"Українською? Так!" Акція.Миколаїв.Дія перша.

"УКРАЇНСЬКОЮ? ТАК" Акція. Миколаїв. Дія перша... "Раз ми є, то де?..." "Українець... уміє бути неукраїнцем" А українцем? Вдаримо у дзвони до українців! Твій чин- спілкуйся українською!" Анат олій Погрібний. Як відомо, з таким запитанням звертається сьогодні, насамперед, до українців за національністю громадянська акція "Калинова гілка" (kalynovahilka.org.ua), сподіваючись почути від них позитивні відповіді і отримати допомогу, щоб переконати тих, хто ще не шанує рідну мову, так званих, російськомовних українців повернутися до вжитку і спілкування рідною українською мовою. Бодай між собою, як пропонує акція, "відповідаючи на звертання солов,їною- калиновою". Бо хто ж, окрім українців за національністю, подбає про збереження від вимирання і подальший розвиток української мови, якій за визначенням багатьох фахівців загрожує нелегка доля всіх мов, позбавлених вжитку у повсякденному житті рідного етнічного середовища, позбавлених живого спілкування?! То ж не дивно, що і в Миколаєві знайшлися щирі українці за національністю, які шанували і шанують рідну мову, радо зустріли акцію і взялися всіляко допомагати в такій нелегкій справі. При зустрічах з ними відчувалося, що вони нарешті дочекалися живої справи по духовному, українському національному відродженню серед оточуючого з усіх боків російськомовного середовища з його закликами на підтримку якоїсь політичної сили, яка рветься до влади. Та, як не прикро,таких було мало. Були інші. Було і таке, що кожного разу нагадувало про ганебний стан української справи, справи українського національного відродження. Отже, гляньмо на себе в дзеркало, побратими-українці, будь ласка! *** Крамничка з продажу всілякого дріб'язку. Знайома жіночка, власник крамниці.Завжди відповідає українською мовою. Заводимо розмову про акцію, пропонуємо долучитися. -Не візьму наклейки, бо боюся реакції російськомовних.Будуть обходити десятою дорогою, а то й придумають шкоду якусь.Було мені: почепила в крамниці якусь агітацію за БЮТ.Заходять і кажуть:"Это те, которых бьют". І дивляться на мене. То я вже після цього не хочу ніяких акцій. – Подумайте: ми ж в Україні, а не в лісі.Вовків боятися, то і в ліс не ходити.А тут... – А тут зроблять славу:"Націоналісти. Бандерівці" А мені треба щось продати. Не хочу і думати... Павільончик "Кури гріль".Із вікна виглядає молодий чолов'яга.Виявляється,українець. Вітаємося українською. Відповідає російською. -А чому так: ми до Вас -українською, а Ви-російською? – А в мире много людей, которые разговаривают не на своем родном языке.И ничего! Живут! – Але ж Ви не зустрінете англійця, який би в Анлії відповідав англійцю,наприклад,французькою.Навіть, в Україні Ви не зустрінете, зокрема, грузинів чи татар, які б розмовляли між собою російською. -Ну, агличане, грузины, татары для нас не указ. Мы украинцы в Украине сами с усами. -Це Ви так думаєте? -Поверьте, не только я. До свидания! І не помилився, як не прикро. *** Книгарня. Продавщиця- молода жінка, українка.Відповідає виключно російською.Намагаємося переконати, розказуємо про акцію, показуємо наклейки. -Нет, не возьму.Я училась в русской школе и мне русский язык- родной! -Ви помиляєтеся.Рідна мова-це мова роду. дідів, прадідів.А російська- просто звична. -Нет, я думаю по-русски и не хочу по-украински. – А хто ж подбає про українську мову, як не українці? Росіяни? – Пусть об этом беспокоится кто-то другой, другие. *** Вчителька української мови слухає розповідь про акцію, про шанування українцями рідної мови. -А для чого ота акція? Самі ми шануємо українську. А інші? То вже їхня справа... І розказує подрузі про випадок в маршрутці, коли пасажири всі дивилися на чоловіка, який звернувся до водія українською мовою, як на хвору людину з бацілами націоналізму.Захотілося запитати:"То чи мало б місце таке, коли б українці дбали гуртом про рідну мову?!" *** Добре знайома людина, українець, з яким ми однодумці, бере не вагаючись наклейки. -Ти знаєш, з цими наклейками почуваю себе, як партизан: того і дивись, вскочиш в якусь халепу...Звідусіль провокації, небезпека, погрози, непрємності... І це – в Україні! Через день телефонує:"Наклейки зірвали! З кожного під,їзду, де наклеїв!" -Треба було наклеїти на свою поштову скриньку, щоб було зрозуміло, що це твоє рішення, твій особистий заклик, а не нав'язування волі всім. -То ти хочеш, щоб мені побили вікна або обмалювали чи підпалили вхідні в квартиру двері?!... *** Невеличка крамниця з продажу парфюмерії, миючих засобів.Власник- молода жінка, українка, російськомовна.Від акції відмовляється. -Да. Я -украинка, но я -не националистка. Я уважаю всех. -А себе поважаєте? Ви вважаєте, що націоналіст-це той, хто шанує українську мову?.І як українка може поважати себе, не шануючи рідну мову? -Повторяю: я – не националистка и не бандеровка. Я уважаю всех.Надоело слушать "про мову".Как власть не знает, что и как делать, так начинает морочить головы разговорами "про мову", церковь и другое, не имеющее в жизни никакого значения! – Вибачте, але ініціатор акції – не влада. До речі, і влада, яку обрали Ви, російськомовні, не українська: хто такі Азаров, Клюєв,Колєсніков, Льовочкін, Могильов, Єфремов, Янукович і багато інших, добре відомо. -Извините.Меня ждут покупатели. Разговорами "про мову" сыт не будешь... *** Розказуємо про акцію людині, яку знаємо як щирого українця ще з часів референдуму 91 року. -Наклейки краще прилаштувати на свою поштову скриньку... – Я мешкаю в приватному будинку, в приватному секторі, де поштові скриньки були на вулиціі, де вони понівечені і ними давно ніхто не користується. -Наклейте на воротях... -Еге ж! Щоб мені їх розмалювали чи мене зустріли і побили?! -На базарі наклейки тримаються...Якось же треба гукати українців до єдності... -На базарі люди ходять.А у нас на вулиці рідко побачиш людину.Заступитися буде нікому.На мій погляд,українців вже ніщо і ніхто не обєднає: час втратили,втратили віру українців... Наклейки бере, щоб спробувати знайти порозуміння з українцями, уникнувши ускладнень.Порозуміння українців між собою в Україні! *** Павільон "Чернігівське пиво".Заходимо. За прилавком -молода жінка. -Скажіть,будь ласка, ми можемо побалакати із власниками? -Так. Ми- власники. -О, та Ви ще й українською відповідаєте і,мабуть долучитеся до акціїї "Калинова гілка"?! Розказуємо про акцію, показуємо і пропонуємо наклейки. – Нет, наклейки мы не возьмем, наклеивать не надо! – А чого це Ви зразу – російською мовою? -Потому, что мы выросли в другой стране,с другим языком... -Та Ви- ще молода людина.Була країна,а зараз її нема.Є незалежна Україна, в якій Ви прожили більшу частину життя... -Ради бога! Какая там Украина?! Одно название... -Якою вона буде,залежить від нас,українців,погодьтеся. Нас в Миколаєві-близько 70%, в області-80%. а в Україні-78%... -Где Вы видели этих украинцев?! -Маємо ними стати, позбувшися стану "російськомовних", шануючи рідну мову.Чи Ви не хочете? -Нет, не хочу.Незачем и ни к чему...Извините, у нас клиенты... *** Похорони.Несподівано вмерла сусідка.Все як завжди. Біля стіни притулені вінки, хрест, на якому напис про померлу російською мовoю.Померла- українка, розмовляла виключно українською.Пам'ять про неї важко поєднати з російською мовою.Дивуємoся, підходимо до одного із синів, висловлюємо співчуття і своє сприйняття напису російською мовою. Погоджується з нами, обіцяє виправити помилку, коли на могилі буде встановлений пам'ятник з написом українською мовою. Дякуємо. Та важко повірити, що так воно і буде, бо сини,онуки, правнуки користуються виключно російською мовою. Бо пригадалося рідне село, де років пятдесят по тому російською користувалися лише окремі мешканці, а нині- рідко чути українську.А на цвинтарі на пам'ятниках написи виключно російською. Нащадки козацьких родин (Богуни,Богдани,Жадани,Підгайні,Здибаї,Пономаренки,Глущенки,Заглядьки.Сікози,Боженки,Кравченки і всі інші) зробили своїx батьків, дідів, прадіів російськомовними. Мабуть, для того, щоб самім з такими прізвищами не так було соромно користуватися виключно російською.На обурення і здивування земляки відповідають:" А нам немає значення,якою мовою!" Немає значення,а пишуть,користуються виключно російською! То що ж ми за люди?! Свого часу В.Яворівський писав з цього приводу про українців:" Кажуть, що серед нас багато перевертнів,більше, ніж дозволено на душу населення в інших народів. Куди дінешся- правда і це" (В.Яворівський "І засурмив янгол",том 1,"Що ж ми за народ такий?!",Київ,"Глобус"1993рік). Через 20 років по тому чисельність перевертнів серед українців зросла і зростає, як не прикро. Сьогодні їх право на вибір російської, право бути перевертнем, дбайливо захищають сили вчорашнього дня, боячись втратити свій російськомовний електорат.Перевертні – серед міських Голів, голів держадміністрацій (зокрема,Кравченко, Лук'янченко, Близнюк, Матвійчук і багато інших), серед депутат ів рад всіx рівнів, не кажучи вже про відомих всій Україні борців за російську мову В.Колесніченка, М.Левченка, нинішніх духовних "вишневецьких". І українці сприймають перевертнів як належне явище:ніхто їх не соромить, не переконує,обирають у владні коридори. То може хоч мертвих не будемо робити перевертнями, дамо їм спокій, залишивши їх в пам'яті нашій такими,якими вони були в житті?! *** Ведемо розмову про акцію на базарі.Підходть знайома жіночка,українка. – А почему это Вы так настроены против русских и русского языка, настраивате других?! -Та я нічого не маю проти росіян і проти того, щоб вони користувалися рідною їм російською. Я за те, щоб українці всі, більшість бодай, шанували і користувалися рідною їм українською так,як це роблять росіяни,поляки,євреї,грузини, татари,всі, окрім українців, яких тримають російськомовними і кажуть, що це їхня реалізація права людини на вибір мови. А дехто із росіян навіть вважає це зрадою рідної мови і України з боку українців, чого б, зокрема,росіянам в Росії ніколи і ніхто не вибачив. Вивчати ж і знати російську треба... – А я вот сама не хочу украинского.Ну не льется украинский у меня из горла! -Ну,це Ви просто не пробували... -И не хочу!!! Почему я должна себя насиловать?!.Та хто ж подбає про українську, якщо не українці?! Росіяни? Азаров, Клюєв,Колєсніков,Янукович,Льовочкін,Єфремов? Вимре ж українська мова без вжитку, без спілкування українців, бодай,між собою,як це роблять всі без виключення народи! -Ну и пусть умирает вместе с Тимошенко!... -При чому тут Тимошенко: вона тільки,здається, експлуатує українську мову в політичних цілях. Може, хай вимре разом з Т.Шевченко, І.Франко, Л.Українкою і іншими апостолами української мови?!.Будемо читати їх в перекладі російською?! Мовчить. Може, стало соромно?! Може згадала слова Т.Шевченка:" Схаменіться, недолюди, діти юродиві!...Полюбіте щирим серцем велику руїну...Славних прадідів великих правнуки погані..."?!.Слова, які всім нам українцям не завадило би повторювати як молитву разом і із такими " Обніміться, брати мої, молю Вас, благаю"... *** Газета "Вечерний Николаев" на сторінці 4 під заголовком "Русский язык пытались защитить флеш-мобом" розказує про акцію "Остановим дискриминацию русского языка", проведену на центральній вулиці міста. (www.vn.mk.ua, N49,5.05.2011) Мета- захистити права російськомовних, яких більшість. Не права, як за Конституцією і всіма законами, Європейською хартією про мови, національних меншин, права рос іян, поляків,євреїв на їхню рідну мову,на розвиток мовної самобутності, а права, бачте, мовної більшості. Театралізована форма акції виглядала так: націоналісти були в ку-клукс-кланівських масках, вели з символічними батогами в руках на "страту" закутих в ланцюги російськомовних.Закінчилася акція написами на асфальті: "Два языка-одна страна", "Русский язык-родной язык" и "Я говорю по-русски".Кому така акція була потрібна і чому про неї написали в газеті, стає зрозумілим після знайомства із учасниками акції. "Засвітилася" якась Євгенія Бондаренко, українка -перевертень.За звичай,росіяни в таких акціях участі не приймають і не "світяться": їм би було соромно говорити про дискримінацію російської мови в Миколаєві, Одесі, Донецьку, Луганську чи в Криму, чи,навіть,загалом в усій Україні...А ось українцям-перевертням треба "світитися", гукаючи до гурту інших російськомовних українців, щоб перевернів була більшість і не було соромно дивитися в очі землякам, серед яких біля 70%- українці. А то дивись,за їхніми наполяганнями і при їхній підтримці російська мова отримає статус державної, і їхнє право бути первертнями, зрадниками української мови буде закріплене в Конституції. І не соромно їм отак "світитися", хоч за їхні дії має бути соромно всій українській нації? І звіділя воно береться вже у ровеснків незалежності, молодих українців таке ставлення до націоналістів,захисників інтересів нації, до самої ідеології українського націоналізму,ідеології консолідації титульної нації, яка не загрожує праву національних меншин на проголошений в статті 11 Конституції України розвиток мовної, культурної, релігійної, етнічної самобутності?! В якому поколінні ми,уkраїнці, позбудемося такої хвороби?! Мабуть, не скоро, якщо до українців- перевертнів в подібних акціях байдужі чи навіть співчувають ЗМІ, зокрема, газета міської ради,журналісти-українці, самі українці. *** А акція "Калинова гілка" продовжується, щоб зростала чисельність українців, які б не почували себе партизанами в Україні, а впевнено, не боячись казали всім "Українською?Так!", щоб менше було серед українців перевертнів, щоб, можливо, через акцію, через участь в ній якомога більше українців (зокрема, вчителів і учнів старших класів ЗОШ, студентів вузів, працівників бібліотек, закладів культури, установ і підприємств, журналістів, депутатів рад всіх рівнів, членів партій і громадських організацій національно- патріотичного спрямування) зробити перші впевнені кроки до самоорганізації української нації, в якій багато хто сьогодні бачить єдиний можливий шлях до її самовизначення,оздоровлення і духовного відродження, порятунок нації і України від... Малоросії. Дай,Боже! Далі буде...