Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
хата скраю   ілюзії   нерозуміння

Моя хата... Та з якого там краю?!

Стрілець | 6.06.2012 20:57

6
Рейтинг
6


Голосів "за"
7

Голосів "проти"
1

Люблять повторювати приказку "моя хата скраю..."
А якщо подумати?


Папуги – симпатичні пташки, але людині таки не варто їм уподібнюватись, не варто! Бо ті папуги, буває, досить вчасно вставляють завчені ними слова і з того створюється враження, що й вони якось та обдумують їх перед тим, як прокричати.

До чого цей вступ? Та до дууууже широко відомої приказки "моя хата скраю"! Яку аж дуже любить пишуча братія й не втомлюється повторювати в мільйони разів частіше, ніж класичне "Попка дурак!"

Українці, мовляв, такі – зарився кожен у своє господарство, а що там у інших чи, тим більше, інтереси громадські – йому начхати, бо "моя хата скраю, я нічого не знаю..."

Ну і де ви примудрилися знайти таких українців? Вам відоме з історії таке село, в якому КОЖЕН його мешканець не був би, як прозорий, весь усім про все відомий? Вам відоме таке село, в якому будь-яка спроба сховатися, виокремитись, не загрожувала б небезпекою стати потім ізгоєм?

Ні, шановні, не було в Україні таких сіл, а "хати скраю" були тільки за топографічною ознакою, в жодному разі не за відчуженістю.

Так було завжди, тим і виживали, бо ти попробуй вижити на відкритих просторах без взаємодопомоги!

От і допомагали. Один одному. Свій – своєму.

Повторюю: свій – своєму, саме у цих словах – ключ до розуміння. І саме цим ключом треба відкривати сучасну проблему. Свій – це того ж роду-племені, так само в різних ситуаціях поводиться і тому його дії можна передбачити, так само думає і говорить, а тому його можна надійно розуміти. Свій неодмінно цінує й поважає своїх, свій боїться навіть подумати про те, щоб підвести своїх, для свого слово "зрада" – страхіття, неймовірна ганьба.

Зі всього того своїм можна і треба довіряти, свій не підведе. І ладилися справи в Україні-Русі, поки навкруги були свої. Поки кожен – нечастий! – чужинець, що вливався у плем'я, в першу чергу намагався стати в ньому своїм. І неодмінно ставав, якщо не був зовсім дикун, бо і в тому племені, з якого він походив, було точно таке ж розуміння своїх. Інакше того племені просто не було би на світі.

Так було довго. Аж поки обставини, варті окремого дослідження, не поєднали відразу дві несприятливі речі – урбанізацію та надмірний приплив чужих. Причому мішаних чужих, з дуже різних кінців світу. Причому стільки чужих, що в містах вони бували й більшістю. Стосується це головно міст південно-східних.

І стали вони в тих містах всі усім чужі. Не стало в тих містах своїх. Усі чужі.

Ні, це зовсім не означає, що вони не прагнули, як і раніше, до "прозорості" всіх і кожного. Прагнули, така вже природа людини, в цьому розумінні навіть у місті не сховаєшся.

Але своїми вони не могли стати. Бо в тих містах кожен "ішов у монастир зі своїм статутом". От і виходило у них кінцевим результатом, що всі знали щось про інших, але уже поверхнево і не мали спільності.

Не мали ні спільності роду-племені, ні однаковості поведінки, ні спільності думок, ні однакової мови. Така собі людська плазма, не здатна до взаєморозуміння та взаємодопомоги, а тому здатна тільки підкорятися своїм господарям.

Впізнаєте? Впізнаєте, тепер таке часто прийнято називати совками, але це ілюзія, ця біомаса утворилася ще задовго до того, ще при царях.

Чи можна навіть про це сказати, що у них були "хати скраю"? Де там, ця біомаса дуже довго жила дуже скупчено і такої розкоші просто фізично не могла мати.

Не було й там "хат скраю", були тільки чужі. Не свої.

Ось у чому ключ – свої чи не свої.

Свій – це свого роду-племені або той, що чесно ввійшов у рід, прийнявши його порядки. Свій – це з тим же сприйманням світу, з тими ж цінностями. Свій думає так само. Свій говорить так само. Свій дуже високо цінує це "свій". А тому свій – не підведе.

Ось у чому ключ – українцям треба виділяти для себе своїх і всяко плекати це об'єднання у своїх. За всіма ознаками.

Тоді й буде нам добре.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua