І мороз, і засуха.
Нині парламент – це суцільні монологи. Лемент ображених, скавуління наляканих, одностайний "Дембель на горизонті": танки, у яких ніхто не сидів, вертольоти без палива, літаки – десь на обріях Нато, підводні човни, що гребуть наосліп і все степами України, й все просторами неозорими. Але монологи.
Ось стає за кафедру вгодований парубок і ріже межи очі правду матку: "Раду з національної безпеки необхідно збирати у сухих степах Херсонщини."
Ага, саме в них, на розвалених корівниках відсвяткувати сімнадцяту річницю перебування парубка в парламенті незалежної України.
А як було добре до цієї клятої незалежності, як ми думали про працьовитих людей, як ми дбали про них, про їхній трудодень. Як про худобу. Корівники? – Бетонні, на 200голів кожен, з молокопроводами скляними. Молока вам? – Пий, залийся! І все татарам – за пашню. М'яса? – Їж, не хочу. Й все москалям, у місто – за відкупне. А гною і сечі! Повнісінькі річечки! І ціни! Ціни такі малесенькі! А люди? Такі дрібнесенькі й слухняні! А от один бетонний широкоформатний корівник вартував аж 220 тисяч радянських карбованців, а це майже вулиця із сімнадцяти двокімнатних хат для людей, не для худоби, не для керівників, не для еліти.
І вулиць малувато, і корівників катма. Про людей думали як про худобу. Сьогодні худоба випасається в степах, за селами. Чиста й здорова. Ветеринарія на добротному рівні, паспортизована – номер на вухах у кожної корови. Космополітична еліта засідає в парламентах – не тільки в нас, в усіх країнах світу. А люди? Відмежовуються від вулиці залізними брамами й кам'яними мурами. Кажуть: "Щоб худобі було видко, куди йти."
І хто винен, що так сталося, що люди в Україні далекоглядніші від парламентарів? Невже Євросоюз, перед яким так стидно, за Президента?
Невже знову той невидимий Ніхто винен? Ні, а може прийшов той справжній винуватець, той здоровенний парубок (очевидно, що Рухівець й Бандерівець), той що повернувся із заслання, з Сибіру, і все знову розтрощив своїми руками? Чи, все-таки знову, той невидимий Ніхто, що діє за законами своєї Природи, а не конституції?
Але горланять...
- Хто винен, що в країні посуха?
- Президент!
- Хто винен, що Мороза посватала Засуха?
- Теж Президент!
- Ні, парубки, а може дешевого пива в ресторації потягнути, щоб заморити спеку, заспокоїтися? Дембель, гляди, йде – і дощ піде на майдан.
- Ні, а може й справді, бенкет в степу зорганізувати з маскарадом – усією ВР? З оркестром на балконі, з танцями в президії. До голови кружіння. І, не те що дощ змочить, буревій прискаче. І...
- Вихри ворожі віють над ними!
22.05.2007 13:51:15
Олександр Ковтун. Слобідський.
