Народні блоги
http://narodna.pravda.com.ua/nation/4f5cebecd1c23/

генерал-хорунжий Армії УНР Валентин Трутенко учасник боротьби за незалежність України у XX столітті

Анатолій Грива | 11.03.2012 20:16

12 березня 2012 р. – День народження Валентина Трутенка, генерал-хорунжого Армії Української Народної Республіки, у 1917 р. командира українізованого 175-го Батуринського піхотного полку, на час Першого зимового походу командира 3-ї Стрілецької дивізії Дієвої Армії УНР.

генерал-хорунжий Армії УНР Валентин Трутенко учасник боротьби за незалежність України у XX столітті

Трутенко Валентин Максимович

(12.03.1881-30.01.1953)

12 березня 2012 р. – День народження Валентина Трутенка, генерал-хорунжого Армії Української Народної Республіки, у 1917 р. командира українізованого 175-го Батуринського піхотного полку, на час Першого зимового походу командира 3-ї Стрілецької дивізії Дієвої Армії УНР.

Валентин Трутенко народився у м. Звенигородка Київської губ. (нині Черкаської обл.).

Закінчив Володимирський кадетський корпус у м. Києві, Київське піхотне юнкерське училище (1901), Миколаївську академію Генерального штабу.

Учасник українізації частин 12-ї Російської армії, організатор Українського військового з'їзду Західного фронту, останнє військове звання в царській російській армії – підполковник.

У листопаді 1917 р. привів в Україну українізований Батуринський полк, з яким брав участь у боях проти частин більшовицької Росії. Командир 175-го Батуринського піхотного полку.

За гетьманату командував різними частинами на Катеринославщині та Черкащині. Підтримав антигетьманське повстання. Був призначений начальником Могилів-Подільської юнацької школи, був помічником отамана 3-ї Запорозької стрілецької дивізії Армії УНР, з грудня 1919 р. отаман цієї дивізії під час Першого зимового походу.

Учасник боїв на більшовицькому фронті восени 1920 р.

З листопада 1920 р. перебував серед військовиків інтернованих частин Армії УНР у Польщі, у 1922 р. начальник Спільної юнацької школи Армії УНР інтернованої на території Польщі, у 1924 р. після ліквідації таборів виїхав до Німеччини, де приєднався до угруповання гетьмана П.Скоропадського.

Обирався отаманом Українського Вільного Козацтва, був військовим аташе гетьманського екзильного уряду в Німеччині.

Після Другої світової війни деякий час перебував у німецькому таборі Міттенвальді. З 1948 року проводив діяльність направлену на створення Станиць УВК в Німеччині.

У 1948 р. емігрував у Чилі. Помер у м. Сант-Яго.

Довідка:

Учасники українських збройних визвольних змагань:

1. Українські вояки, які були учасниками Дієвої та Галицької Армій УНР з 09.05.1917 р. до 21.11.1921 р.

2. Учасники повстанських загонів, які вели боротьбу з радянською владою на теренах України з 21.11.1921 р. до 22.06.1941 р.

3. Учасники збройних формувань на теренах Карпатської України

з 04.11.1938 р. до 01.09.1939 р.

4. Учасники повстанських загонів, які вели боротьбу "проти московсько-комуністичної та гітлерівсько-нацистської окупаційних влад" з 22.09.1941 р. до 09.05.1945 р.

5. Учасники регулярних формувань Української Національної Армії, які вели боротьбу проти Червоної армії на теренах України та інших держав

з 15.02.1944 р. до 09.05.1945 р.

6. Учасники різних повстанських військових формувань, які боролися на теренах України з "московсько-комуністичною владою" з 09.05.1945 р.

(Рішення Президії Української Національної Ради Української Народної Республіки від 8 березня 1957 р.).

"Визнати учасниками боротьби за незалежність України у XX столітті осіб, які брали участь у політичній, партизанській, підпільній, збройній боротьбі за незалежність України, в тому числі у складі формувань Української Центральної Ради, Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави (Гетьманату), Української військової організації, Організації народної оборони "Карпатська Січ", Організації українських націоналістів, Української повстанської армії, Української головної визвольної ради та інших військових формувань, партій, організацій та рухів, що ставили за мету здобуття Україною державної незалежності" (Указ Президента України від 28.01.2010 N75/2010).

У наш час всі вони визнані Українською державою і суспільством.

Імена учасників боротьби за незалежність України у XX столітті увійшли до героїчних сторінок української історії, вони вшановуються сучасними громадянами України, на прикладі їх героїчних вчинків виховується молоде покоління. Результатом їхньої боротьба стало проголошення у 1991 році самостійної української держави – УКРАЇНИ.

Про цих українських героїв в сучасній Україні знімаються фільми, пишуться книжки, складаються пісні, їм споруджуються і відновлюються пам'ятники, їхній прах перепоховається в рідній українській землі.

Слава Україні!

Слава українським героям!


© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua