"І мене в сем'ї великій,
В сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом"
(Т.Г.Шевченко)
До Тараса тричі на рік – черга хизування:
В дні народження, держави й перепоховання.
В офіційній черствій черзі "жалоби й шаноби"
Пересічним нема місця – державні ж особи!
Про Шевченка всі казати начебто готові,
І поголені, й вусаті, а душею – хто ви?
Тричі на рік – ось вам шана генію країни!
Можуть справді хизуватись діти України –
"Славних прадідів великих онуки погані".
То коли ж Тарас діждеться "Заповіту" дані?
А діждати дуже просто: хай в Державнім гімні
Хоч рядок який Шевченка, бо ж найлегітимний!
Щоб із кожним виконанням Головної пісні
Хто почує, враз відчує із ним зв'язок тісний.
Буде пісня линуть тричі не на рік, а щодня –
Між людьми із часом зникне ворожнеч безодня!
***
Півтора століття проминуло,
Як його закрилися вуста,
Й голос бити в серце перестав.
Та чому ж згадав я про минуле?
Щось змінилося, скажіть, за ці роки?
Де свободи дух, що він волів?
Хто про президентів та голів
Ріже правду-матку напрямки?
Витисли по краплі рабство з душ?
Час кріпацтва точно вже пройшов?
Ріже серце навпіл несвободи шов,
І неправда студить, мов холодний душ.
Всім нам, пересічні громадяни,
Час приспів прокинутись від сну
Й дати духу сонячну весну,
Розірвав духовні всі кайдани!
Ще не вмерла Україна.
Ще не вмерла Украiна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнетця доля!
Згинуть наші вороги,
Якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття, й ми
У своій сторонці.
Душу, тіло ми положимъ
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наливайко, Залізнякъ
И Тарасъ Трясило
Кличуть насъ изъ-за могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смерть
Лицарства-козацтва,
Щобъ не втратить марне намъ
Своєго юнацтва.
Душу, тіло и д.
Ой Богдане, Богдане,
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Украіну
Москалямъ поганимъ?!
Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!
Душу, тіло и д.
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разом всі,
Братчики-славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!
Душу, тіло и д.
Колектив авторів у складі: Микола Вербицький-Антиох, Тадей Рильський, Максим Свенцицький, Павло Чубинський.
В журналі "Мета" N4 за 1863 рік був надрукований вірш "Ще не вмерла", за яким йшли три вірші Шевченка: "Заповіт", "Мені однаково", "М.Костомарову", і під всім цим було поміщено його (Шевченка) підпис. Тільки через це псевдоавторство Шевченка М.Вербицький створив знану тепер всіма мелодію до вірша! Як і до трьох інших віршів!!!
Еволюція пісні: один текст співали борці за незалежність у 19 ст., у 20 ст. – другий, третій, ... (різні його переробки)...
"Ще не вмерла Україна"
Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кровавий від Сяну до Дону.
В ріднім краю панувати не дамо нікому:
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб'ється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.
Автори та час переробки невідомі
...уривок однієї з переробок співають у 21 ст. з 6 березня 2003 р. громадяни вільної (?!?) України вже й на 21-му році незалежності, як її Державний гімн – взагалі нонсенс!
Текст Державного гімна (від 06.03.2003 р.)
Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
(Законопроект президента Л.Кучми)
З "Думи про культуру прийняття законів у Раді"
... Двічі конкурси проводили культурні міністри,
Тож не дивно – толку з них, як із сит каністри.
Переміг би хтось у першім, чи, бодай, у другім,
Не вчинили би над текстом дикої наруги.
В Україні є козацтво, хай би три й співало
На мелодію Стеценка – гарний гімн би мало.
А Вербицького Михайла музика чудова
Потребує вже нового, державного слова,
Якщо дійсно суверенна і демократична,
Правова і соціальна держава велична.
Чому досі ще не стала, знають депутати.
Час народу з депутатів за усе спитати!
Особым знатокам мовы на уровне Кровосися
Все слова официоза про Шевченко лживы,
Юбилей поэта всем им – повод для наживы.
Как посмотришь, все готовы на него молиться,
А на деле – столько фальши, лишь взгляни на лица!
Текст госгимна Украины – тоже фальши веха,
Старше государства он на полтора то века!
Создан в память о Тарасе группою студентов.
А безмозглы депутаны спутали все енто.
И коль скоро двухсотлетний юбилей поэта,
Сообща нам всем подумать надо бы про это:
Чтобы все-таки в госгимне хоть строка – Тараса!
Заучите, кто не понял с первого то раза –
"Заповит" не выполняют только гондурасы!
Вільна Україна
"...хай в Державнім гімні
Хоч рядок який Шевченка, бо ж найлегітимний!"
"Чтобы все-таки в госгимне хоть строка – Тараса!"
Розквітаєш, Україно, – дякувати Богу!
Канув час, коли любили сироту убогу:
Незалежна ти держава європейська, славна,
Диво дивне: зовсім юна і відома здавна!
Україно-Батьківщино – ти єдина в світі!
Хай довічно над тобою сонце волі світить!
Україно, рідна Ненько, перед цілим світом
Я тобі вклоняюсь в пояс із палким привітом.
Всі думки мої, всі дії – задля тебе, Мати,
Щоб з тобою кращу долю, добру славу мати!
Україно-Батьківщино – ти єдина в світі!
Твій і мій талан, Вітчизно, – в праці і освіті!
Україно, доле щира і найкраща в світі,
Заповідана Тарасом в славнім "Заповіті":
І лани широкополі, і Дніпро, і кручі,
Люди й мова в тебе, люба, вільні і співучі!
Україно-Батьківщино – ти єдина в світі!
Хай щастить тобі у всьому, Калино у цвіті!
Прикінцеві зауваження (М.Т.)
1. Про яке примирення між ветеранами Червоної Армії та Української Повстанської Армії мріяв народ України на чолі з Президентом, коли усі чекають, що нарешті "згинуть наші воріженьки", і водночас ніхто їх, цих "воріженьків", прямо не називає. Чи взагалі можливе примирення з ворогами?
Це не риторичне запитання, адже текст Державного гімну виховує у громадян принаймі недовіру до кожного, хто хоча б чимось відрізняється від них – чи минулим, чи мовою, чи вірою, чи політичними уподобаннями, чи національністю і таке інше.
2. "нам, браття", "і ми", "ми положим", "що ми" – а де ж особистості, де персональне ставлення кожного пегра (пересічного громадянина України) до Батьківщини?
3. "А сестри! Сестри! Горе вам,
Мої голубки молодії..." (Т.Г.Шевченко)
Даруйте "гімновим" словам –
Ні долі, сестри, ні надії! (М.Т.)
4. "усміхнеться, згинуть, запануєм, положим, покажем" –
коли? Завтра? За місяць? За рік? Як рак на горі засвище?
5. "вмерла, згинуть, душу й тіло ми положим" – оце таким має бути жіттєдайний текст державного гімна?
Який з віршів відповідає, на Вашу думку, вільній незалежній Україні (за яку саме клали душу й тіло українці у жорстоких визвольних змаганнях 19 – 20 – 21 століть)? Може вже наспів час жити?
(Відповіді, будь ласка, надсилайте на myhtada@ukr.net)
