Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Берестечко зібрало рідних людей

Анатолій Грива | 23.06.2012 22:08

3
Рейтинг
3


Голосів "за"
3

Голосів "проти"
0

15 – 17 червня цього року під Берестечком відбулися традиційні урочистості з нагоди 361-ї річниці визначної історичної битви. Вона і насправді є визначною для українців, які показали у цих полях і болотах величезну мужність і самопожертву в ім'я волі і незалежності нашої Неньки України.

Берестечко зібрало рідних людей
300 українських козаків, які залишилися прикривати відступаюче військо, билися до кінця, виявивши непереможний героїзм. Польський король Ян Казимир обіцяв їм життя і золото за їхню добровільну здачу в полон, але козаки відкинули слова короля і на очах вражених супротивників, сміючись, повикидали в болото всі свої гроші – вони приготувалися до славної смерті. Вони не йшли сюди завойовувати Польщу, вони йшли боронити Україну. І їхня слава назавжди оселилася в серцях українського народу. До сьогодні не висихає "козакова яма", в яку пішов у вічність останній лицар Війська Запорозького, до сьогодні не заростає стежка до цього місця, витоптана вдячними нащадками.





У Берестецькій битві брали участь 100 000 українських козаків і селян і до

30 000 кримських татар, з одного боку, та 200 000 польського війська. Українська сторона втратила близько 10 000 людей, а польська – близько 7 000.

Визначальною стала ця битва і для поляків, німців і інших народів, які були її учасниками. Їх вразила мужність і безстрашність українців, яких не може зламати навіть смерть. Українці, як і будь-який європейський народ, завжди прагнуть вільно жити у своїй національній державі. І допоки так не станеться, то не буде спокою ні в Європі, ні в цілому світі.

Але поляків ця битва тоді нічому не навчила. А козаки вже в наступному 1652 році, знайшовши слушний момент, на повну відомстили полякам за Берестечко. Вони повністю розбили польське військо у знаменитій битві під Батогом. Батозька битва відбулася в місцевості біля сучасного села Четвертинівка Тростяненського району Вінницької області. Тоді у тій битві загинули польський головнокомандувач Калиновський, його син та рідний брат майбутнього короля Марек Собеський, 12 тисяч найкращої в Європі кінноти крилатих гусарів, 8 тисяч добре вишколеної німецької піхоти та ще понад 10 тисяч різної озброєної шляхти. Батозьку битву історики пізніше порівняли з відомим оточенням римського війська під Каннами карфагенським полководцем Ганнібалом.

Вже тільки в сучасній Польщі нарешті з'явилися люди, які розуміють, що мир і взаємодопомога між українським і польським народами є запорукою безпеки та процвітання наших держав.



У цьому році вже традиційно на відзначення Берестецької битви прибула делегація від Куркового Стрілецького Братства з міста Тухоля (Куявсько-Поморське воєводство, Польща). Сучасні українські козаки та польські курковці віддали військові почесті та поклали спільні вінки до місць поховань загиблих воїнів і до пам'ятника козакам. У серпні цього року Козацькі Стрілецькі Братства з Луцька, Львова, Києва і Вінниці запрошені і візьмуть участь у XVII Європейській Зустрічі Історичних Стрільців ТУХОЛЯ 2012. Ситуація навколо України нарешті змінюється.

Але чому сучасні українці так багатолюдно відзначають саме Берестецьку битву, яка не була для українських козаків переможною? Таке запитання часто можна почути від різних людей, у тому числі і від іноземців.

Я знайшов відповідь на це запитання лише у цьому році, проживши в черговий раз 3 дні в цих полях біля села Пляшева. Сучасні українці їдуть сюди "всім миром", від малого до старого, щоб відчути тут козацький дух і знайти власну "дорогу на Січ". У ці болота лягло багато лицарів Війська Запорозького. Лежать вони тут і до нашого часу. Це герої українського народу, бо героєм може бути лише та людина, яка присвятила своє життя праці чи збройній боротьбі за українські інтереси. Саме тому у ці поля далеко від міст під дощ і пекуче сонце щорічно приїздить дуже багато людей з усієї великої України.

Люди їдуть у ці поля вже багато років поспіль, і не стільки святкувати, а справді пожити, подихати вільним чистим простором, згадати самим і розповісти новоприбулим про славні діла наших предків. Люди їдуть цілими сім'ями,

козаки – цілими товариствами. Їдуть автомобілями і автобусами, на возах і верхи на конях. Вони щорічно будують тут Козацьку Січ і багато наметових містечок.





І все це робиться не для "показухи" чи "на виконання доручення високого начальства", воно, до речі, з кожним роком їде сюди все менше, а саме для того, щоб хоч трохи пожити на вільній українській території.

Влада тут належить козакам, які охороняють, розважають, навчають, виховують і годують всіх людей.







Всі громадяни тимчасової української республіки одягнуті в український одяг, козаки в шароварах, в жупанах, з шаблями, мушкетами і гарматами. Постріли гармат сповіщають весь люд про збір на Раду чи на важливі справи, пробуджують табори на світанку і салютують козацькій славі. Над Козацькою Січчю тут майорять поряд з державним багато козацьких прапорів, а на найвищому місці на високій козацькій вежі над всім людом гордо плине звичаєвий національний жовто-блакитний прапор, прапор українського народу.



Всі громадяни розмовляють українською мовою, вітаються один з одним, кругом чути "Слава Україні" і "Слава героям". І всі знаходять собі тут справу: хтось готує їжу, хтось проводить виховні години з дітьми, хтось мандрує полями по місцях боїв, відвідує місцевий музей, а хтось цілодобово стоїть на чатах, охороняючи Козацьку Січ. Тут збираються люди різних національностей: українці, росіяни, поляки, голландці та інші, і всім комфортно разом. Ніхто ні в кого не перевіряє якісь документи, ніхто не створює конфліктів. Всі дотримуються неписаних моральних правил.



І серед цього багаточисленного люду всі ці дні поряд з нами живуть своїм життям живі душі запорожців. І кожен їх відчуває, відчуває по своєму. Вони з нами, вони приглядаються до нас, вони розбуджують нас, вони чекають від нас результативної дії. Подивіться лишень у суворі кам'яні очі велетням-козакам, які стали колом в оборону від невидимого ворога, заховавши між себе малого хлопчика. Це підказка нам, нині живущим в Україні. Лише так, в єдиному колі, в сильній українській громаді, передаючи всі кращі знання і прагнення нашій молоді, ми здобудемо волю на власній землі! У цьому велика правда українського народу!

Український народ повинен нарешті зреалізувати своє політичне право – можливість самостійно, за своїм власним добровільним рішенням визначити характер і спосіб свого соціально-політичного конституювання та форму національно-державного утворення відповідно до волі всього народу. Але для реалізації цього права український народ повинен мати свій власний вищий представницький орган та представництво у вищих та місцевих органах державної влади та управління. Представляти інтереси українського народу мають право виключно українці – представники цього народу.

Надія і опертя на власні сили!










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua