Вважається, що Оксана є розмовною формою імені Ксенія і широко використовується в Україні як самостійне ім'я.
Проте, якщо трошки покопатися в історії виявляється, що Оксана це зовсім інше ім'я. І, на мою думку, воно прийшло до нас зі сходу.
Ксеня (від грецького – "чужинка", "мандрівниця") має більше поширення в правобережних регіонах України.
А ось лівобережна Україна більше славиться своїми Оксанками – ім'я стало особливо популярним після гоголівської гонорової Оксани із Диканьки.
Оксанки та Наталки завдяки літературі стали загальним іменем україночок, які проживають в класичному українському регіоні: Полтавщина та Середня Наддніпрянщина.
Проте, всі забувають, що там проходили великі торгові шляхи з Азії до Європи.
Тож, перекладемо ім'я Оксана на тюрську мову – "світла (ак, ок), промениста (сана) ". Можливо, хтось з тюркомовних кочівників побачив наших красивих білявок, красивих жінок і вигукнув "Аксана" – і це прізвисько й причепилось до слов'янок (це імя зустрічається і в Білорусі, і в Литві і вимовляється саме як Аксана). В Росії воно звучить як Аксенія, Аксеній (ти -"сен", світлий -"ак").
В Україні, через морфологічні особливості, ім'я стало звучати Оксана (хоча гріх замовчувати, на Поліссі баби казали не Оксана, а Аксанка).
Ім'я отримало поширення на Полтавщині та Слобожанщині – там, де проживали тюркомовні племена (після них українська мова поповнилась купою запозичених слів: балик, лелека, майдан, шапка – але про це якось іншим разом).
Є де філологам розгулятися. Не все у нас від греків та норманців...
Наталка Іванченко, журнал "Музеї України"
