Гей! Радо, радо, радо! – Череда еліти йде!

Рада до дня Юра

Апостол Павло 1Кор.7:22\13:

"Бо раб, покликаний Господом,
є звільнений Господом;
рівноцінно: покликаний вільним – уярмлений Спасителем.
За вас бозна-скільки заплачено;
не робіться рабами людей."

Гей! Радо, радо, радо! – Череда еліти йде!

Козак? – Йому що? Не раб. Йде, куди схоче. Вільному – воля, спасенному – рай.

А от блаженна людина не йде на раду до нечестивих, не стає на шлях грішний: не сидить в зібраннях потіпак, бо в законі Господа воля її, і про закон Господній роздумує вона і вдень, й уніч.

А як прийшла та людина покозакувати на раду нечестивих? Випадково прийшла, як простолюдин, бо мислила, що радяться там люди про досягнення честі, слави й сили Господньої.

А там! – Імітації, розпуста й блуд: височезні цісарські кафедри, трибуни, президії, панське вбрання й цілування рук, щік й пантофлів, товариське погладжування, підморгування, перешіптування, хлопський матюк із розмальованих уст оштанених й озолочених фемін, стусани, щиглі, мордобій... І – як звершення всіх бажань, як вершина досконалості – братська торгівля дорогоцінними вилощеними рабами й рабинями: "А ти скільки коштуєш? А я на гривню дорожче. А мій бізнес! А мій кум! А моя конституція! А моє авторське право! А я головатий! А я стійкий і гандрибатий! А я сухий, але ще нічим не врівноважений. А партія і я, і я, і я..."

І як тій уже не блаженній людині покинути таке збіговисько? А ніяк. Не відпустять з посиденьок – вже грішний, бо прийшов. Силою будуть утримувати. Заохочуватимуть усіляко до законного сидіння. Як в синедріоні. Ще нещодавно був начитаним фарисеєм з правом голосу, а від сьогодні садукей з правом передати в спадщину крісельце. Феодал феодалом – уярмлений сам собою: не крісельце, а сильце. Сиди й задовольняй усі уже не свої потреби, а потреби нащадків. Суди за законом. Тим, що сам для себе написав, і що тобі написали попередники, і... Тільки не прочитали, не навчили вірно читати. Ще й до крісла начальство виборне пришнурує, пришпилить, щоб не відволікатися й думкою про волю, щоб жила людина за конституцією, щоб поводилася за законом людей, щоб ні про ніякий закон Божий і не думалося їй, щоб ніякої суботи, щоб жодного воскресіння з мертвих, щоб тутечки й здохнути служивою, реєстровою й рядженою, як всі.

І от встає така вже не блаженна людина й кричить, й благає, молить принципала, як салага перед дембелем плазує: "Не маю до кого слова правдивого мовити, з ким про свободу погомоніти. А покличте до мене... Ні! Борони Боже, не Махатму Ганді! – А незайману й елітну шістнадцятилітню неписьменну телицю чорнорябої породи приведіть до мене."

Спитаєте: "А навіщо до вершків природи кликати еліту?"

І відповім: "Бо щойно виконроб Ніякий нову раду вродив."

Рада до дня Юра.

Від вчорашнього дня й заради покращення дружби з великим вільним й миролюбним індійським народом в кожному Маріїнському парку в кожному вкраїнському містечку дозволити випас й утримання незайманих елітних телиць, а в столиці кількістю до 450 голів. Вигули огородити й написи застережні змалювати різнобарвні: "З худобою не розмовляти й нічим не торкати, щоб була вона недоторканою й лагідною."

Щоб кожна людина, яка зволила визволитись від будь-якої нечестивої людської ради чи полону, змогла підійти до незайманої телиці й прошепотіти їй до лівого вуха щось на кшталт: "Бидло, на волю..." Чи ще щось інше – що заманеться. І якщо та незаймана телиця поверне голову вліво й пильно подивиться шептуну чи шептунці у вічі, то не бачити їм воленьки ще літ зо сім чи шістнадцять. А якщо подивиться та телиця вправо, не звернувши жодної уваги на нашіптування, то вільний той шептун чи шептуха козакувати з тієї ж секунди. А якщо телиця ось та, почувши шепіт, не осоромиться, не закліпає віями, а заіскрить струмом межи рогами, то вийде з того шептуна чи шептухи справжній вільний отаман чи отаманка на безконечні щасливі літа.

Чого й вам бажаю.

13.06.2007 15:13:15

Олександр Ковтун. Слобідський