Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

В організацію Всеукраїнського перепису населення, передбаченого на 2013 рік, вже зараз закладають загрозу правовому існуванню в Україні українського народу

Анатолій Грива | 4.05.2012 18:34

2
Рейтинг
2


Голосів "за"
3

Голосів "проти"
1

Перепис населення був запланований на грудень 2012 року, але з'явилася інформація, що це робота переноситься на 2013 рік.

В організацію Всеукраїнського перепису населення,

передбаченого на 2013 рік, вже зараз закладають загрозу правовому існуванню в Україні українського народу як корінного народу України

В українському правовому полі в наш час існує юридичний термін: "український народ", для якого визначено два різних значення:

1. У преамбулі Конституції України (1996 р.) зазначено: "Верховна Рада України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей...". Тобто у цьому випадку йдеться про політичну націю, до складу якої входять 100% громадян України. При такому підході українці –

це всі громадяни України.

2. Стаття 11 Конституції України (1996 р.) визначає: "Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України".

А у цьому випадку йдеться про український народ (націю), до складу якого входять 77,8% громадян України (за результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року), які шляхом самовизначення визнали себе українцями.

У 2001 році згідно з офіційними даними Всеукраїнського перепису населення було встановлено, що на території України мешкають представники понад

130 етносів, які складають українську етнічну націю (77,8% населення) – українці, та етнічні меншини – всі інші громадяни, які є представниками інших народів і які не вважають себе українцями (22,2%). До національних меншин

в Україні зараховуються такі етнічні групи населення: росіяни, білоруси, молдовани, болгари, угорці, румуни, поляки, євреї, вірмени, греки, татари, рома, азербайджанці, грузини, німці, литовці, словаки, чехи, естонці.

Тобто, в Україні в наш час існує український етнічний народ (нація) і національні меншини – етнічні групи інших народів, які, як правило, мають власні держави, в межах яких і розвиваються ці етнічні народи. А саме:

в Білорусі розвивається білоруський етнічний народ (нація), в Болгарії – болгарський етнічний народ (нація), в Німеччині – німецький етнічний народ (нація), в Чехії – чеський етнічний народ (нація) і т.ін. До того ж за Міжнародними нормами народ (етнос) – це спільнота людей, об'єднаних походженням, культурою, мовою, історією, традиціями і звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою), а всі ці ознаки в Україні не є спільними для всіх громадян.

Виходячи з цього термін "Український народ – громадяни України всіх національностей..." визначений не правильно і не може бути застосований у чинному правовому полі. Для громадян України не існує спільного походження, вони є представниками різних національностей, що було підтверджено під час Всеукраїнського перепису населення 2001 року. До того ж, якби таких відмінностей не було, то в українському правовому полі потрібно було б ліквідувати юридичний термін "національні меншини", відмінити Закон України "Про національні меншини в Україні" і в односторонньому порядку припинити виконання Міжнародних договорів, а це неможливо.

Нині в Україні єдиним законним напрямком державної політики у сфері міжнаціональних відносин повинна бути реалізація положень статті 11 Конституції України (1996 р.), а саме надання юридичних гарантій реалізації прав на вільний розвиток в Україні українського народу (нації), а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Затримка у вирішенні цих питань спричиняє напруженість в українському суспільстві і створює умови для спекуляції у цій сфері, а саме виникають спроби:

1. Створення нових народів як корінних в Україні, що мали б, на думку організаторів, складатися саме із громадян, які вже входять до складу українського народу.

2. Надання одній із національних меншин якогось більш вагомого статусу

в державі порівняно з іншими національними меншинами (спроби введення другої державної мови).

3. Розпродажу українських земель сільськогосподарського призначення, які є середовищем проживання українського народу.

4. Запровадження нових систем освіти і виховання, які не властиві для українського народу і які суперечать його самобутності.

Приналежність людини (громадянина України) до складу українського народу чи певної національної меншини визначається самою людиною шляхом самовизначення у ході проведення Всеукраїнського перепису населення, як це відбулося у 2001 році.

Державна служба статистики за сприяння Фонду народонаселення ООН вже представила на обговорення фахівців проект Програми Всеукраїнського перепису населення http://www.ukrcensus.gov.ua/ukr/laws/2012/project_prg_04_04_2012.pdf

Перепис населення був запланований на грудень 2012 року, але з'явилася інформація, що це робота переноситься на 2013 рік.

У ст. 5 Закону України "Про Всеукраїнський перепис населення" (2000 р.) зазначені основні первинні (персональні) дані, збирання яких здійснюється

у процесі проведення Перепису населення. У цій же статті зазначено,

що наведений у Законі перелік основних (персональних) даних Перепису населення може бути скорочений або розширений за рішенням Верховної Ради України.

Звернімо увагу на пункт 6 проекту Програми Всеукраїнського перепису населення – "етнічне походження".

Саме цей пункт є основним при визначенні державної політики у сфері міжнаціональних відносин в Україні. Саме за цим пунктом після завершення Всеукраїнського перепису населення у 2012-2013 рр. буде визначатися відсоткове відношення в Україні українців – представників українського народу і національних меншин – представників інших народів, які не вважають себе українцями.

Нагадаю, у 2001 році українцями себе визнали 77,8% населення України, а у 1989 – 72,7% населення http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/.

Такий значно переважаючий відсоток українців в наш час визначає Україну як державу з моноетнічним складом населення, що зобов'язує її забезпечувати права титульної нації – українців, про що зазначено в Програмі інтеграції України до Європейського Союзу, схваленій Указом Президента України від 14.09.2000 N1072/2000.

Моноетнічна держава, за визначенням директора міжнародної організації Freedom House Едріана Каратніцкі, – це держава, в якій кількість представників однієї нації становить не менше 67% всього населення. Моноетнічна держава – це тип держави, в якій усі мешканці належать до однієї політичної нації та використовують єдину знакову систему, зрозумілу усім представникам цієї нації: мову, культуру, звичаї, стереотипи, систему цінностей тощо. Така держава є формою самоорганізації, самовизначення і самовираження одної нації на певній суверенній території. У такій державі нація є найвищою цінністю, головним джерелом влади і вона визначає соціо-політичну систему держави.

Прикладами моноетнічних держав можуть слугувати: Японія, В'єтнам, Вірменія, Албанія, Корея та Бангладеш. У Європі – це Німеччина, Франція, Італія, Данія, Португалія, Польща, Угорщина та Швеція. Але через численних іммігрантів, які прибувають у ці європейські країни, вони на початку

ХХІ століття почали поступово втрачати свій мононаціональний характер.

У їх число може увійти і Україна, якщо після проведення чергового перепису населення відсоткові показники українців та представників інших національностей в Україні зміняться.

І такі загрози справді існують. Згадайте хоча б те, що частина українців в Закарпатті може записати себе русинами, а інша дуже велика частина українців по всіх регіонах України може записати себе козаками. Ці громадяни автоматично стають такими, що не вважають себе українцями, тим самим зменшуючи відсотковий показник українців в Україні і стаючи представниками нових національних меншин. А ще значна частина українців може взагалі не вказати своє етнічне походження, як це їм рекомендує Державна служба статистики, зазначаючи у своєму Переліку: "етнічне походження (національність) (на це питання респондент може відмовитися відповідати) ". У цьому випадку також може відбутися зменшення відсоткового показника українців в Україні.

Цей процес нагадує участь громадян у чергових виборах, але це значно важливіше за вибори, бо там ми голосуємо за когось, а тут віддаємо голос за себе, визначаючи свій власний статус в державі, ідентифікуючи себе за національністю.

Всеукраїнський перепис населення у 2012-2013 рр. потребує дуже уважного ставлення до нього кожного українця. Про це саме також говорять і державні особи, які здійснюють його організацію: "Тільки завдяки перепису можна отримати таку інформацію, як дані про рівень освіти, етнічний склад і мову населення. Крім того, перепис надає інформацію по кожному населеному пункту. Це дуже важливо, оскільки для багатьох завдань даних на рівні районів недостатньо", – зазначила заступник голови Державної служби статистики України Наталія Власенко.

У свою чергу представник Фонду народонаселення ООН в Україні Нузхат Есан підкреслила, що точність і цінність зібраної інформації, інформативність відповідей залежить від питань, на які запропонують відповісти громадянам,

а значить – від програми перепису. "Тому дуже важливо, щоб програма була докладною, але зрозумілою й такою, за якою буде досягнутий суспільний консенсус", – додала вона.










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua