Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
УГА   Коссак

полковник Української Галицької Армії Григорій Коссак учасник боротьби за незалежність України у XX столітті

Анатолій Грива | 7.03.2012 18:50

3
Рейтинг
3


Голосів "за"
3

Голосів "проти"
0

7 березня 2012 р. (сьогодні) – День народження Григорія Коссака, полковника УГА, у 1916 р. командира 1-го полку УСС, у 1918 р. командувача ГА, командира 3-го Корпусу УГА.

полковник Української Галицької Армії Григорій Коссак учасник боротьби за незалежність України у XX столітті
Коссак Григорій Йосипович (07.03.1882 – 03.03.1939)



Григорій Коссак народився у м. Дрогобичі у сім'ї багатого коваля, закінчив Дрогобицьку гімназію і вчительську семінарію. До 1914 р. працював вчителем в у Козовій, Бережанах, у с. Ясениця-Сільна (нині село Дрогобицького району Львівської області). Був активним діячем "Просвіти" і січового руху.

На початку Першої світової війни 1914-1918 рр. був мобілізований до Австрійської армії. Згодом відкликаний з діючої армії на прохання Бойової Управи УСС для формування УСС. 03 серпня 1914 р. призначений отаманом другого куреня Легіону Українських Січових Стрільців, у січні-березні 1915 р. виконував обов'язки коменданта полку УСС, а з 22 серпня 1915 р. до 16 березня 1916 р. командир Першого полку УСС, засновник Вишколу УСС. За бої на г. Маківка (1915) нагороджений австрійським військовим хрестом заслуг 3-го ступеню.

Під час українсько-польської війни 1918-1919 рр. 5-9 листопада 1918 р. під час боїв у Львові очолював Начальну команду ГА із штабом у м. Стрию.



З кінця 1918 р. очолював 3-й Корпус УГА, пізніше 5-й Корпус, тилові служби УГА.



Після підписання Договору між командувачем УГА та командуванням Добровольчої армії (1919) з групою старшин і стрільців покинув УГА і переїхав у Закарпатську Україну, звідти переїхав до чеського табору в м. Німецьке Яблонне (нині м. Яблонець-над-Нісоу, Чехія). На початку 1920-х рр. перебував у таборі для інтернованих у м. Ліберці (Чехословаччина). Згодом жив в еміграції в Австрії та на Закарпатті.

У 1924 р. повернувся до УСРР, викладав тактику і стратегію у Харківській школі червоних старшин. У 1929 р. закінчив курси для вищого командного складу "Выстрел" у м. Солнечногорськ (Московської обл.). деякий час очолював військову кафедру в Дніпропетровському хімічному інституті, потім працював в інших ВУЗах УСРР.

15 січня 1931 р. разом з відомими українськими політичними і військовими діячами періоду української національно-визвольної боротьби 1917-1921 рр. І.Лизанівським, М.Шрагом, П.Христюком, В.Голубовичем, В.Мазуренком та ін. був заарештований Державним політичним управлінням УСРР, звинувачений у приналежності до підпільної терористичної організації "Українського Національного Центру" і 7 лютого цього ж року був засуджений до 6 років ув'язнення. Спочатку відбував покарання на Соловках, наприкінці 1933 року був переведений до Малого Ірбіту на Уралі. Був звільнений у 1937 році.

Після звільнення проживав у дочки у Москві, викладав німецьку мову.

22 лютого 1938 року був заарештований вдруге. 2 березня 1939 року Військова колегія Верховного суду СРСР засудила його до смерті, наступного дня він був страчений.

Довідка:

Учасники українських збройних визвольних змагань
:

1. Українські вояки, які були учасниками Дієвої та Галицької Армій УНР з 09.05.1917 р. до 21.11.1921 р.

2. Учасники повстанських загонів, які вели боротьбу з радянською владою на теренах України з 21.11.1921 р. до 22.06.1941 р.

3. Учасники збройних формувань на теренах Карпатської України

з 04.11.1938 р. до 01.09.1939 р.

4. Учасники повстанських загонів, які вели боротьбу "проти московсько-комуністичної та гітлерівсько-нацистської окупаційних влад" з 22.09.1941 р. до 09.05.1945 р.

5. Учасники регулярних формувань Української Національної Армії, які вели боротьбу проти Червоної армії на теренах України та інших держав

з 15.02.1944 р. до 09.05.1945 р.

6. Учасники різних повстанських військових формувань, які боролися на теренах України з "московсько-комуністичною владою" з 09.05.1945 р.

(Рішення Президії Української Національної Ради Української Народної Республіки від 8 березня 1957 р.).

"Визнати учасниками боротьби за незалежність України у XX столітті осіб, які брали участь у політичній, партизанській, підпільній, збройній боротьбі за незалежність України, в тому числі у складі формувань Української Центральної Ради, Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави (Гетьманату), Української військової організації, Організації народної оборони "Карпатська Січ", Організації українських націоналістів, Української повстанської армії, Української головної визвольної ради та інших військових формувань, партій, організацій та рухів, що ставили за мету здобуття Україною державної незалежності" (Указ Президента України від 28.01.2010 N75/2010).

У наш час всі вони визнані Українською державою і суспільством.

Імена учасників боротьби за незалежність України у XX столітті увійшли до героїчних сторінок української історії, вони вшановуються сучасними громадянами України, на прикладі їх героїчних вчинків виховується молоде покоління. Результатом їхньої боротьба стало проголошення у 1991 році самостійної української держави – УКРАЇНИ.

Про цих українських героїв в сучасній Україні знімаються фільми, пишуться книжки, складаються пісні, їм споруджуються і відновлюються пам'ятники, їхній прах перепоховається в рідній українській землі.

Слава Україні!

Слава українським героям!











© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua