Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Совок перед рубіконом


2
Рейтинг
2


Голосів "за"
2

Голосів "проти"
0

Короткий аналітичний погляд на картину політичного буття європейського соціуму,погляд на сучасну суспільно-політичну ситуацію в країні, на проблеми становлення політичних інститутів громадянського суспільства. Стислий виклад бачення виходу з нинішнього ступору у нашому політичному бутті.

СОВОК ПЕРЕД РУБІКОНОМ

16 років для ходу історії – це мить. А що таке 16 років для людини? Не дуже мале число. За такий період багато чого можна переосмислити, а особливо за 16 років свободи від тоталітарного пресу. І що найголовніше – в нашу інформаційну добу, у наш час накопичення світової інформації та легкості її циркуляції.

Ми дивимось на сучасні країни заходу з їх добробутом, порядком, правовою системою та хочемо навести і в себе не гірший лад, але ж ми не замислюємось достатньо над тим, ЯК ЦЕ ВСЕ, ЗА РАХУНОК ЧОГО, досягалося у цих країнах.

Якщо ми говоримо про стан економіки в державі, який залежить від рівня вітчизняного виробництва, то не повинні забувати, хто є головним виробником матеріальних благ у нормальній країні. Це приватний підприємець. У сфері виробництва (послуг та торгівлі) це головна "робоча бджола" у соціумі. Для неї повинні бути складені всі умови нормального функціонування. Приватний підприємець є основним роботодавцем, але ж що найголовніше – "роботовзявцем". Хай спеціалісти з соціології та економіки розкажуть простому обивателю про економічну структуризацію та рівень вкладу у ВВП сектору малого та середнього бізнесу у сучасному соціумі, а сучасна освічена людина повинна ж розуміти ці елементарні речі з устрою навколишнього світу.

В сучасній Україні нема умов для нормального буття приватного підприємця, і на заході вони не одразу і НЕ ПРОСТО ТАК виникли.

Тож як приватний підприємець (буржуазія) відвойовував собі місце під сонцем, а значить умови нормального функціонування як виробника матеріальних благ соціуму? У своїх історичних відрізках справи такого роду здійснювались шляхом перманентного тиску відповідних формоутворень активних прошарків суспільства на владу яка з наростанням цього тиску до критичних позначок не витримувала і йшла на поступки чи поступалась місцем. Головними інститутами таких прошарків (громадянського суспільства) виявились з часом політичні партії, які на платформі доктрин лібералізму остаточно сформували сучасний соціальний порядок, за якого й може нормально діяти виробник.

Отже, саме громадянське суспільство в його інституціоналізованих формах є першотворцем такого державного устрою, при якому нормально функціонуватимуть всі сектори структури соціуму. Наше ж громадянське суспільство ще не пройшло подібного етапу інституціоналізації (мова зараз в першу чергу про партії як головні суб'єкти державотворення), тож воно поки ще не може виконати СВОЮ ЗАДАЧУ – створити в своїй країні такий лад, який створили інші суспільства в країнах заходу. Повторюсь, така справа скрізь на теренах цивілізованого світу першочергово здійснювалась суб'єктами інституціоналізації, що проходила у сфері недержавних суспільних відносин, тобто у вирі життя громадянського суспільства, шляхом приходу цих суб'єктів до державного керма. Держава (демократична), таким чином, є похідною громадянського суспільства, а не вільним продуктом фантазії вищих державних чиновників, сам же вищий державний істеблішмент в такому разі є висуванцем громадянського суспільства. Отже, держава не повинна розглядатись як стороннє тіло суспільства: це його орган, припустимо, півкуля мозку, якщо інститути громадянського суспільства – інша півкуля. Якщо перша частина існує в розладі з іншою, виходить, скажемо так, політична шизофренія соціуму. Яка постійно у нас підтримується "невіглаством" інших органів – більшістю суспільства. Але головний мозковий центр – це громадянське суспільство. Тільки ВОНО в змозі самолікувати весь орган та організм, підкорюючи собі інші ланки шляхом зведення демократичної структури держави. Інших виконавців такої місії, як побудова демократичного державного каркасу, ніде в природі не існувало. А ми від кого чекаємо такої благодаті?

Отже, наше суспільство на шляху до побудови держави європейського типу стоїть перед бар'єром інституціоналізації політичних відносин активних верств громадянства. Поки ми не пройдемо такий цикл самоорганізації, в результаті якого повинен утворитись грунт під фундамент державності (мова ж про державу європейського типу), якісного здвигу не буде в нашому суспільно-політичному бутті.

Тож які проблеми в першу чергу потрібно виділити у сфері становлення політичних інститутів громадянського суспільства? Щодо партій. Відштовхуючись від загальної грубої схеми постання нового суб'єкту у політичній сфері соціуму, в першу чергу потрібно виділити два фактори, що зумовлюють хід такого явища: об'єктивні передумови (критична маса "невдоволених") та інтегративний фактор. Щодо критичної маси, то відносно потенційних безпосередніх учасників нової сили та її соціальної бази можна сказати те, що в нашій сьогоденній ситуації політичного безголів'я появись певний центр здорового глузду, він одразу почне концентрувати навколо себе здорові сили та увагу широких загалів. Що маю на увазі? Це вже стосується другого (інтегративного) фактору. Тут потрібно відзначити два головних аспекти: ідеологічний фактор та фактор лідерства. В історії цивілізованого світу, зрозуміло, перший має більшу вагу. І саме в цьому плані, мабуть, потрібно вважати найбільший камінь спотикання в нашому суспільно-політичному розвитку. Наша інтелектуальна еліта поки ще не сформувала таких програмних документів, з яких можна було б виділити чітку соціально-політичну доктрину як головний програмний документ, на основі якого можна побудувати стратегію поступу, тобто політичну програму, що ж і є головним інтегруючим інструментом у суспільно-політичному бутті.

Отже, в нашій реальності можна констатувати наявність критичної маси як певного об'єктивно породженого прошарку: 1) представники нової системи економічних відносин чи потенційні представники цієї категорії, що реалізують себе за сприятливих обставин; 2) люди, ментальність яких змінювалась у прогресивному напрямку після падіння тоталітаризму; 3) молодь; також та її категорія, представникам якої до моменту постави нового суб'єкту виповниться 18 років. При організації певної просвітницької діяльності ця категорія на 90% віддаватиме свою прихильність новій силі.

Тож черга тепер за інтелектуальною елітою, яка повинна розробити, грубо говорячи, програму суспільного поступу – певну доктринальну базу, навколо якої й може організуватись справжній суб'єкт політики зі сторони найширших загалів.

Але ж як в інтелектуальних колах можна спродукувати зараз те, що могло б послугувати зазначеною доктринальною базою? Для цього потрібна певна методологічна концепція, що зацікавила б певну кількість спеціалістів, викликала б у них певний спільний творчий інтерес та об'єднала б у єдину творчу групу аби сконсолідувати наукові зусилля єдиним руслом на досягнення результату. Результатом може виявитись і готова соціально-політична доктрина, реалізація якої за певною стратегією могла б прискорити процес становлення нової системи нашого суспільного буття. На це (можливе прискорення такого процесу) зараз існують певні об'єктивні обставини.

Зазначену концепцію можна побудувати на основі парадигми суспільного устрою сучасної цивілізованої держави. В цивілізованому світі не існує країн з принциповими відмінностями суспільно-політичної структури відносно найголовніших моментів суспільного буття, які базуються на загальнолюдських цінностях. Тому відносно цих моментів можна накреслити єдину модель соціально-політичного устрою сучасної цивілізованої спільноти. Підхід до окреслення шляху реалізації доктрини повинен базуватись на науковій платформі законів трансформації політичної системи (західного) соціуму у демократичну структуру. Процес такої трансформації має певні свої складові, головна з яких – це певний інструментарій самоорганізації громадянського суспільства. Чітко визначити цей інструментарій означає зробити половину справи. Суспільні науки – річ специфічна, але сучасний їх стан дозволяє це зробити.

На заваді нашого прикладного застосування суспільних наук стоїть в першу чергу (якщо говорити про загальний масштаб політичної сфери) рівень розвитку нашої ментальності, котрий за часи останньої імперії зазнав найбільшого стрибку вниз до тваринного (несвідомого) стану з притаманними йому ефектом "відсутності", нездатністю об'єктивно оцінювати реальність. За такого стану індивід віддається великою мірою почуттям та пристрастям і не керується належно тверезим розрахунком. Звичайно, жива людина роботом не буде, але фахівець, вчений не може досягти найвищого результату не зрікшись людських слабостей.

Отже, час для кардинальних розрахунків та можливості їх реалізації настає. Якщо сьогодні осмислено взятись за справу, то до кінця нинішньої фази перебування на верхівці політикуму політичних сил постколоніального типу може постати на великій арені якісно нова потужна політична сила.

P.S. Чому у назві статті використане слово "совок"? В певній мірі ще тому, що молодь, яка народилась вже по "цю сторону", ще не виросла. Хто із старших перейде "рубікон" совкової ментальності їй на допомогу? Пута її (цієї ментальності) надто липкі. Свідомість багатьох інтелектуалів, що говорять, пишуть статті, роблять коментарі з позицій нібито прогресивних, знаходиться насправді не малою мірою у її полоні. Головним доказом цього факту являється тотальна патерналістська парадигма мислення. Тобто більшість сучасників займає пасивну позицію звинувачування чи простого чекання від когось-там наверху здійснення справ благоустрою навколишнього простору і не задумується про те, що всі причинно-наслідкові зв'язки в суспільному бутті лежать невидимою сіттю на плечах кожного без винятку члена соціуму. А на кожному представникові інтелектуального прошарку в стократ більша відповідальність за стан держави. "Res publika" є "res publika". Се ля ві.










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua