Народні блоги
http://narodna.pravda.com.ua/nation/4dca5accb912a/

"Українською? Так!" Акція.Миколаїв.Дія перша.

Леонід Пінчук | 11.05.2011 12:45

Як відомо, з таким запитанням звертається сьогодні, насамперед, до українців за національністю громадянська акція "Калинова гілка" (kalynovahilka.org.ua), сподіваючись почути від них позитивні відповіді і отримати допомогу, щоб переконати тих, хто ще не шанує рідну мову, так званих, російськомовних українців повернутися...

"УКРАЇНСЬКОЮ? ТАК" Акція. Миколаїв. Дія перша... "Раз ми є, то де?..." "Українець... уміє бути неукраїнцем" А українцем? Вдаримо у дзвони до українців! Твій чин- спілкуйся українською!" Анат олій Погрібний. Як відомо, з таким запитанням звертається сьогодні, насамперед, до українців за національністю громадянська акція "Калинова гілка" (kalynovahilka.org.ua), сподіваючись почути від них позитивні відповіді і отримати допомогу, щоб переконати тих, хто ще не шанує рідну мову, так званих, російськомовних українців повернутися до вжитку і спілкування рідною українською мовою. Бодай між собою, як пропонує акція, "відповідаючи на звертання солов,їною- калиновою". Бо хто ж, окрім українців за національністю, подбає про збереження від вимирання і подальший розвиток української мови, якій за визначенням багатьох фахівців загрожує нелегка доля всіх мов, позбавлених вжитку у повсякденному житті рідного етнічного середовища, позбавлених живого спілкування?! То ж не дивно, що і в Миколаєві знайшлися щирі українці за національністю, які шанували і шанують рідну мову, радо зустріли акцію і взялися всіляко допомагати в такій нелегкій справі. При зустрічах з ними відчувалося, що вони нарешті дочекалися живої справи по духовному, українському національному відродженню серед оточуючого з усіх боків російськомовного середовища з його закликами на підтримку якоїсь політичної сили, яка рветься до влади. Та, як не прикро,таких було мало. Були інші. Було і таке, що кожного разу нагадувало про ганебний стан української справи, справи українського національного відродження. Отже, гляньмо на себе в дзеркало, побратими-українці, будь ласка! *** Крамничка з продажу всілякого дріб'язку. Знайома жіночка, власник крамниці.Завжди відповідає українською мовою. Заводимо розмову про акцію, пропонуємо долучитися. -Не візьму наклейки, бо боюся реакції російськомовних.Будуть обходити десятою дорогою, а то й придумають шкоду якусь.Було мені: почепила в крамниці якусь агітацію за БЮТ.Заходять і кажуть:"Это те, которых бьют". І дивляться на мене. То я вже після цього не хочу ніяких акцій. – Подумайте: ми ж в Україні, а не в лісі.Вовків боятися, то і в ліс не ходити.А тут... – А тут зроблять славу:"Націоналісти. Бандерівці" А мені треба щось продати. Не хочу і думати... Павільончик "Кури гріль".Із вікна виглядає молодий чолов'яга.Виявляється,українець. Вітаємося українською. Відповідає російською. -А чому так: ми до Вас -українською, а Ви-російською? – А в мире много людей, которые разговаривают не на своем родном языке.И ничего! Живут! – Але ж Ви не зустрінете англійця, який би в Анлії відповідав англійцю,наприклад,французькою.Навіть, в Україні Ви не зустрінете, зокрема, грузинів чи татар, які б розмовляли між собою російською. -Ну, агличане, грузины, татары для нас не указ. Мы украинцы в Украине сами с усами. -Це Ви так думаєте? -Поверьте, не только я. До свидания! І не помилився, як не прикро. *** Книгарня. Продавщиця- молода жінка, українка.Відповідає виключно російською.Намагаємося переконати, розказуємо про акцію, показуємо наклейки. -Нет, не возьму.Я училась в русской школе и мне русский язык- родной! -Ви помиляєтеся.Рідна мова-це мова роду. дідів, прадідів.А російська- просто звична. -Нет, я думаю по-русски и не хочу по-украински. – А хто ж подбає про українську мову, як не українці? Росіяни? – Пусть об этом беспокоится кто-то другой, другие. *** Вчителька української мови слухає розповідь про акцію, про шанування українцями рідної мови. -А для чого ота акція? Самі ми шануємо українську. А інші? То вже їхня справа... І розказує подрузі про випадок в маршрутці, коли пасажири всі дивилися на чоловіка, який звернувся до водія українською мовою, як на хвору людину з бацілами націоналізму.Захотілося запитати:"То чи мало б місце таке, коли б українці дбали гуртом про рідну мову?!" *** Добре знайома людина, українець, з яким ми однодумці, бере не вагаючись наклейки. -Ти знаєш, з цими наклейками почуваю себе, як партизан: того і дивись, вскочиш в якусь халепу...Звідусіль провокації, небезпека, погрози, непрємності... І це – в Україні! Через день телефонує:"Наклейки зірвали! З кожного під,їзду, де наклеїв!" -Треба було наклеїти на свою поштову скриньку, щоб було зрозуміло, що це твоє рішення, твій особистий заклик, а не нав'язування волі всім. -То ти хочеш, щоб мені побили вікна або обмалювали чи підпалили вхідні в квартиру двері?!... *** Невеличка крамниця з продажу парфюмерії, миючих засобів.Власник- молода жінка, українка, російськомовна.Від акції відмовляється. -Да. Я -украинка, но я -не националистка. Я уважаю всех. -А себе поважаєте? Ви вважаєте, що націоналіст-це той, хто шанує українську мову?.І як українка може поважати себе, не шануючи рідну мову? -Повторяю: я – не националистка и не бандеровка. Я уважаю всех.Надоело слушать "про мову".Как власть не знает, что и как делать, так начинает морочить головы разговорами "про мову", церковь и другое, не имеющее в жизни никакого значения! – Вибачте, але ініціатор акції – не влада. До речі, і влада, яку обрали Ви, російськомовні, не українська: хто такі Азаров, Клюєв,Колєсніков, Льовочкін, Могильов, Єфремов, Янукович і багато інших, добре відомо. -Извините.Меня ждут покупатели. Разговорами "про мову" сыт не будешь... *** Розказуємо про акцію людині, яку знаємо як щирого українця ще з часів референдуму 91 року. -Наклейки краще прилаштувати на свою поштову скриньку... – Я мешкаю в приватному будинку, в приватному секторі, де поштові скриньки були на вулиціі, де вони понівечені і ними давно ніхто не користується. -Наклейте на воротях... -Еге ж! Щоб мені їх розмалювали чи мене зустріли і побили?! -На базарі наклейки тримаються...Якось же треба гукати українців до єдності... -На базарі люди ходять.А у нас на вулиці рідко побачиш людину.Заступитися буде нікому.На мій погляд,українців вже ніщо і ніхто не обєднає: час втратили,втратили віру українців... Наклейки бере, щоб спробувати знайти порозуміння з українцями, уникнувши ускладнень.Порозуміння українців між собою в Україні! *** Павільон "Чернігівське пиво".Заходимо. За прилавком -молода жінка. -Скажіть,будь ласка, ми можемо побалакати із власниками? -Так. Ми- власники. -О, та Ви ще й українською відповідаєте і,мабуть долучитеся до акціїї "Калинова гілка"?! Розказуємо про акцію, показуємо і пропонуємо наклейки. – Нет, наклейки мы не возьмем, наклеивать не надо! – А чого це Ви зразу – російською мовою? -Потому, что мы выросли в другой стране,с другим языком... -Та Ви- ще молода людина.Була країна,а зараз її нема.Є незалежна Україна, в якій Ви прожили більшу частину життя... -Ради бога! Какая там Украина?! Одно название... -Якою вона буде,залежить від нас,українців,погодьтеся. Нас в Миколаєві-близько 70%, в області-80%. а в Україні-78%... -Где Вы видели этих украинцев?! -Маємо ними стати, позбувшися стану "російськомовних", шануючи рідну мову.Чи Ви не хочете? -Нет, не хочу.Незачем и ни к чему...Извините, у нас клиенты... *** Похорони.Несподівано вмерла сусідка.Все як завжди. Біля стіни притулені вінки, хрест, на якому напис про померлу російською мовoю.Померла- українка, розмовляла виключно українською.Пам'ять про неї важко поєднати з російською мовою.Дивуємoся, підходимо до одного із синів, висловлюємо співчуття і своє сприйняття напису російською мовою. Погоджується з нами, обіцяє виправити помилку, коли на могилі буде встановлений пам'ятник з написом українською мовою. Дякуємо. Та важко повірити, що так воно і буде, бо сини,онуки, правнуки користуються виключно російською мовою. Бо пригадалося рідне село, де років пятдесят по тому російською користувалися лише окремі мешканці, а нині- рідко чути українську.А на цвинтарі на пам'ятниках написи виключно російською. Нащадки козацьких родин (Богуни,Богдани,Жадани,Підгайні,Здибаї,Пономаренки,Глущенки,Заглядьки.Сікози,Боженки,Кравченки і всі інші) зробили своїx батьків, дідів, прадіів російськомовними. Мабуть, для того, щоб самім з такими прізвищами не так було соромно користуватися виключно російською.На обурення і здивування земляки відповідають:" А нам немає значення,якою мовою!" Немає значення,а пишуть,користуються виключно російською! То що ж ми за люди?! Свого часу В.Яворівський писав з цього приводу про українців:" Кажуть, що серед нас багато перевертнів,більше, ніж дозволено на душу населення в інших народів. Куди дінешся- правда і це" (В.Яворівський "І засурмив янгол",том 1,"Що ж ми за народ такий?!",Київ,"Глобус"1993рік). Через 20 років по тому чисельність перевертнів серед українців зросла і зростає, як не прикро. Сьогодні їх право на вибір російської, право бути перевертнем, дбайливо захищають сили вчорашнього дня, боячись втратити свій російськомовний електорат.Перевертні – серед міських Голів, голів держадміністрацій (зокрема,Кравченко, Лук'янченко, Близнюк, Матвійчук і багато інших), серед депутат ів рад всіx рівнів, не кажучи вже про відомих всій Україні борців за російську мову В.Колесніченка, М.Левченка, нинішніх духовних "вишневецьких". І українці сприймають перевертнів як належне явище:ніхто їх не соромить, не переконує,обирають у владні коридори. То може хоч мертвих не будемо робити перевертнями, дамо їм спокій, залишивши їх в пам'яті нашій такими,якими вони були в житті?! *** Ведемо розмову про акцію на базарі.Підходть знайома жіночка,українка. – А почему это Вы так настроены против русских и русского языка, настраивате других?! -Та я нічого не маю проти росіян і проти того, щоб вони користувалися рідною їм російською. Я за те, щоб українці всі, більшість бодай, шанували і користувалися рідною їм українською так,як це роблять росіяни,поляки,євреї,грузини, татари,всі, окрім українців, яких тримають російськомовними і кажуть, що це їхня реалізація права людини на вибір мови. А дехто із росіян навіть вважає це зрадою рідної мови і України з боку українців, чого б, зокрема,росіянам в Росії ніколи і ніхто не вибачив. Вивчати ж і знати російську треба... – А я вот сама не хочу украинского.Ну не льется украинский у меня из горла! -Ну,це Ви просто не пробували... -И не хочу!!! Почему я должна себя насиловать?!.Та хто ж подбає про українську, якщо не українці?! Росіяни? Азаров, Клюєв,Колєсніков,Янукович,Льовочкін,Єфремов? Вимре ж українська мова без вжитку, без спілкування українців, бодай,між собою,як це роблять всі без виключення народи! -Ну и пусть умирает вместе с Тимошенко!... -При чому тут Тимошенко: вона тільки,здається, експлуатує українську мову в політичних цілях. Може, хай вимре разом з Т.Шевченко, І.Франко, Л.Українкою і іншими апостолами української мови?!.Будемо читати їх в перекладі російською?! Мовчить. Може, стало соромно?! Може згадала слова Т.Шевченка:" Схаменіться, недолюди, діти юродиві!...Полюбіте щирим серцем велику руїну...Славних прадідів великих правнуки погані..."?!.Слова, які всім нам українцям не завадило би повторювати як молитву разом і із такими " Обніміться, брати мої, молю Вас, благаю"... *** Газета "Вечерний Николаев" на сторінці 4 під заголовком "Русский язык пытались защитить флеш-мобом" розказує про акцію "Остановим дискриминацию русского языка", проведену на центральній вулиці міста. (www.vn.mk.ua, N49,5.05.2011) Мета- захистити права російськомовних, яких більшість. Не права, як за Конституцією і всіма законами, Європейською хартією про мови, національних меншин, права рос іян, поляків,євреїв на їхню рідну мову,на розвиток мовної самобутності, а права, бачте, мовної більшості. Театралізована форма акції виглядала так: націоналісти були в ку-клукс-кланівських масках, вели з символічними батогами в руках на "страту" закутих в ланцюги російськомовних.Закінчилася акція написами на асфальті: "Два языка-одна страна", "Русский язык-родной язык" и "Я говорю по-русски".Кому така акція була потрібна і чому про неї написали в газеті, стає зрозумілим після знайомства із учасниками акції. "Засвітилася" якась Євгенія Бондаренко, українка -перевертень.За звичай,росіяни в таких акціях участі не приймають і не "світяться": їм би було соромно говорити про дискримінацію російської мови в Миколаєві, Одесі, Донецьку, Луганську чи в Криму, чи,навіть,загалом в усій Україні...А ось українцям-перевертням треба "світитися", гукаючи до гурту інших російськомовних українців, щоб перевернів була більшість і не було соромно дивитися в очі землякам, серед яких біля 70%- українці. А то дивись,за їхніми наполяганнями і при їхній підтримці російська мова отримає статус державної, і їхнє право бути первертнями, зрадниками української мови буде закріплене в Конституції. І не соромно їм отак "світитися", хоч за їхні дії має бути соромно всій українській нації? І звіділя воно береться вже у ровеснків незалежності, молодих українців таке ставлення до націоналістів,захисників інтересів нації, до самої ідеології українського націоналізму,ідеології консолідації титульної нації, яка не загрожує праву національних меншин на проголошений в статті 11 Конституції України розвиток мовної, культурної, релігійної, етнічної самобутності?! В якому поколінні ми,уkраїнці, позбудемося такої хвороби?! Мабуть, не скоро, якщо до українців- перевертнів в подібних акціях байдужі чи навіть співчувають ЗМІ, зокрема, газета міської ради,журналісти-українці, самі українці. *** А акція "Калинова гілка" продовжується, щоб зростала чисельність українців, які б не почували себе партизанами в Україні, а впевнено, не боячись казали всім "Українською?Так!", щоб менше було серед українців перевертнів, щоб, можливо, через акцію, через участь в ній якомога більше українців (зокрема, вчителів і учнів старших класів ЗОШ, студентів вузів, працівників бібліотек, закладів культури, установ і підприємств, журналістів, депутатів рад всіх рівнів, членів партій і громадських організацій національно- патріотичного спрямування) зробити перші впевнені кроки до самоорганізації української нації, в якій багато хто сьогодні бачить єдиний можливий шлях до її самовизначення,оздоровлення і духовного відродження, порятунок нації і України від... Малоросії. Дай,Боже! Далі буде...


© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua