Доки твоя душа буде ходити у світах, доки твої руки будуть порпатись у смітниках Марселя, а діти твої, твої діти будуть казати тобі "Фазер", а своїй матері "Мазер", на твоїй землі будуть народжуватися покоління громадян України, для яких щастя – це коли зародила бараболя, коли помідори не з'їла фітофтора і коли не сталося гіршого, ніж є. Доки ти будеш виносити сміття в сонячних долинах Каталонії, твої земляки будуть ставити хрестики в бюлетенях, їсти гнилі оселедці, обирати кончених гандонів в Президенти та плазувати на городах, які наче кара для цієї святої землі.
Все марнота. Кому потрібні в сонячній Каталонії твої діти, – майбутні збирачі сміття? Твої діти потрібні твоїй батьківщині, щоб підвищувати динамічність ринку алкогольних напоїв та підтримувати статус абортарію світу. Все марнота.
Тисячу разів проклята і сплюндрована твоя земля. Тисячу разів зґвалтована і спродана, – твоя земля. Розстріляні і закатовані – твої діди. Втрачені безбатченки – твої діти. Все марнота.
Мати гроші. Мати бізнес. Мати три коханки. Не мати серця. Не мати сумління. Не мати поваги. Бути проклятим твоєю землею. Чи є сенс в такому відбуванні на цій землі? Невже Господь тебе послав тільки для того, щоб займатися анальним сексом, забирати гроші в сиріт та годувати своє пузо? Колись прийде час розплати. Тоді твоє вдобрене тіло буде гнити в землі. Твої замки та рахунки будуть ділити порчені діти, а твоє ім.'я буде прокляте. Де буде твоя душа? Де буде твоя проклята душа? Невже не прийшов час схаменутися. Невже не прийшов час обрати правильний шлях? Невже ти не розумієш, що все твоє життя – це марнота?
Розвіяв порох Кобзаря. Тарас з Гонтою приходив. Разом розвіяли. Посіяли. Тарас каже, що скоро зійде. Гонта казав, що продасть душу аби зійшло. І я. Продам також душу. Аби зійшло. Аби вже не чути цих облудних. Аби вже...
