Народні блоги
http://narodna.pravda.com.ua/nation/4fb4c680c5904/

підполковник Армії УНР Андрій Голуб учасник боротьби за незалежність України у XX столітті

Анатолій Грива | 17.05.2012 12:36

17 травня 2012 р. – День народження Андрія Голуба, підполковника Армії Української Народної Республіки (генерала-хорунжого в еміграції), у 1920 р. командира першого кінного Лубенського полку ім. М.Залізняка Окремої кінної дивізії Дієвої Армії УНР.

підполковник Армії УНР Андрій Голуб учасник боротьби за незалежність України у XX столітті
Голуб Андрій (17.05.1887 – 30.03.1966)

Андрій Голуб народився в м. Лохвиця (нині місто Полтавської обл.), служив у 8 гусарському Лубенському полку.

У 1918 р. командир кінної розвідки 18 пішого кадрового Запорозького полку Армії Української Держави у м. Херсон. Після протигетьманського повстання командир кінної сотні при Херсонському губернському комісарі УНР.



Після взяття м. Херсона білими та військами Антанти перейшов на нелегальне становище, переїхав спочатку до м. Очакова, а потім до м. Одеси, де був заарештований білими, звільнений з в'язниці на початку квітня 1919 р.

Після взяття міста військами отамана Григор'єва служив у військах отамана Григор'єва: командував кінним полком, створеним із кадрів Херсонської повітової кінної сотні. Після поразки Григор'єва залишився партизанити на Херсонщині, у серпні 1919 р. у м. Балті влився з загоном до другого кінного Переяславського полку ім. Максима Залізняка Дієвої Армії УНР, був командиром 4-ї сотні цього полку.

06.12.1919 р. на чолі сотні виступив у Перший зимовий похід.

Після переходу (11.12.1919 р.) другого Переяславського полку на чолі з М.Аркасом на бік Української Галицької Армії, що тоді перебувала з білими, 16.12.1919 зі своєю сотнею залишив полк і приєднався до першої сотні О.Царенка другого кінного Переяславського полку, яка була у складі Дієвої Армії УНР.

29.01.1920 полк було перейменовано на другий кінний полк ім. М.Залізняка, був помічником командира полку, з 12.04. до 23.07.1920 р. командир полку, згодом помічник командира полку зі стройової частини, з 13.09.1920 р. командир першого кінного полку ім. М.Залізняка Окремої кінної дивізії Армії УНР, з 24.04.1921 р. знову помічник командира полку.

З 1923 р. жив на еміграції у м. Каліш.

З 1944 р. у Західній Німеччині.

З 1950 р. у США. Помер та похований у м. Каламузі (штат Мічіган).

Довідка:

Перший кінний Лубенський полк ім. М.Залізняка Окремої кінної дивізії Дієвої Армії УНР
.

Полк був сформований із кінної сотні Сердюцького Лубенського кінно-козачого полку. Першим командиром полку був Іван Омелянович-Павленко, пізніше полком командували: підполковник Андрій Голуб, а пізніше підполковник Атаназій Гонта (Опанас Полікарпович Бітюков).

Лубенський Сердюцький кінно-козачий полк – кінний полк армії УНР був створений у липні 1918 урядом гетьмана Павла Скоропадського, з кадрів 8-го гусарського Лубенського полку, українізованого ще у вересні 1917 року.



Першим командиром полку був полковник Іван Омелянович-Павленко. 27 червня 1918 року, до складу полку входили: 32 старшини, 4 урядовці, піп, 608 муштрових і 169 немуштрових козаків.



20 листопада Біля Червоного Трактиру внаслідок агітації Лубенський полк під командою підполковника Юрія Отмарштайна перейшов на бік Директорії.

Після переходу кінного дивізіону на сторону УНР, новий командир полку полковник Генштабу Конраді, забрав полковий штандарт і перемістився до Добровольчої армії. Восени 1919 року більша частина полку також перейшла до білих, на сторону 3-го армійського корпусу генерала Я.А.Слащова. Цей полк продовжував службу спочатку у Слащова при відступі в Крим і на Перекопі, потім – у Врангеля, але уже в складі одного з сводних кінних полків.

В армії УНР також залишилася кінна сотня Лубенського полку, яка потім була об'єднана з 2-м кінним полком імені Максима Залізняка. Був складений новий полк – 1-й Лубенський імені Максима Залізняка, який воював аж до конечної поразки військ УНР в 1920 році. Цей полк входив в склад Окремої кінної дивізії, якою командував колишній командир лубенців – генерал-хорунжий Іван Омелянович-Павленко.

Учасники українських збройних визвольних змагань:

1. Українські вояки, які були учасниками Дієвої та Галицької Армій УНР з 09.05.1917 р. до 21.11.1921 р.

2. Учасники повстанських загонів, які вели боротьбу з радянською владою на теренах України з 21.11.1921 р. до 22.06.1941 р.

3. Учасники збройних формувань на теренах Карпатської України

з 04.11.1938 р. до 01.09.1939 р.

4. Учасники повстанських загонів, які вели боротьбу "проти московсько-комуністичної та гітлерівсько-нацистської окупаційних влад" з 22.09.1941 р. до 09.05.1945 р.

5. Учасники регулярних формувань Української Національної Армії, які вели боротьбу проти Червоної армії на теренах України та інших держав

з 15.02.1944 р. до 09.05.1945 р.

6. Учасники різних повстанських військових формувань, які боролися на теренах України з "московсько-комуністичною владою" з 09.05.1945 р.

(Рішення Президії Української Національної Ради Української Народної Республіки від 8 березня 1957 р.).

"Визнати учасниками боротьби за незалежність України у XX столітті осіб, які брали участь у політичній, партизанській, підпільній, збройній боротьбі за незалежність України, в тому числі у складі формувань Української Центральної Ради, Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави (Гетьманату), Української військової організації, Організації народної оборони "Карпатська Січ", Організації українських націоналістів, Української повстанської армії, Української головної визвольної ради та інших військових формувань, партій, організацій та рухів, що ставили за мету здобуття Україною державної незалежності" (Указ Президента України від 28.01.2010 N75/2010).

У наш час всі вони визнані Українською державою і суспільством.

Імена учасників боротьби за незалежність України у XX столітті увійшли до героїчних сторінок української історії, вони вшановуються сучасними громадянами України, на прикладі їх героїчних вчинків виховується молоде покоління. Результатом їхньої боротьба стало проголошення у 1991 році самостійної української держави – УКРАЇНИ.

Про цих українських героїв в сучасній Україні знімаються фільми, пишуться книжки, складаються пісні, їм споруджуються і відновлюються пам'ятники, їхній прах перепоховається в рідній українській землі.

Слава Україні!

Слава українським героям!



© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua