Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Яке значення має Україна для росіян.


16
Рейтинг
16


Голосів "за"
20

Голосів "проти"
4

Чи може Україна існувати без Росії? Безперечно, що може. Чи може Росія жити без України? Напевно, що ні. Яке має значення Україна для росіянина? Радянський союз був ідеальним варіантом вирішення проблеми історичних, культурних, ментальних та духовних зв'язків з історією та своєю землею росіянина та власне і Росії.

Яке значення має Україна для росіян.
Натрапив на одну радянську збірку поезії, прози та публіцистики, присвячену 1500 Києва, 1982 року видання, погортав і що мені пристало на думку.

Чи може Україна існувати без Росії? Безперечно, що може.

Чи може Росія жити без України? Напевно, що ні.

Яке має значення Україна для росіянина?

Радянський союз був ідеальним варіантом вирішення проблеми історичних, культурних, ментальних та духовних зв'язків з історією та своєю землею росіянина та власне і Росії. За радянських часів нам постійно втовкмачували, що всі ми братні народи, маємо спільну історію, а тому все було на своїх місцях. Київська Русь, яка "сплотила союз нерушимый республік свободных", старший брат, менший брат, Україна, що знайшла щастя в єдиній родині народів-братів. І за цією гарною вивіскою нам чомусь нав'язували комплекс меншовартості, хоча ним старший брат сам вже давно хворий.

Без України Росія не має історії, не може бути імперією, бо насправді батьківщина кожного росіянина – це українська земля. Батьківщина російської культури та духовний центр – це Київ. Саме тому російський іван не усвідомлюючи мотивації своїх вчинків зараз намагається приборкати непокірну на незалежну Україну.

Коли читаєш радянських поетів, то через зовнішню радянську патетику можна почути голос вигнанця, який повернувся на батьківщину, на рідну землю. Це щось схоже на створення держави Ізраїль на історичній та обраній землі кожного єврея. Тільки різниця у тому, що у росіянина є держава, але розміщена вона не там, де треба. Сучасна Росія – це єврейська автономія в складі Росії, це створити Ізраїль, наприклад в Гондурасі. Єдина можливість відтворити "історичну справедливість" для росіянина, це знову створити єдину родину братніх народів. Ось вам кілька прикладів з радянських видань поетичні слова російських поетів та письменників:

Олексій Толстой, з промови на шевченківському пленумі правління спілки радянських письменників:

"народ, що дав світу Тараса Григоровича Шевченко, десять століть тому почав створювати тут, у Києві, гуманітарну культуру. В той же час, коли Центральна Європа поринала в неуцтві й анархії раннього феодалізму, коли предки німецьких юнкерів пили в лісових нетрях брагу з людських черепів, коли староримська культура вже пішла з Англії і Галлії, а нова ще не народилася, коли королі й герцоги посвистували на великих дорогах або на дозвіллі вичісували воші з рудих чубів і моральним досягненням серед цих розбійників була, при потребі, клятва над дубовим чаном, в якому немов солонина, лежали мощі святих, – у ці темні часи стольний Київ був уже великий, багатий і славний... народ-трудівник високої культури Київської Русі створив безсмертні билини, думи, пісні. Чарівні героїчні й побутові казки. Київ був одним з небагатьох центрів освіти, мистецтва й торгівлі... Не загинула київська культура під страшними ударами татар. Вона була забрана народами в Суздаль, в Новгород, у Псков і знову через віки повернулась й розквітла в Києві".

Уривок з вірша Олександра Твардовського "Тобі, Україно":

О земле Вкраїни, луги і долини,

Заводи донбаські і гори Карпат,

Цієї важкої суворої днини

Ти нашому серцю миліше стократ.

Неначе я сам народивсь на Вкраїні,

Топтав ці дороги у шелесті трав,

І мову любив, і пісні солов'їні,

І ніжність коханої вперше пізнав.

Хоч в іншому місці зростав я на світі,

І трави в нас інші, і в мові – своє,

Та тут на просторі, в доспілому житі,

Неначе проходить дитинство моє.

Микола Рубцов, уривок з вірша "Вечорами":

Дорога з мосту йде під гору,

А на горі – слізьми заллюсь!-

Лежить румовище собору,

Немовби спить колишня Русь...

... Так само хлопці стременами

Гнуздають владно далину

І кличе радість вечорами,

Як в ту далеку давнину...

Володимир Маяковський, уривок з поезії "Київ":

Лапи ялинові,

лапки,

лапенята...

У снігу,

а теплі всі які!

Мов до сивої

бабусі

гостювати,

Приїхав я

учора в Київ!...

... Йшли із

найглухіших

в світі

місць

Прадіди,

прапрадіди

і пра пра пра!...

Безліч

усіляких

скровлених дрібниць

в бабусі тут

на берегах Дніпра.

Олесандр Прокоф'єв, уривок з поезії "Максиму Рильському":

Ти низкою був журавлиною

В мені й наді мною немов,

Коли я твоєю Вкраїною

Наче вдома у себе йшов,

Сказати про неї, мій брате, –

Ні слова не затаю, -

Тебе не зумів я обняти

Та землю обняв я твою.

Микола Риллєнков, уривок з поезії "Києву":

Я уперше тут, але як вдома,

Тільки серце б'ється ледь частіше.

Пагорбів твоїх краса знайома,

Знана до подробиць найдрібніших.

...Тому, коли наші брати – івани намагаються нам з'їздити по пиці та показати "кузькину мать", то не від зла, то від великої любові до своєї батьківщини, – української землі...

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua