Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
війна   дикунство   криміналізація   деінтелектуалізація   олігархи   феодалізм   віра   поклоніння   індивідуальність   капіталізм   лібералізм

Лихі десяті, дикі десяті

| 7.05.2014 12:57

3
Рейтинг
3


Голосів "за"
3

Голосів "проти"
0

Наша біда в тому, що у нас є така традиція: влада вирощує дикунів, щоб спиратися на них. Будь-яка влада, від глави сім'ї до глави держави.

Лихі десяті, дикі десяті
Анексія Криму, палаючий південний схід України, трупи на вулицях Одеси – все це називають неоголошеною війною. Іноді третьою світовою. Я чув, навіть кінцем світу.

А може, обійдемося без драматичних перебільшень? Ми ж таке вже бачили під час "лихих 90-тих". Якщо називати речі своїми іменами, зараз – лихі десяті роки нового покоління, черговий етап криміналізації так званого руського миру.

Кривава битва фанатів українського футболу з фанатами путінської диктатури – хіба це війна? Бандити, що тероризують мирні міста під виглядом мирних зібрань, оголошують себе владою та імітують демократичні процедури – це війська? Звісно, ні. То просто криміналітет.

Інша справа, що влада Росії та України кришує криміналітет. Cаме такий спосіб ведення політичної боротьби в цілому вписується в ментальну карту українських еліт. Як і російських.

Ця ментальна карта, гадаю, вельми схожа на середньовічний пергамент. На ній не написано, що статус повинен визначатися заслугами людини перед суспільством та її особистими статками, як мірилом заслуг. В ментальній карті еліт написано інше: щоб дорватися до влади, треба відібрати чужі статки, а чужу славу збезчестити і морально знищити. Впливовість вимірюється контролем над територіями і над людьми, здатністю підгодовувати і тероризувати села, райони, міста і області, мобілізувати натовп на свою підтримку, та ще родинними узами.

Не сперечатимусь, наші новітні барони, "олігархи" справді витягують Україну в майбутнє. З первісно-общинного ладу до феодалізму! Не до західного капіталізму, а саме до феодалізму. Капіталізм нам ще доведеться створювати, коли ми навчимося вірити в себе, бути вірними собі, володіти собою. Але то футуристичний відступ.

Чому ж лідери кримінального світу змогли перетворитися на феодалів XXI століття, захопити регіони і цілі країни? Тому що на чолі держав стоять люди, подібні до них за менталітетом і дозволяють собі з вдячністю приймати дари від рекетирів.

Коли кримська хунта подарувала Путіну "суб'єкт федерації республіку Крим", повторивши старий трюк чеченських угруповань, цього хабара виявилося достатньо, щоб криміналітет отримав ярлик на княження у Криму ще Бог знає на скільки років. Луганська, донецька, а тепер і одеська братва бачить кайф кримчан і підтягується.

Лідери Європи та США, а також наші київські політики дарма обманюють себе і свої народи, коли кажуть, що є такий ненормальний шизофренік Путін, лиходій світового масштабу і темний лорд, який хоче захопити весь світ. Треба, мовляв, його перемогти, і все зміниться на краще. Нічого подібного! Проблема в тому, що Путін цілком нормальна людина. Він – вершина айсберга тієї реальної соціальної конституції, яка обумовлює криміналізацію нашого суспільства.

Наша біда в тому, що у нас є така традиція: влада вирощує дикунів, щоб спиратися на них. Будь-яка влада, від глави сім'ї до глави держави. У найкращих сім'ях маленьким все заборонено, а старшим все дозволено, щоб старші могли як заманеться карати або балувати маленьких. І вся країна живе за тими ж патріархальними законами.

Наші школи – тюрми, де дикунів дресирують бути керованими. По суті, це виведення бійцівської породи істот, готових померти за господаря. При дресурі місце господаря безлике, його називають "суспільством" або "богом", але потім господар приходить і силою змушує дикунів вмирати за себе. Звісно, що цей господар – такий самий дикун, нормальний і адекватний суспільству, яке його створило.

Дикун – це істота без особистості. Замість особистості у дикунів колективна ідентичність. Яка завгодно. Хоч спільний рід, хоч колорадська стрічка, хоч синьо-жовтий прапор. Суть у принципі "хто не з нами, той проти нас". Навколо вороги. Життя – це війна.

Дикун завжди рветься воювати. Тому він і в масі. Як відомо, один у полі не воїн. Дикуни забороняють собі уявляти, що, можливо, один у полі радіє волі: малює світанковий пейзаж, працює на себе, оре і сіє, готуючи запаси на зиму, тощо.

Криміналізація – домінування дикунів, "бандитів". Коли дикунам щось потрібно, вони не трудяться, не спілкуються, не торгуються, не домовляються. Вони залякують, обманюють, крадуть і беруть силою бажане.

Кожна людина в дитинстві була дикуном. Чимало людей залишаються дикунами на все життя. Ми перестаємо бути дикунами, коли бачимо, що залишатися дикунами більше невигідно і взагалі неприємно. Ми перестаємо бути дикунами, коли усвідомлюємо, що всі люди заодно, що початок будь-якої війни – це особиста поразка кожної розумної людини. Бо перемога в руйнівній бійні не може бути цінністю. Цінністю може бути тільки можливість постійно спілкуватися і розуміти один одного для різних людей з різними переконаннями, добровільна і взаємно вигідна згода цивілізованих людей.

Цивілізація відкидає дикунство, допомагаючи людям нічого не боятися, розпізнавати брехню і не піддаватися на обман, не терпіти та припиняти грабіж і насильство.

Руський мир, на жаль, не відкидає дикунство. Навпаки, він відкидає цивілізацію, яка здатна звільнити людину від страхів перед вищими силами. Відкидає самовдосконалення людини, ставлячи дисципліну вище за особисту ініціативу.

Практично на кожному православному сайті, скажімо, ви прочитаєте сотні безсовісних повчань про те, що, нібито, сумно і гірко бути наодинці з собою, що фантазувати грішно, що треба на будь-яку самодіяльність просити чиєсь високе благословення, що все, окрім страху божого – це знаряддя сатани.

І, схоже, ми вже настільки боїмося сатани, що віримо в нього набагато більше, ніж у Бога. А місце віри давно зайняло поклоніння, і це означає, що ми поклоняємося сатані.

Невже ми всі стали сатаністами в ці дикі десяті?

Боже мій, а я ще хотів не драматизувати!










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua