Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

95 років Українському Вільному Козацтву

Анатолій Грива | 1.03.2012 14:48

3
Рейтинг
3


Голосів "за"
4

Голосів "проти"
1

Для оборони Києва у грудні 1917 року із робітників київських підприємств був сформований 1-й Київський робітничий полк Вільного Козацтва.

95 років Українському Вільному Козацтву
1-й Київський робітничий полк Вільного Козацтва.

Полк почав формуватися у грудні 1917 р. із робітників київських підприємств. Отаманом полку був інженер Михайло Ковенко, а начальником штабу – інженер полковник Глибовський (пізніше начальником штабу полку був Олександр Євтухів). З січня 1918 р. отаманом полку був призначений Павлюк. Штаб полку знаходився у клубі "Беседа" на Миколаївській вулиці.

У грудні 1917 р. – січні 1918 р. до складу полку входило 20 сотень Вільного Козацтва, а саме:

сотня робочих заводу Греттера;

залізнична сотня станції Київ-Пасажирський;

Деміївська сотня;

Печерська сотня;

Байковська сотня;

Арсенальна сотня;

три сотні робітників Подолу;

дві Шулявські сотні;

дві Лук'янівських сотні;

дві сотні із Святошина;

Дніпровська сотня робітників порту на чолі з прапорщиком Іваном Оліфером.

Крім цього були сформовані сотні із робітників для охорони Центральної Ради та Генерального секретаріату, які нараховували 643 козака.

"Курінь вільних козаків, сформований інженером Ковенком у Києві, – писав історик Дмитро Дорошенко, – був одинокою збройною силою, яка виступила в оборону Центральної Ради в перший момент большевицького повстання 15 січня 1918 р. в Києві". А сам Ковенко в ті дні "виявився по суті єдиним захисником Києва від більшовиків".

"Цікава людина був цей Ковенко, – продовжував Д.Дорошенко. – Інженер із фаху і дуже талановитий винахідник, він являв із себе типового представника революційної доби, в якому особиста відвага й рішучість змішувались із певним авантюризмом і неперебірливістю в засобах...".

Комплектували Вільне козацтво із добровольців, людей певних. Начальник штабу полку Олександр Євтухів стверджував, що з перших днів січня 1918 року до полку вже брали "винятково козаків із числа бувших фронтовиків". Казарми вільних козаків розмістились у приміщенні колишньої Костянтинівської школи на Печерську, біля пам'ятника Іскрі та Кочубею.

"Коли в Києві було одержано ультиматум Ради Народних комісарів, – згадував Дмитро Дорошенко, – ген. секр. С.Петлюра, за порозуміння з радою Вільного козацтва, наказав перевести мобілізацію вільних козаків, які мали стати залогами по містах і важніших залізничних станціях. 30 грудня в Київі на Софіївській площі відбувся парад Вільного козацтва з околиць. В параді взяло участь 16 куренів: Курінь заводу Гретера, Курінь двірця Київ-I, Демієвський, Байковський, Печерський, Арсенальний, Кур. Двірця Київ-II, 3 Куріні Подільські, 2 Шулявській, 2 Лукіянівські, 2 Святошинські".

Переконавшись у дисциплінованості та відданості Вільного козацтва, Генеральний секретаріат військових справ нарешті постановив перевести цю формацію з підпорядкування секретаря Внутрішніх справ до Військового секретарства та організовувати Реєстрове вільне козацтво, утримуючи його державним коштом. Це було історичне рішення.

Формування 1-го полку Вільного козацтва йшло добре, особовий склад зріс до 350 піших, "чудово озброєних та обмундированих".

У січні 1918 р. Михайло Ковенко був призначений військовим комендантом м. Києва. За його наказом було заарештовано у будинку УЦР групу членів "лівої" фракції Української Партії Соціалістів-Революціонерів (М.Полоз, М.Михайличенко, А.Сіверо-Одоєвський, М.Шумський та ін.), яка у змові з російськими більшовиками готувала державний переворот з метою усунення УЦР від влади.

5 січня 1918 р. Вільні козаки М.Ковенка роззброїли на заводі "Арсенал" промосковські формування, вивезли зі складів значні запаси зброї. 16 січня 1918 р. в м. Києві розпочалося більшовицьке збройне повстання, до ліквідації якого було залучено полк Вільного козацтва.



У січні-лютому 1918 р. курені Київського полку Вільного козацтва брали участь у ліквідації інспірованого більшовиками антиурядового виступу на заводі "Арсенал" і вели тяжкі оборонні бої проти червоногвардійців на підступах до м. Києва та в самому місті.

6 лютого 1918 р. було опубліковано наказ N125 особого коменданта м. Києва М.Ковенко, у якому повідомлялось від імені військового міністра про необхідність створення Української армії і заклик стати до її лав. Тим, хто став на захист української держави у січневі дні, сплачувалась заробітна плата по 300 крб. на місяць, поранені мали одержати одноразову допомогу у розмірі 500 крб. Сім'ї загиблих козаків мали одержати разову допомогу в 1000 крб. та пенсію на загальних підставах. Ті, хто хотів вступити до охочекомонних полків, мали звернутись в штаб київської військової округи або в робітничу Раду "Вільного козацтва".

Долю м. Києва вирішили дарницькі гармати, яких своєчасно не було знищено. Саме з них Муравйов і обстрілював м. Київ. Обстріл був неймовірно інтенсивний: лише за добу столицю накривало близько семи тисяч снарядів. Місто горіло з усіх боків.

Столицю довелося залишити. Вільні козаки покидали свою столицю одними з останніх...

У лютому 1918 р. Вільні козаки Ковенка увійшли до складу Гайдамацького Коша Слобідської України. Кіш відзначився у зимових боях 1918 р. під час оборони м. Києва від військ більшовиків.

Вранці 2 березня 1918 р. Гайдамацький Кіш Слобідської України, який був переформований у 3-й Гайдамацький піхотний полк, при підтримці німецьких та австро-угорських військ вступив у м. Київ.

На честь цієї події кияни подарували гайдамакам вишитий шовком жовто-блакитний прапор, на якому з одного боку було зображено покровителя міста – Архистратига Михаїла, а з іншого – державний герб та напис: "Хай Бог поможе вам спасти Україну!"

3-й Гайдамацький піхотний полк був включений до складу Запорозького корпусу Армії УНР, а у квітні 1918 р. увійшов до складу Слов'янської (Донецької) групи Армії УНР, яка вела бойові дії по звільненню Донецького басейну від червоногвардійців. По закінченні бойових дій 3-й Гайдамацький полк дислокувався у м. Слов'янську та на ст. Микитівка.










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua