Народні блоги
http://narodna.pravda.com.ua/politics/4651daf2b6399/

Ідеологія заздрості

Валерій Семиволос | 21.05.2007 20:46

Головні наші проблеми із-за постсовкового заздрісного менталітету.

Якось одну з неробочих чотириденок, на які не поскупився наш календар і турботливий уряд, і що припадала чи то релігійне свято, чи то на чергову першотравневу річницю, а може й на відзначення котроїсь із новітніх епохальних дат незалежної України, я вирішив присвятити рідній тещенці та її городу – останній бо дозволяє пухнути від горілки, а не з голодухи. Та й то свята справа: треба хоча би раз у півроку особисто пред'являти свою фізію ріднесенькій, аби вона наявно впевнювалась, що зятьок ще не зовсім спився гульвасячи по різним там журналістським фуршетам та круглим столам, і донька при ньому зовсім і не змарніла, а якраз навпаки, і що з перекриттям солонино-картопляного каналу можна поки що погодити.

Зрозуміло, що мене відразу ж було прилаштовано до справи ліквідації грані поміж містом і селом. Я згадав своє босоноге дитинство і взявся до справи. Після того, як було наведено марафет у вигрібній ямі ходячого сховища ковбас, сальтисонів, шкварок, смальцю, а головне сала і аналогічна процедура була здійснена у курнику та крільчатнику, і я тягаючи картоплю чи то з городу до льоху, чи то з погребу до сумок, які дружина налаштовувала додому, згадував якого святого та його матір я ще не пригадав, до нас завітав сусід – фермер Льоня. Тут мої муки припинились і ми почвалали до столу.

Поспитавши, для годиться про мої справи і неуважно вислухавши мої нарікання на утиски свободи слова і на жлобство головних редакторів, Олексій почав скаржитись на своє недолуге життя-буття. І що мене щиро здивувало, нарікав він не стільки на хабарництво радонових та сільських чинодралів, від яких в принципі наразі залежить його статок (давав би вдвічі, втричі більше, аби не заважали); не наше недолуге, грабіжницьке податкове законодавство; не на ментів та інших правоохоронців, які годуються з його долонь; не на відсутність селянсько-фермерських кредитних банків, які допомагали би швидше підійматися на ноги йому та його колегам (згадав при цьому і досвід процвітаючої тепер Польщі, де навіть у комуністичних керівників свого часу вистачало глузду не закривати такі банківські установи); а головне на що нарікав один із наших майбутніх фундаментальних годувальників – це на дурість поселян-сусідів та на їхню паталогічну заздрість до чужого статку.

Тричі Льоню, тобто його господарство намагались підпалити, безліч разів тихцем зурочили трактори, труїли собак і бичків, крали качок та гусей. І при цьому, сусіди незміряно напрягають фермера проханнями чи то город зорати, чи то дрова привезти та попиляти, чи то щось підвезти, чи то просто само граю запозичити – і відмов ні в чому, ніхто не отримував. І от Льоня вирішив розширитися. Затісно йому стало у своєму обійсті. Придивився фермер поблизу напівзруйновану, покинуту оселю і домовився у сільраді її викупити. Оформив майже всі документи. Залишилось лише переказати гроші на сільрадівський рахунок, коли сусіди прознавши про наміри Льоні стали горою на шляху його розвитку. Головним мотивом поселян стало елементарне жлобство: "Зажерся Льоня, усе йому мало. А от зась йому!" І на всі сущі владні інстанції вивергнулась лавина колективних та індивідуальних скарг та компромат них листів. Справа із купівлею нікому непотрібних руїн та 15 соток при них призупинилась. Показово, що проти фермера виступили і багато хто з тих, кому він неодноразово допомагав. Кінцево, Льоня свого таки домігся. Правда, лише через півроку і при цьому зарікшись більше благодійні чати. У мене ж вся ця історія викликала сумні роздуми про ментальні риси постсовкового пересічного українця.

Кажуть, заздрість таке ж сильне почуття, як материнська любов або сексуальні потяги. В 1918 році філософ Микола Бердяєв оприлюднив заяву: "Соціалізм це ідеологія заздрості". Дідусь Лєнін довго розмірковував і перевіряв сказане до 1922 року, а потім прийняв рішення: не повинно бути в країні інших розумних людей, окрім нього, і доля Бердяєва була вирішена.

Втім, на початку минулого сторіччя великий філософ не міг знати, що соціалізм мусить розділитися на три напрямні: комунізм, фашизм та соціал-демократизм. Скандинавські і німецькі соціал-демократи в післявоєнну добу почали жити нікому не заздрячи, при цьому нікого не перерізали, не придушили, досягнувши якості життя, яке з нашим і порівнювати не варто. Зрозуміло, що це в нас викликає заздрість. Отже згідно з Бердяєвим, ми соціалісти. Питання: які, якщо заздримо соціал-демократам? Певно, що не соціал-демократи, бо їм заздримо. Якщо вірити М. Бердяєву, ми, так би мовити в душі, або комуністи, або фашисти, хоча багато хто вважає, що різниця поміж першими і другими настільки незначна, що наші соціалізми кінцево можуть об'єднатися в один загальний.

І все ж таки чи можна довіряти Бердяєву? Відомий американський письменник Стейнбек пропонував такий тест для особистої політичної перевірки. Якщо вам здалося, що ви не расист і є зразком інтернаціоналіста – не поспішайте радіти, ретельно перевірте себе. Уявіть, що ваша донька покохала негра, привела його до вас і сказала: "Ось, тату мій суджений". В цю мить ви точнісінько взнаєте про себе все по лінії інтернаціоналізму.

Що стосується прихильності до соціалізму, як до ідеології заздрості можна запропонувати наступний тест. Якщо вам здалося, що ви нікому не заздрити, тобто не поділяєте соціалістичних ідеалів -, не поспішайте засмучуватися. Уявіть собі ситуацію, коли ви поїхали у відрядження за рахунок приймаючої сторони зі своїм колегою, який обіймає однакову з вами посаду. При розселенні в готелі ви отримуєте чудовий одномісний номер із двох прекрасних кімнат з усіма вигодами. Не поспішайте радіти до того, як ознайомитись із облаштуванням товариша по роботі. Уявіть собі, що ви заглядаєте до нього і бачите не зрівнянні із вашим номером апартаменти з джакузі, басейном, трьома санвузлами і зимовим садом. Почуття, які ви пережив тет в цей момент, будуть точнісінько свідчити про вашу прихильність ідеалам соціалізму.

Можливо, надалі і не варто ідеологізувати почуття заздрості, але, розмірковуючи про витоки жовтневої революції, слід звернути увагу на це сильне людське почуття. Особливо нестримно воно володіло в передреволюційні роки міським пролетаріатом – учорашніми селянами, які не встигли засвоїти нові цінності і отримати гідну освіту. Робітники значних промислових компаній отримували зарплатню, що значно перевищувала ту, яку вони потім стали отримувати від більшовиків. Але навіть в найсприятливіший 1913 рік багато-хто з робітників відверто дивувалися, чому вони напрягаються до сьомого поту, а господар підприємства сидить собі на місці, ніц не працює і лише ганяє кісточки на рахівниці.

Селяни теж мучились від почуття заздрості, вони вміли гарно працювати, і їм бажалось мати багато-багато землі, котру так щедро обіцяв Лєнін, навчений не стільки Марксом, скільки Парвусом. Заодно слід зауважити: ось кому я щиро заздрю – історикам, які ґрунтовно вивчають особистість Парвуса, його потужні економічні проекти і особистий вплив на хід світової історії та роль, яку він відіграв у фінансуванні та організації революцій 1905 та 1917 р.р.

Не дивлячись на оптимістичну натуру, автор все ж таки висловлює щирі сумніви в реальності фермерських господарств в сучасній Україні. Багато обставин тому, зокрема відсутність фактичної приватної власності на сільськогосподарські угіддя без можливості її продажу, жорстке податкове законодавство, відсутність кредитних сільських банків, але перед усе заздрість колишніх колгоспних аграріїв та сусідів не дозволять в найближчому майбутньому нашим гречкосіям працювати так, як працювали їх предки. Вилучити або хоча б пом'якшити заздрісні рефлекси – завдання не одного покоління.

І ще про одну рису нашого менталітету – нетерпимість. На наших чудових мітингах і таких же корисних для суспільства пікетах часто-густо з'являється намальоване дбайливою рукою прокляття, буцімто від імені народу: "Геть антинародний режим!" Інколи гасло варіюється і конкретизується, але все рівно залишається чудовим у своїй більшовицькій лаконічності.

Це теж наше рідне. Навіть дуже дурнуватий американець не потягне транспарант "Буш! Геть із Білого дому!" заклик до штурму резиденції президента та до інших насильницьких дій в розвинутому суспільстві підтримки не знайде. У них потрібні вибори, агітація із гарно продуманою аргументацією, обов'язковою конструктивною програмою та іншими незрозумілими для нас дурницями. Для нас же у сто разів ближче лєнінські імперативи: геть, ніякої підтримки, бий, стріляй, грабуй. Тобто такі слова, що викликають у нас революційні настрої та кримінальні бажання до чергового перерозподілу чужого майна.

А те, що нам не подобається в нашому теперішньому житті і сьогоднішніх структурах влади, принесли в країну не інопланетяни – це відображення наших реальних інтелектуальних можливостей при послабленому правовому імунітеті. І характер у нас не цукор. Наші великі предки неодноразово виганяли із того ж таки Києва князів, тому що вони здавалися, їм хоч і князями, але антинародними. Ющенко, Янукович, парламентарі -, як можливе передбачення -, може статися, не будуть залучені до образу святих, і тим не менш обирали їх ми з вами. Вони не заморські прибульці. Вони спираються на той духовний, інтелектуальний, організаційний потенціал, котрим володіє наша деформована свідомість. Іншої взяти немає де...

Звичайно, в цьому сенсі комуністи і так вже зробили чимало, знищивши і репресувавши, за різними оцінками тільки в Україні від 20 до 40 мільйонів люду. Їхні науково-практичні розробки були чудовим робом перевірені на різних континентах. Дуже цікавий кампучійський комунізм з тотальною ліквідацією релігії, грошей та розстрілом половини населення. А якого феноменального ефекту досягли ефіопські ленінці! Миттєвий і дикий голодомор відразу ж після старту! Без проміжних етапів! Дуже цікава психофізична операція у Північній Кореї: одночасні сльози відразу усього населення під час втрати головного комуністичного генсека і відразу ж миттєві сльози радості від того, що влада передається в спадщину.

Здавалось би, прикладів багато, а загальнопланетарний розум ще не зміг досягти бажаних змін безумовно, земна цивілізація повинна ще раз жахнутися, і Україна з її соціалістичними настроями може стати найкращим полігоном для нового експерименту. Загальносвітовий полігон для оздоровлення людської психіки. Жити в такому режимі почесно. Спитайте, у людей, котрі мешкають поблизу Чорнобильської зони, як вони себе почувають. Так, дихати дуже важко. Але треба терпіти в ім'я оздоровлення тих, хто ще в стані оздоровлюватися. Нам, можливо, це вже протипоказано. Хай живе соціалізм!

Валерій Семиволос, журналіст-політолог Фонду "Громадські ініціативи" Харків-Богодухів Контакти: т.т. 8 067 5721063, 8 066 2102879, mail: vvs2@bk.ru, strelok57@list.ru


© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua