Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

95 років Українському Вільному Козацтву.

Анатолій Грива | 26.03.2012 21:30

4
Рейтинг
4


Голосів "за"
4

Голосів "проти"
0

Чорноморський і Запорозький козацькі Коші.

95 років Українському Вільному Козацтву.
Чорноморський козацький Кіш. Чорноморський Кіш, що дислокувався у м. Бердичеві, входив до військ Центральної Ради. З приходом до влади П.Скоропадського Кіш увійшов до складу Збройних сил Української Держави.

20 серпня 1918 р. гетьман затвердив Положення про Чорноморський козацький Кіш. Воно було розроблено у 2-му генерал-квартирмейстерстві Генерального штабу, яке очолював генеральний хорунжий А.Прохорович, схвалено начальником Генштабу полковником О.Сливінським і військовим міністром генеральним бунчужним О.Рогозою.

Командирами Коша були полковник Блохін, пізніше – полковник Легін. Напередодні антигетьманського повстання на чолі Чорноморського Коша став підполковник В.Пелещук, який підтримав Директорію.

Кіш комплектувався старшинами і козаками-добровольцями, але за "круговою порукою й по рекомендації старших муштрових начальників". При вступі до нього було необхідно "мати документи, посвідчуючі особу; дати підписку про виконання вимог всіх статутів (військових і козацьких – О.Т.); дати зобов'язання прослужити в кошу не менше двох років, котрі зараховуються в рахунок обов'язкової військової служби; присягти на вірність Українській Державі й Пану Гетьманові". У Положенні також зазначалося, що в коші "всяка політика суворо забороняється; дисципліна сама сувора: безперечне виконання наказів начальства, за злочинства козаки підсудні військовим судам".

Організаційна структура кошу також була військовою – штаб, три курені, які складалися з чотирьох пластунських сотень кожний, і окремі підрозділи: кулеметна сотня, учбова сотня, півсотня піших розвідників, кінна півсотня, гірська батарея, сотня зв'язку, саперна чота, команда оркестрових сурмачів і немуштрова сотня. До складу Коша входили: 109 старшин, вісім урядовців, священика, 2448 муштрових і 389 немуштрових козаків. Озброєння і технічна частина складалися з шести гірських гармат, чотирьох легкових і чотирьох вантажних автомобілів, чотирьох мотоциклів, 2128 гвинтівок, 106 шабель, 359 револьверів, 24 кулеметів. У Коші нараховувалося 589 коней.

Плату старшини отримували за посадовими окладами відповідних військових підрозділів, підстаршини – як надстроковці, а козаки строкової служби – 15 крб. на місяць. Командир кошу мав бути генеральним хорунжим (10800 крб. річних), а його помічники – полковниками (9600 крб.), кошовий осавул – сотником (6000 крб.), його помічник – значковим (4800 крб.). Посаді командирів куренів і гірської батареї відповідало звання військового старшини (7200 крб.), всіх сотень – сотників (6000 крб.), півсотень – значкових (4800 крб.), капельмейстер був військовим урядовцем (4500 крб.).

Чорноморський козацький Кіш формувався з ініціативи старшин-кубанців і мав бути використаний влітку 1918 р. для висадка українського десанту на Кубані.

Чорноморський Кіш підтримав антигетьманське повстання. Ще під час підготовки повстання були налагоджені контакти із старшиною полку підполковником В.Пелещуком. З початком виступу він став на чолі полку, скинувши його командира, гетьманського прибічника.

Встановивши республіканську владу у м. Бердичеві, Чорноморський Кіш за наказом штабу Республіканських військ контролював ділянку залізниці Київ – Коростень.

22 листопада 1918 р. Чорноморський Кіш спільно з силами Січових Стрільців здійснював наступ на м. Київ, але взяти місто тоді не вдалося через брак військ.

У січні 1919 року Чорноморський Кіш був переведений у м. Конотоп для захисту північно-східного кордону України.

У січні 1919 р. на базі Чорноморського Коша було створено Чорноморську дивізію Дієвої Армії УНР. З 30 січня 1919 р. начальником штабу дивізії був полковник Рак Онисим Григорович.

Після того як дивізія розпалася, вона дала кадри загонам отамана Ангела (на Чернігівщині).

В середині січня 1919 р. окремий підрозділ Коша на панцерному потягу "Чорноморець" увійшов до складу загону отамана Р.Сушка, що прикривав м. Київ.

З 21 серпня 1920 р. бронепоїзд "Чорноморець" належав бригаді морської піхоти УНР. Командував бронепотягом прапорщик флоту Л.Костяченко. Обслугa панцерника складалaсь з 20 старшин, 210 козаків. Бронепотяг брав участь у боротьбі з 8-ю більшовицькою кавалерійською дивізією поблизу м. Стрия в кінці серпня 1920 року. Поїзд активно використовується в сутичках проти Червоної Армії біля річки Дністер.

21 листопада 1920 року на берегах Збруча під Підволочиськом саме морський курінь, підтримуваний вогнем бронепотяга, забезпечив відхід українського війська і до останнього тримав бій з ворогами. "Чорноморець" із загоном морської піхоти останнім залишив землю Великої України. Був знищений власним екіпажем перед відступом за річку Збруч.

Запорозький козацький Кіш. Запорозький Кіш, що дислокувався

у м. Могилеві-Подільському, входив до військ Центральної Ради.

З приходом до влади П.Скоропадського Кіш увійшов до складу Збройних сил Української Держави.

Запорозький козацький Кіш був переформований одночасно з Чорноморським Кошем за подібними штатами і умовами комплектування.










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua