Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Країна   політтехнології   гасла-тези   аналіз

Україна, що її нам політтехнологи "намалювали"

Гетьман | 10.06.2007 09:25

6
Рейтинг
6


Голосів "за"
13

Голосів "проти"
7

Дана стаття-це спроба проаналізувати гасла, що періодично експлуатуються політтехнологіями, та поглянути, яку картину країни вони вимальовують в свідомості взяті усі разом. А також виявити ключові розбіжності між дійсністю і видумками, та "вгадати" мотиви для чого призначена та чи інша популяризована теза.

Структурно це виглядатиме не як порівняння чогось з чимось, хоч так і здаватиметься. Тобто протилежні тези-гасла будуть рівнозначними штрихами на загальній картині. Але в другій половинні статті буде спроба порівняння отриманого "рисунку" на предмет неправдивості та внутрішніх розбіжностей. Читати другу половину, не прочитавши першої половини статті, не бажано, бо можна неправильно трактувати описане та не зрозуміти висновку.

Варто також зазначити, що гасла та тези, які будуть використані в аналізі, не є абсолютно єдиновладними визначальними показниками загальної картини суми політтехнологій. Оскільки є безліч моментів регіонального значення, що використовувались для впливу на думку людей в потрібних напрямках. Але все ж можна прийняти, що ці "моменти" не значно поправляють домінуючого значення загальновідомих в країні гасел. Джерелом цих фраз будуть відомі тези, що використовувались як на дорогих виборчих кампаніях, так і в часі між ними, задля виправдання тих чи інших дій.

На цьому етапі, хоч не хоч, але для аналізу потрібно, варто провести межу між основними протиборчими сторонами. Необхідність такого, не популярного кроку, що ділитиме українських громадян, зумовлена реальною картиною партій які потрапили до теперішньої Верховної ЗРади, яка на сьогодні з невизначеним статусом. Для вирішення поставленого завдання, зайвим є занурення в різноманітність політичних сил та існуючих внутрішніх в них розбіжностей. Оскільки в момент голосування вибір був відданий за найбільш білішу партію з "білих", а решта "чорні"-відкидались. Тому основною лінією розподілу симпатій громадян України буде поділ на прихильників Помаранчевих та Біло-голубих політичних сил.

Помаранчеві гасла, які описують якою бачать Україну та її громадян ці сили, тобто в чому полягає позитив для України та як його досягти:

"Не зрадь Майдан". Це наполягання на тому, щоб не забували момент помаранчевої революції, що в принципі навіть опоненти не в змозі забути, та пам'ятали ті вимоги і протест, що були висунуті в той час. Розрахунок тут на те, що виборець вибиратиме з тих партій, які містять найбільше число пунктів своєї програми, що відповідають висунутим вимогам на Загальноукраїнському Майдані.

"Україна-Європейська країна". Гасло приваблює людей європейськими стандартами та якістю життя, які є вищими ніж зараз в Україні на порядки. Сюди входить багато супутніх, які є по суті частиною цього.

"Україні-одна державна мова". Питання пов'язане з національними інтересами і таким чином відбувається завоювання прихильності в бажаючих бачити Державу Україна з "українським обличчям".

"Комуністичний режим нищив українців". Наголошення на необхідності відкриття правди, що роками замовчувалась за вказівкою комуністичної партії. Тут здобувають прихильність в тих, хто так чи інакше постраждав чи вважає злочином в минулому "залізну руку партії".

Помаранчеві гасла, які описують опонентів (біло-голубих політиків), тобто в чому полягає негатив для України та як його усунути:

"Ні відродженню злочинного кучміського режиму". Йде мова, що більшість вірних послідовників кумівських методів управління належать саме до біло-голубих.

"Ні впровадженню азіатських стандартів життя". Це критика опонентів за визначення пріоритетними напрямки економічної співпраці з Росією замість Євросоюзу.

"Ні російському шовінізму та неоколоніалізму". Наголошенні на тому, що біло-голубі постійно підігрують інтересам Російської Федерацію, не зауважуючи при цьому, що здають інтереси Українські.

"Ні псевдодемократії з кланово-олігархічною владою". Підкреслення факту домінування великого капіталу в опонентів та відкрите лобіювання його інтересів через займані державні посади.

Біло-голубі гасла, які описують якою бачать Україну та її громадян ці сили, тобто в чому полягає позитив для України та як його досягти:

"Покращення життя вже сьогодні". Базуючись та користуючись моментами перебування при владі, наголошується на піднятті рівня життя зараз, з огляду на економічні показники за ті періоди. Тобто йде розрахунок на тих людей які зв'язують підняття свого рівня життя з прямими наслідками урядування біло-голубих.

"Дружба з Росією". Тут йдеться про вигоди від існування меншого числа розбіжностей в поглядах на певні речі, як то зовнішня політика. Розрахунок йде на тих, хто має родичів в Росії або є вихідцем звідти, чи просто вважає що від цього росте економічна ефективність торгівлі.

"Російську-другу державну". Наголошується на існування різноманітних національних груп на території України та бажанні їх бути рівними з усіма. Прихильники цієї тези вважають, що мають право говорити на російській мові будь-де і будь-чим би вони не займались.

"Захистити промисловість України". Представляється українську промисловість як основу економіки та необхідність її захисту. Виборцями є люди пов'язані з цією галуззю.

Біло-голубі гасла, які описують опонентів (помаранчевих політиків), тобто в чому полягає негатив для України та як його усунути:

"Геть помаранчеву чуму". Не сприйняття ідей висловлених на Майдані, та незадоволення результатами виборів Президентського туру Виборів.

"Ні не професіоналам". Підкреслюється нездатність керування людьми, які представляють опонентів і на їх думку не справлялись за періоди їх перебування при владі.

"Фашизм не пройде". Таким гаслом окреслюється все, що перечить гаслам про рівність російської меншини і титульної української нації.

"Ні керування державою представника однієї частини України". Протест проти представництва тільки інтересів однієї частини України та не врахування думки іншої.

Отже, узагальнюючи наведені роз'яснення по переліченим гаслам можна побачити типові характеристики прихильників і Помаранчевих і Біло-голубих як в їх власних очах так і в очах опонентів.

Біло-голубі прихильники виглядатимуть за цією схемою приблизно так:Не брав участь на Майдані; знає про досягнення уряду біло-голубих і вдячний їм за це; вважає Росію пріоритетним союзником України та бажає, що все робили разом, а наша держава як менша, узгоджувала з РФ всі питання; бажає говорити по-російськи всюди, бо переконаний, що всі його розуміють; вважає промисловість за бич економіки, тому власників заводів необхідно підтримувати; а також категорично не сприймає помаранчевих; вважає всіх не біло-голубих не професіоналами; переконаний що відбувається українізація російськомовних; вважає що Україною керують тільки представники Правобережної України та заважають працювати представникам його регіону.

Помаранчеві прихильники виглядатимуть за цією схемою приблизно так:

Учасник Майдану (або співчуваючий йому); переконаний у необхідності та кращості Європейського курсу; переживає за національну культуру України, сприймає комуністичне минуле як більше гіршого ніж доброго; а також не сприймає насилля над тими людьми, що говорять неугодні комусь речі; не сприймає обману навіть якщо це трактується як для їх добра; протестує проти нерівноправних стосунків з Росією, навіть якщо за це треба буде "поплатитись"; бажає рівності перед законом усіх в тому числі і капіталістів і політиків.

Аналіз отриманої картини.

Все, що стосувалось отриманого опису в кожному поясненні потребує додаткового коментаря по кожній тезі (гаслу). Сформована таким чином картина є наближеною до реальних уявлень та світогляду багатьох громадян України, які мають хоть якість політичні уподобання. А реально така картина є неправильною, не тільки через похибку не врахування всіх додаткових моментів, а в основному через напівправдивість цих тез та приховування умов їх застосування. По суті до кожне пояснення у описах прихильників містить протиріччя явне або приховане.

Поправка до форми Помаранчевих прихильників:

Перш за все варто зазначити, що зайвим є відрізанням частини тих хто не був на Майдані з повним переконанням в їх політичній необізнаності через це. Європейський курс вимагає європейського шляху, а відповідно і вміння по-європейськи справлятись із завданнями. А у нас таких людей бракує в цілому. Дрібні підприємці, що пробують творити середній клас як в Європі, наштовхуються на непереборні обставини сьогоднішньої української реальності з рекетом, хабарами чиновникам, мінливістю вітру в політиці і т. п., що лишає від їх європейськості тільки бажання бути схожими. Надії тут марні. Інша річ переживати за національне: за відродження та збереження традицій, мови літератури, і т. п., тобто етнічної унікальності. Та тільки діло одне переживати, а діло інше-працювати та не шкодити цьому, а ще головніше не протиставляти цей процес прогресу. З комуністичного минулого нашої країни й справді можна вибирати ліпше й лишати гірше, але варто розуміти, що ліпше за комунізму-це в сто раз гірше ніж при аналогічних можливостях в Європі, і в тисячі раз комфортніше якщо це ліпше робилось би при Самостійній Україні. Про неприйняття обмеження свободи слова можна багато чого додати, бо в самому понятті "свобода слова" багато нюансів. Тому виступи проти існування наглої цензури-це виступ проти рудиментів тоталітаризму. Обман ж має двох винуватців-того хто дурить і той, хто дає себе обдурити. При чому проблема зараз не у відсутності правди, а в неможливості її встановити на належний рівень, притягнувши до відповідальності брехунів всенародних. Бо хіба це кара за обмани такого масштабу-програш на виборах? Та й завжди є шанс впливати на ситуацію навіть програвши, якщо знати де лежать ключі до відповідних замків. Протест проти неправомірного тиску Росії, в першу чергу треба оформляти правильно дома, в Україні, а не сумбурно. Також завжди чогось забуваються учасники спробувати убезпечити себе від додаткових можливих шляхів шантажу, що дозволяє навіть не значним непорозумінням переростати в широкомасштабне протистояння. Для рівності перед законом усіх, треба себе спочатку спитати, а як я би поступав маючи такі гроші і необхідність їх захищати... В загальному ж це питання системи, і від прийняття, вибитого одноразовим мітингом якогось обмеження для свавільників, результату не буде.

Поправка до форми Біло-голубих прихильників:

Фактично у такому світогляді присутня невиправдана ненависть до учасників Майдану, думаю вони й самі не здатні пояснити чого такий антагонізм до тих, хто брав в ньому участь. Швидше всього цих людей переконали, що стояли саме проти них, а не проти кучмівського режиму та його соратників і приємників. Що до успіхів урядів біло-голубих, що перегукується наче б то з їх професіоналізмом і відповідно з не професіоналізмом помаранчевих, то тут суб'єктивне сприйняття дійсності. Оскільки очевидно, що так званий економічний підйом-це подачки на короткий термін, і у випадку приходу нової влади не треба пояснювати чого збирались скасувати всі добавки чи куди поділись за анонсовані успіхи. Що до дружби з Росією, то тут відбувається деяка зрада Держави задля користі своєї та вишукування відповідних виправдань цьому, як то економічний зиск чи ще щось. Але насправді ж зрозуміло, що дарма ніхто нічого не дасть, а тим більше іноземна держава, це ілюзія свояцтва (братнього слов'янства). Ще одне питання, це статус російської мови, який вперто намагаються випхати на рівень державного, а обґрунтовують свої дії бажанням рівності. Насправді це свідоме руйнування української держави руйнацією єдиного коду передачі інформації. Бо справа не в тому, хто як дома говорить, а як відбувається обмін інформацією в державній сфері. Наприклад документація, фіксація подій, Держстандарт, правове поле і т. п. Перекласти всі ці гори матеріалів на російську не вийде. А тих, хто пробує не допустити цього та пояснювати цей момент загрози Державності через введення другої державної, називають злісними українізаторами. Друге хибне уявлення, яке очевидним, що помаранчеві представники представляють інтереси тільки однієї частини території України. На своїх звісно не дивляться бо вони все одно виглядають в очах біло-голубих виглядають краще. Але політичні змагання, на те й змагання, що має перемогти якийсь один курс, а не два паралельні. Тобто, звісно, з думкую опонентів зобов'язані рахуватись та вислуховувати всі зауваження та пояснювати причини їх не врахування, якщо це є чимось новим, але головний шлях має бути один.

Висновок.

Як заключення можна констатувати наступне. Хоча в ході міркувань випливає, що гасла є обмежені в дії та теоретично до кінця не обґрунтовані, але існування таких поглядів і поширення далі це не зупиняє. За даних умов, виправити цей недолік може тільки час, або заміна всього цього новою ідеєю, яка зробить ці гасла скучними застарілими і заїждженими. Вірно тільки одне-Україна є, була, і буде! А то, за що ж така борня йде?

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua