матеріалізму, від власності, від сребролюбства. Церква, в матеріальному плані, має бути єдиною з громадою і утримуватися громадою. Власність церкви – це власність громади.

БЕРЕЖНЕ СТАВЛЕННЯ ДО СВІТУ

Бережне ставлення до світу – це забезпечення необхідних природоохоронних заходів і екологічної безпеки. В сучасному техногенному світі, екологічна безпека стала невід'ємною цінністю життя суспільства і органічно пов'язана з системою цінностей формації вільних об'єднаних громад.

Чорнобильська катастрофа трансформувалась в надзвичайну соціальну проблему не лише України, але й цілого світу. Її розвя'зання має посісти чільне місце в діяльності всіх українських громад і їхніх структур.

ПВНУ вважає політику бережного ставлення до світу невід'ємною частиною економічної і науково-технічної політики:

В промисловості – це всебічне впровадження безвідходних технологій, впровадження в життя екологічнобезпечних джерел отримання енергії. Згортання ядерної енергетики, а згодом і повна відмова від неї. Відмова від будівництва теплоелектростанцій та гігантських гідроелектростанцій.

В сільському господарстві – переорієнтація землеробства на відновлювальні технології. Відмова від хімічного захисту рослин. Розвиток технологій повної переробки відходів сільськогосподарського виробництва в органічні добрива і засоби захисту від хвороб і шкідників.

В будівництві – відмовитися від концентрації населення на невеликих територіях. Перейти до будівництва житлової інфраструктури з замкнутим циклом життєзабезпечення. Будівництво житла взяти під повний контроль громади, кожна сім'я, яка є членом громади має мати власне, компактне, дешеве в обслуговуванні житло.

ПВНУ виступає за збереження ландшафтного розмаїття України, створення нових національних парків і заповідників з введенням в них обмеження на виробничу діяльність. Національні парки і заповідники мають мати загальнодержавну захищеність.

Партія виступає за повну заборону на території України шкідливих виробництв, що знаходяться у власності громадян інших держав, а в майбутньому, перехід таких виробництв у власність громади незалежно від громадянства приватного власника.

Громадські об'єднання мають забезпечити створення експертних і контролюючих природоохоронних організацій на своїх територіях.

Виховання, всіх хто проживає на території України, в дусі бережного ставлення до оточуючого середовища розглядається Українською партією національної свідомості як один з найважливіших пріорітетів.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua