Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Козаки   Добровольці   Захиники   Кобзар   Шевченко   Костенко

Заповіт Старого Отамана (доповнено)

Дубатовк | 1.06.2020 17:29

0
Рейтинг
0


Голосів "за"
0

Голосів "проти"
0

Плаче Україна..."
І я плачу. А тим часом
Пишними рядами
Виступають отамани,
Сотники з панами
І гетьмани – всі в золоті,
У мою хатину
Прийшли, сіли коло мене
І про Україну
Розмовляють, розказують,
Як Січ будовали... " (Гайдамаки; Т.Г. Шевченко)


Заповіт Старого Отамана (доповнено)
Заповіт старого Отамана.

Присвячуються річниці смерті побратима Романа (Руслана Звєрєва) і всім воїнам захисникам.

"Послухаю, пожурюся,

У старих спитаю:

"Чого, батьки, сумуєте?"

"Невесело, сину!

Дніпро на нас розсердився,

Плаче Україна..."

І я плачу. А тим часом

Пишними рядами

Виступають отамани,

Сотники з панами

І гетьмани – всі в золоті,

У мою хатину

Прийшли, сіли коло мене

І про Україну

Розмовляють, розказують,

Як Січ будовали... " (Гайдамаки; Т.Г. Шевченко)

Давно я не ходив до гори. Цієї весни дощів стільки, як сліз бідної вдовиці, що втратила чоловіка й сина на війнонці. Ось трохи хмари розійшлися і з Божою допомогою, так само, як і раніше, з вервицею в руці і з молитвою в серці почалапав до простору. Там на горі красота неймовірна, жовтий цвіт все покрив і поєднався з синім небом і йду і любуюся цим, таким рідним Прапором. Згадую раненого побратима шеврон, там де кров пролилась, він з жовто – синього переходить в червоно-чорний. Тут же в думках визрів покійний дід Ілько,якого брат живим не здався в криївці, а вчинив,так як з дитинства в моїй любимій пісні " Три браття з Прикарпаття "

- Ми не здамося краще смерть!

І три брати перехрестились

Ніхто пощади не просив

Там більш не рвалися гранати

І кулемет не стукотів...

Зачервонів горизонт, згадалися кати з червоної Москви і жиди їхні посіпаки і те місиво зрадливе, якому " какая разніца". Побратими не раз казали: " Якщо хтось зачепить честь жовто – синіх прапорів, тоді туди прийдуть українці з прапорами червоно-чорними і потече по чорному ріллі вража кров.

Ось з червоного обрій обрався в малиновий і на горі замайорів малиновий стяг.

Я протер очі, після безсонної ночі, ніби щось привиділось. Трохи наблизився і вже ясно почув голоси і побачив дивовижну картину.

З самої гори, наче з Небес зійшли Лицарі Світла, Лицарі Добра – Запорожці.

Я перехрестився, потім ущіпнув себе, – ні це не марево.

Козаки були в синіх жупанах, поверх яких свитки з розрізаними рукавами, закладені ззаду під кобеняк, в шароварах з червоними сап'янцями, підперезані шовковим пасами, перетканими на кожну четвертину золотими або срібними нитками, оселедці в кого розвіювалися, а в кого були заплетені і закладені за праве вухо, в кожного по парі пістолів і шабля востра у похвах,завішана зліва бурка доповнювала повний стрій козаків. Вся ця краса на фоні спочилого світила не вміщувалася в мій розум, тільки серце радісно защемило – нарешті дочекалися підмоги від Бога. Перевів погляд трохи вправо і ще більше стрепенувся, бачу побратимів військових, а поміж них майданівців. Після того, як вгледів запорожців,нашим побратимам захисникам я вже не здивувався, сприйняв, як належне, а дійсно чому би і ні, я ж на війні не тільки смертоньку відчував, духовний світ там був явніший, ніж знецінена реальність.

Стояв я заціплений не знаю скільки, для мене час зупинився, а поміж тим, вже сутеніло, козаки з нашими захисниками вже розпалювали ватру. Опритомнів мене хтось із старшини, це я зрозумів по каптушу з вильотами, який по швах оздоблений сріблом.

- Чи не ти з харанжуків будеш? – сказав Отаман, уважно дивлячись в очі.

- Так, – кажу стрепенувшись – я з родини Дубатовка, на козацькому хуторі, нас харанжуками кличуть, напевно, хтось хорунжий був з прадідів.

- Був і хорунжий Степан, але пару століть після мене, а мене Семеном звати.

Так по простому він до мене звернувся, ніби покійний батько Михайло, або дідо.

- Не заморочуйся, ми всі у Бога одна родина і одна в нас Ненька – Україна.

Підходь до ватри, а то там за тобою питали, Денис і Ромко, пригадуєш їх?

- А як їх можна забути!?

З розвідником десантником Денисом на початку війни на Карачуні познайомились, а з Романом в 2015му були на нулі в штольні біля Гранітного, перший з них раніше у вирій полетів, а другого нині пом'янув, бо якраз рік, як нас покинув.

Хвилею – думкою нахлинули слова Христа Спаса

" Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі не можуть убити!" (Мф 10;28)

Поклонився чесній братії:

- Чолом тобі, атамане, а вам всім слава Богу і Україні!

- На віки Богу Святому і Героям слава!

Задзвеніли голоси, наче дзвони, так що аж Небо зраділо і стрепенулося.

Присів, біля ватри серед побратимів, серце грає, душа співає, а уста мовчать, більше до побратимів прислухаюсь. Чую діляться своїми ратними подвигами.

- От вдало ми дали їм прочухана – гогочуть козаки.

- Тай ми теж, непогано гримнули – діляться воїни – захисники.

Роман питає:

- Як там наші побратими?

- Вибач друже, мало кого бачив і мало з ким спілкувався, але знаю, що тебе не забувають.

- А що там про якись відвід військ говорять, я щось не розумію?

Стривожено глянув Роман.

"Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас." (Ліна Костенко)

- А що тут говорити, побратиме? Тут за цей рік, такого нанесло від нехристі, що нікому, раніше і в голову не могло прийти. Ти ж пам'ятаєш, яка непогода була, коли жида до влади зрадливі сини привели. Ось так не тільки природу, а й всю Україну штормить.

"Жиди погані правлять Нами! А ми ще гірші ніж жиди... Ми продали Дідівську славу, й жиди в ярмо Нас запрягли!...

Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають" (Т. Г. Шевченко)

" Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі." (Ліна Костенко)

Пам'ятаєш Даню Дідика, якого 22 лютого 2015р

на ході найманці підірвали, тоді разом з ним, троє загинуло і дев'ять поранено.

- Не тільки пам'ятаю, а й добре знаю, ми там

Показав догори – поруч, тільки зараз в нього від Бога благословіння дух молоді піднімати, він наразі школярів з своєї школи провідує.

Згадався вірш присвячений Дані Дідику

"Ми ніколи з тобою не виростем.

Ми ніколи не будем дорослими.

Наші скроні не зробляться сивими

І обличчя не вкриються зморшками... "

Так от, прости, брате, що таке приходиться тобі говорити, але його вбивців Зезрадник пуйлу віддав в грудні минулого року.

- Так що тепер виходить, що кожен хто вб'є українця, навіть дитину не буде осуджений, а може спокійно на територія ворога доживати і піонерам о борьбе з злими бандеровцамі розказувати!

Закипів Роман. Він завжди буремно реагував на будь яку несправедливість.

- Тепер всі зрадники попіднімали голови, а добровольців кидають в тюрми. Без вини, в угоду ворога ув'язнили ветерана Андрія Антоненка, військового медика Яну Дугарь і волонтерку дитячого кардіохірурга Юлію Кузьменко, це також в грудні.

Тепер політика диявольських слуг, що всі проблеми від добровольців, волонтерів і пітріотів. А тим часом Зезрадник вже поміняв одного Андрія не Богом данного, на другого Андрія Єрмака, який геть знахабнів так, що говорить, що вчорашні вороги, тепер брати і треба з ними радитись і взагалі по штанмаєру легалізувати, як народну міліцію.

Тут атаман Семен прислухався

- А що то за Єрмак, не той козак, що по сибірах ходив?

- Ні, то зовсім інший, сучий син, який у головного жида помічником працює.

- А, як же так, брате військовий священнику, невже козаки жидам покорилися?

- Вибач, Атамане, але соромно навіть говорити, що деякі військові йому честь віддають, як головнокомандуючому, то таке зараз, як Кобзар про Галайду розказував:

"Отак уранці жид поганий

Над козаком коверзував.

Ярема гнувся, бо не знав,

Не знав, сіромаха, що виросли крила,

Що Неба достане, коли полетить,

Не знав, нагинався..."

- Та, що ж це робиться, трясця його матері, чи справді я в Україні!

Говорив святитель Миколай, що на Неньці вже не Рай, але тут я бачу пеклом запахло, невже забули, кого Златоустий називав бісами в плоті!

- Ще раз прости, батьку, але, як тут воювати, коли вищі генерали на кордоні з Кримом заборонили бійцям зброю в руки брати, от і воріженьки скористалися, викрали нашого військового прямо з блокпосту.

- А хто ж там з Криму, татари воду мутять.

- Ні, батьку, як завше москалі прокляті, а татари нам брати, вже не один з них за Україну голову поклав. І серед нашого народу, не всі мовчки дивляться в воду. Слава Богу, не всі гнуться, є й такі, як Кривоніс, який ярма вражого не ніс, є й козачки Марія, Софія, Ярина і ще багато, які цих звірів б'ють і словом і ділом, неперевершено і сміло.

- Слава Богу не перевівся ще Дух Козацький в нашого народу – перехрестились козаки.

- Ще одне дуже важливе, маю вам, побратими сказати, жиди і їхні прихвосні зі зрадниками, вирішили землею українською гендлювати і на нашій Україні своє жидівське царство будувати,

Кажуть, що пуйло взяв крим для них і він їм теретирорію нової хазарії від нас українців очищає, бо добре знає, якого месію жидівський народ чекає.

- На палю москалів і жидів і зрадників генералів і всю нечесть до пекла!!! Не бувати тому, щоб политу козацькою кров'ю землю продавали!

Щоб гори Карпати, лани широкополі, море Чорне, і Дніпро, і кручі, стали вам поперек горла вороги бридкі і діти сучі!!!

Загомоніли вірні захисники, наче грім загримів.

- Тепер ясно, чому нас Бог благословив вам в помочі стати і разом воювати!

Сказав сивовусий Отаман.

- Ну що козаки, задамо вражині перцю, так щоб шаблею по червивому серцю!

- Геть заразу, по Вашому наказу – загули побратими в відповідь.

- Благословіння з Небес ми вже маємо а ти, Отче, тут Благослови, бо послали нас не тільки воріженьків прогнати з Рідної Землі, але є ще у нас одне завдання.

Чи знаєш ти, брате Отче, що то є п'ять джі і як до нього добратися, нам казали, що то якісь вишки з пентаграмою пекельною, які на наших людей страх наганяють, такий, що вони не то що ворогів, але навіть один одного бояться, позакривалися по хатах і слухають, що їм жиди втулюють, а попи церкви позакривали по жидівському наказу, таке хитролукаве придумали, не знаю, що то таке " Пасха он-лайн ". А владики не по Євангелію вчать, кажуть, що церква, за саме головне, що є в вас піклується – за життя земне, забули слова Спасові:

"Бо хто хоче душу свою (життя) зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його." (Мф 16; 25 – 28)

Здивувався я, звідки все Отаману відомо, потім тут же думка, хіба Бог не бачить, що в світі робиться і не посилає своєї помочі з Небес, задля того Ісус Христос помер і воскрес, щоб спаслася кожна душа, яка щиро вірить і кається!

- Чув я, Отамане Всечесний, що від тої зарази бджоли вмирають і птахи пропадають, а роблять ту вражу систему, щоб Божих людей на слух антихриста перетворити. Залякали їх коронованими вірусами так, щоб потім під виглядом вакцини чіпи сатанинські повживляти, щоб Богом дарованої волі позбавити і до поклоніння сину погибелі привести.

- Най заборонить їм Бог

викликнув Отаман.

І всі дружно відповіли

- Амінь. Істинно Так!

Що дальше сталося, говорити мені не велілося, кожен нехай сам задумається. Скажу тільки разом Ліною Костенко "Віддай людині крихітку себе.За це душа наповнюється світлом"

Не забуваймо, браття, Божий заповіт:

Що значить – Єдиному Богу служити і кланятися і поможи нам Боже ні перед ким, крім Святині, на коліна ставати, і не жаліти життя свого земного заради Христа Бога і України Мати!

З повагою недостойний військовий священник отець Савва

Амінь і Богу Слава!

P. S. Дякую о. Михайлу, що поділився своїм видінням про старовинних козаків і сучасних добровольців. Те, що козаки мають громити вишки з пентаграмою, які зомбують людей і наганяють страх, це не моя видумка, я лиш передав те, що було в видінні у мого побатима отця. Всі живі для Бога і від Нього наша підмога!










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua