Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
перевибори   Ахметов   Ющенко   помаранчеві   правиця   аутсайдери   Курочкін

"Матриця: перезавантаження-2007"


3
Рейтинг
3


Голосів "за"
6

Голосів "проти"
3

30 вересня 2007 року. У нас знову з'явиться шанс обирати. Обирати, щоб обрати тих, на кого ми ще за півроку знову будемо зі сльозами в голосі скаржитися. А потім – щоб забути про ці скарги напередодні чергових виборів.

Та як би не було, але, втім, навіть найбільші реалісти підуть голосувати 30 вересня. Інше питання – за кого вони будуть голосувати. Наша задача полягає лише в тому, щоб проаналізувати ті чи інші кроки політичних партій у найближчий час. Адже цілком зрозуміло те, що нашим громадянам було б цікаво дізнатися, з яким "багажем" підійдуть до "години ікс" "наші" і "не наші" політичні сили, з ким вони домовляться про спільні дії, з ким "зіллються" в один блок, кого нещадно "поливатимуть брудом", кого поставлять під свої знамена, себто у виборчі списки тощо. Розпочнемо аналіз з незацікавлених і "умовно незацікавлених" сторін у черговому виборчому процесі.

Синдром "культу особи"

Не станемо приховувати, що в керівництві Партії регіонів далеко не всі одностайні у своїй позиції по відношенню до дострокових виборів. І справа не в тому, що хтось більш лояльний до Президента, хтось більше "прозахідний" і так далі. Все набагато простіше – в Партії регіонів, як і у будь якій масовій партії, врешті-решт виокремлюються декілька "угруповань", за кожним з яких стоїть або впливова політична фігура, або серйозна фінансова потуга. Якщо казати конкретно про Партію регіонів, то зараз, за оцінкою експертів, в ній можна виділити три бізнесово-політичні групи. По-перше – це, звичайно, "донецька група" Рината Ахметова – Бориса Колесникова, по-друге – група прем'єр-міністра Віктора Януковича, що виокремилася відносно недавно "на гребні" особистого успіху нинішнього голови уряду, і по-третє – група Азарова-Клюєва, фінансово потужна і достатньо автономна навіть по відношенню до "боса усього Донбасу" пана Ахметова. Остання група, що немаловажне, більш зближена саме з групою Януковича, аніж з групою Рината Леонідовича. І така обставина не може не занепокоювати останнього. А як же інакше – очевидні тенденції до сепаратизму з боку "зарвавшогося" прем'єра. Неподобство! Ще, здається, зовсім недавно Віктор Федорович був "слухняним хлопчиком" у "великій донецькій сім'ї", але, отримавши владу, став робити аж надто самостійні кроки, при чому настільки самостійні, що навіть покровителі прем'єр-міністра почали думати, а чи не перегинає останній палицю. Очевидно, що більш поміркований Ринат Леонідович, а головне – менш залежний від Росії, порівняно з Віктором Федоровичем, навряд чи міг бути задоволеним, коли його нещодавній протеже дозволяв собі відверто антизахідні "випади".

Наразі саме західний ринок збуту є для лідера "донецьких" бажаною перспективою. Висловлювання голови уряду, очевидно, похитнули довіру і західних інвесторів до України. А головне – Ринат Ахметов відчув, що може втрати свої позиції в партійному середовищі. "Культ особи" Януковича в східних та південних регіонах України стає потроху доконаним фактом, саме Віктора Федоровича готові носити на руках виборці, саме в його особі вони вбачають "захисника всього трудящого люду".

Очевидно, це прекрасно знає і сам прем'єр. Він хоче бути самостійним, він сам хоче керувати. Але це викликає розбіжності в поглядах з його босом. Тому можна зробити висновок: перевибори можуть бути на руку Ахметову, бо завдяки ним він матиме можливість або "приборкати" Януковича або взагалі замінити його на владному олімпі кимсь більш слухняним, а за одне і більш презентабельним. Активно ходять чутки, що Р.Ахметов і В.Ющенко домовилися про те, що Президент може підтримати після перевиборів людей Ахметова при просуванні останніх на владні щаблі. Власне, Ринату Леонідовичу сам Янукович у якості прем'єра може вже не потрібен. Його наразі влаштує будь хто інший, навіть, як би це не парадоксально звучало, Юлія Тимошенко, аби тільки вона не пішла врозріз із його фінансовими інтересами. А враховуючи ту обставину, що саме Донецьк стане одним з міст, що прийматиме футбольний європейський форум у 2012 році, що вже само по собі обіцяє величезні прибутки не тільки в бюджет міста, але й особисто до "скарбнички" Ахметова, останній таки точно "здасть" Віктора Федоровича. І це, мабуть, буде цілком логічним – ймовірні критичні висловлювання нинішнього прем'єра на користь Західних держав можуть коштувати для всієї країни дуже дорого, потенційні інвестори будуть просто відлякані, а отже, Україна може самотужки просто не впоратись з організацією Євро-2012. А це означатиме, що право проводити ЧЄ у нас можуть таки відібрати, благо є Італія, в якій з інфраструктурою та іншими показниками все ОК!

Та як би не було, але наразі "регіонали" вибори бойкотувати точно не будуть. Це невигідно для них: в разі ймовірної перемоги ПР може отримати фактично все. І тоді – тримайтеся, пане Президенте! І поки що, аби забезпечити собі перевагу під час виборів, Ринат Леонідович готовий дати згоду для утворення на базі Партії регіонів іменного "Блоку Януковича", що дало б не тільки ефект в середовищі прихильників уряду та екс-антикризової коаліції, але й дозволило б "притягти" до "регіоналів" нові політичні сили. Можливо однією з таких стане Партія промисловців і підприємців А. Кінаха, партія "Віче", СДПУ (о), а може – навіть прогресивні соціалісти Вітренко. Але про це йтиметься трохи нижче.

Передбачувані "ліві"

В таборі, що умовно можна назвати "лівим", все більш-менш зрозуміло. Комуністи в цілому не будуть сильно заперечувати проведення дострокових перевиборів, так, лише покричать для виду, чим, цілком можливо, собі зароблять якийсь "бал". КПУ, власне, згідно результатів соцопитувань, у разі дострокових виборів нічого особливо не втрачає. Хіба що отримати крісло Першого віце-спікера парламенту їм буде проблематично, особливо, якщо зважати на той факт, що Адама Мартинюка хочуть "підсадити" його ж колеги по партії. В цій ситуації, коли й так не дуже популярну партію почнуть "розривати" ще й внутрішні протиріччя, боротьба за владу тощо, ніхто з потенційних переможців виборчого процесу КПУ нічого не дасть, хіба що якійсь політичній силі буде конче потрібне "золота акція", що може перебувати і в руках комуністів.

З СПУ все не так очевидно, тому варіанти, як то кажуть, можливі. В першу чергу, можна прогнозувати, що Олександр Мороз індивідуально домовиться із ПР про включення його у виборчі списки, хай і не на прохідні місця, й умовить "регіоналів" взяти ще з десяток своїх однопартійців, так би мовити, "за особливі заслуги" перед "антикризовим урядом". Тільки от чи піде на це Янукович? Звичайно, самого Мороза Віктор Федорович з компанією ще взяти може, але не в перші ряди, нічого у подальшому Олександру Олександровичу не гарантуючи. З іншого боку, якщо Мороз піде на такий крок, то це призведе до остаточної втрати довіри до нинішнього спікера ВР з боку навіть тих колег по партії, що й нині висловлюють йому свою відданість.

В такій ситуації беремо на себе сміливість прогнозувати ймовірне утворення спільного блоку КПУ та СПУ, блоку, "побудованого" на ідеологічній основі. Незважаючи на те, що політичні аналітики відкидають цей варіант, він таки, з огляду на останні події, є цілком можливим. До речі, й нинішнім союзникам СПУ та КПУ – "регіоналам" – такий блок був би вигідним, бо, по-перше, він майже стовідсотково пройшов би у Раду з результатом десь так до 5 відсотків, а по-друге, в разі ведення переговорів про утворення вже нової коаліції, лідерам ПР буде легше домовлятися зі своїми союзниками порівняно з 2006 роком, коли "регіонали" були змушені схиляти на свій бік дві різні політичні сили. А схилити одну, як відомо, легше, ніж дві.

Щодо "прогресивної соціалістки" Наталії Вітренко та її партії, то тут ситуація більш прозора. Наталії Михайлівні вигідні дострокові перевибори в не меншій мірі, ніж тим же НУ і БЮТ. А успіх на них ПСПУ вигідний, зокрема, тим же "регіонам". Партія, що, за певною інформацією, фінансувалася нині покійним бізнесменом Максимом Курочкіним, зараз не має фінансових потуг, єдиним з ймовірних інвесторів для ПСПУ можуть стати саме "біло-блакитні". Вочевидь, останні таки нададуть Вітренко фінансову підтримку, а та, в свою чергу, в разі потрапляння у Раду, стане вірним союзником "дітей Ахметова і Януковича". Інший варіант – "прогресивні" йдуть одним блоком з "регіоналами", збільшуючи рейтинг останніх десь так на півтора – два відсотки. Підозрюємо, самотужки ПСПУ набрала б трохи більше, але не мала б стовідсоткової гарантії подолання бар'єру. А для ПР краще гарантовано мати зайвих 1,5 відсотки, аніж ризикувати заради 3-х відсотків, які Наталія Михайлівна може і не добрати. До речі, виходячи з ситуації ймовірного фінансування ПСПУ з боку "донецьких" після ліквідації попереднього "інвестора" "прогресивних", напрошується питання щодо можливих замовників загадкового вбивства Курочкіна, яке трапилося саме незадовго до указу Президента про розпуск парламенту.

"Українська правиця" і "Мегаблок"

В таборі опозиції все більш-менш ясно. Вона піде 2 силами, максимум – трьома, і то в тому разі, якщо Юрій Луценко відмовиться від перспективи очолити спільний з "Нашою Україною" список і піде на вибори самотужки. А, будемо відверті, сама по собі "Народна самооборона" може взяти більше мандатів, ніж в союзі із НУ.

Доволі цікавою видається ситуація довкола партій так званого націонал-демократичного спрямування. Попередньо прогнозувалося, що декілька більш-менш впливових сил, таких як НРУ, УНП, ХДС, КУН, УРП – "Собор", РХП утворять спільний блок, що отримає назву "Українська правиця". Конкретний крок в цьому напрямку було зроблено 24 березня, коли 5 національно-демократичних партій оголосили про її -"правиці" – створення. Після з'їздів Української Народної Партії, Народного Руху України, Конгресу Українських Націоналістів, УРП-"Собор", що відбулися 10 квітня, ця ініціатива отримала схвальну підтримку з боку переважної більшості членства перелічених партій. Більш того, до учасників ймовірного союзу "правих" зголосилася доєднатися й ВО "Свобода" Олега Тягнибока.

Але події останніх семи днів значно змінили загальну картину. Так, після з'їзду партій, що беруть участь у "Правиці" 16 квітня стало очевидно, що ця сила зупинилася на "вузькому форматі" своїх учасників. Так, окрім ХДС, що опинився в блоці Юрія Луценка, "Правиця" недорахувалася й Республіканської християнської партії. Така обставина дуже обурила лідера останньої М. Поровського і змусила РХП розповсюдити звернення, в якому різко засуджувалися дії лідерів так званої "Правиці". Також не знайшлося місця серед націонал – демократів і ВО "Свобода". "Шлагбаум" перед цією партією "опустив" голова Народного Руху Борис Тарасюк нібито через розходження в поглядах із паном Тягнибоком стосовно питання люстрації, яку декларує програма ВО "Свободи".

Не зовсім зрозуміла й ситуація з КУН. Як відомо, Олексія Івченка "Наша Україна" у свої списки брати відмовилася. Єдиний вихід для партії зараз – переобрати керівництво. Чи піде вона на це, насправді прогнозувати важко, адже за Івченком – фінансова база, а без неї КУН може в подальшому не втриматися "на плаву". Втім, з Івченком націоналістів просто не включать у мегаблок. Це в КУН прекрасно розуміють. Втім, досі намагаються знайти компроміс з керівництвом НУ. Так що прогнозувати подальшу долю КУН ми не беремось – не все так однозначно.

Єдине про що точно можна казати, так це про те, що "Рух-Українська правиця" залишиться у форматі 3-х партій (УНП, НРУ і УРП-"Собор") і піде на вибори у мегаблоці з НУ і "Народною самообороною". Щоправда, націонал-демократи отримають найменшу квоту – так, Юрій Костенко, Голова УНП, в нещодавньому інтерв'ю 5 каналові оприлюднив цифру у 21%.

Другий шанс "політичних аутсайдерів"

Чесно кажучи, не так вже й хочеться говорити про цю когорту політичних сил, що за результатами виборів-2006 поповнили ряди політичних невдах. Не віриться, що вони будуть спроможні вдіяти щось й зараз. Але, як кажуть, політика така річ, в якій навіть найфантастичніші розклади іноді можуть стати цілком реальними. Тому старатимемось окреслити й шанси завідомо менш успішних політичних сил.

Серед політичних аутсайдерів виборів-2006 більш-менш серйозних претендентів на потрапляння у Раду небагато. Це, перш за все – Прогресивна соціалістична партія України, про яку мова вже йшла, це, Народна партія Володимира Литвина, це "Віче", це СДПУ (о) і, з натяжкою, Партія захисників Вітчизни. Серед названих сил, не враховуючи "вітренківців", тільки Народна партія може теоретично самотужки подолати 3-відсотковий бар'єр, хоча реально це навряд чи можливо. Наразі рейтинг особисто Володимира Литвина суттєво впав, а партія й трималася в основному на іміджі свого лідера. Ще більш кепські справи у Інни Германівни Богословської – лідерки партії "Віче". Вона самотужки взагалі не має шансів пройти, а якщо враховувати те, що, за інформацією певних джерел, партію відмовився фінансувати її нещодавній "інвестор" – відомий олігарх Віктор Пінчук, то "Віче" приречене або стати "політичним небіжчиком", або терміново шукати більш-менш сильного союзника. Прекрасно розуміючи це, пані Богословська останнім часом стала "загравати" із Партією регіонів, і про те, що це виявилося успішним, свідчить факт призначення її заступником Міністра юстиції України. Тому можна припускати, що "Віче" опиниться з "регіоналами" в одному блоці, проте це станеться тільки у випадку переформатування ПР у Блок Віктора Януковича.

Якщо цей альянс не відбудеться, то тоді цілком природним виглядав би політичний союз Народної партії України, "Віче" й, на додачу, Партії Захисників Вітчизни. Лідер останньої Юрій Кармазин, до речі, разом з Інною Богословською, активно оспорював результати виборів у 2006 році. Тож навички ефективної взаємодії між лідерами цих партій є.

Щодо СДПУ (о), яка, до речі, досить стримано відгукується про свою ймовірну участь у перевиборах, то тут ми бачимо тільки один ймовірний варіант. Лідери есдеків ідуть спільним блоком з Партією регіонів на індивідуальній основі або в "Блоці Януковича" з мінімальною квотою. Цілком можливо, що без Віктора Медведчука, якого, як відомо, "на духу" не переносить Віктор Федорович. А от Леонід Кравчук, в свою чергу, цілком можливо, навіть отримає одне з перших трьох місць або у "Блоці Януковича", або у ПР, навіть якщо він піде з "біло-блакитними" не разом з СДПУ (о), а на індивідуальних засадах.

Підсумовуючи сказане, хотілося б наголосити, що перевибори, якщо вони, звичайно, стануть таки реальністю, і відбудуться у визначений термін, скоріш за все, відсунуть на маргінес усі ті маловпливові політичні сили, які не будуть в змозі об'єднатися в багатопартійні блок.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua