Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

ХТО ЗАКОПАВ НАЦІОНАЛЬНУ ІДЕЮ?


5
Рейтинг
5


Голосів "за"
9

Голосів "проти"
4

Українське суспільство наполегливо шукає шляхів виходу з кризи. Їх пропонується чимало. Та після декількох років незалежності, сповнених оптимізмом, а ще більше песимізмом, дедалі частіше висловлюються думки про необхідність приведення в дію загальнонаціональної ідеї, що об'єднала б різні верстви суспільства, різні регіони і національності України.

ХТО ЗАКОПАВ НАЦІОНАЛЬНУ ІДЕЮ?
Микола СУХОМЛИН, Харків

Українське суспільство наполегливо шукає шляхів виходу з кризи. Їх пропонується чимало. Та після декількох років незалежності, сповнених оптимізмом, а ще більше песимізмом, дедалі частіше висловлюються думки про необхідність приведення в дію загальнонаціональної ідеї, що об'єднала б різні верстви суспільства, різні регіони і національності України. Саме про це наша розмова з кандидатом історичних наук, доцентом Харківської державної академії культури Олександром Романюком.

- Поняття національної ідеї, – говорить Олександр Іванович, – багатовимірне. Однак беззаперечним є зв'язок з терміном "нація". У вужчому смислі це – спільнота, об'єднана територією, спільним походженням, мовою, релігією, іншими важливими чинниками. А в ширшому розумінні поняття "нація" набуває, насамперед, політичних ознак. Звідси випливає і визначення змісту національної ідеї, такої, що об'єднує всіх громадян для зміцнення й розбудови держави, примноження національних багатств, поліпшення добробуту народу.

- Якщо перевести мову із загальнотеоретичної площини в практичну, то постає таке запитання: а чи прийнятна ця ідея для України, бо ж не так давно нас запевняли, що національна ідея не спрацювала?

– Таке може говорити той, хто не знає минулої і сучасної історії. Саме національна ідея є рушійним чинником поступу суспільства в усіх сферах життя. І не лише за кордоном, а і в нас. Задовго до масового національного пробудження над розвитком національної ідеї працювали Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський, інші мислителі й духовні поводирі української нації. Саме вони першими заклали мурівець сучасної української держави. І як би там не було і щоб не говорили деякі політики, а понад 90 відсотків виборців незалежно від національної приналежності першого грудня 1991 року проголосували за державну незалежність України. На жаль, потужні можливості і практичні результати втілення національної ідеї у нас поки що є швидше перспективними, ніж реальними.

Найяскравіше національна ідея запрацювала у зарубіжних країнах. Саме завдяки їй президент Франції де Голль зробив свою державу незалежною від диктату США в політичному і економічному плані. Нині Франція – одна з країн, що найменше піддаються впливу всесвітньої фінансово-економічної кризи. А Японія? Кажуть, там найбільше спрацювала економічна ідея. Але чого вона була б варта, якби громадяни цієї країни не були її патріотами? Ще один приклад. Південну Корею, як і ряд інших держав Далекого Сходу, захопила фінансово-економічна криза.
Та суспільство не піддалося паніці, а згуртувалося саме навколо національної ідеї. Напевне, ви бачили по телевізору, як пересічні південнокорейці несли до банків свої коштовності, щоб допомогти країні подолати економічні труднощі. Чи можливе таке в Україні, Росії, інших республіках колишнього Радянського Союзу?!

- А що, на ваш погляд, потрібно, аби національна ідея запрацювала?

- Передусім, слід врахувати прикрі уроки минулого, визначити основні пріоритети розвитку суспільства, не розпорошуватися на другорядному, а зосередитися на головному, найзлободеннішому.

Що ми в першу чергу повинні врахувати? Стан суспільства. Внаслідок тривалого несприятливого розвитку нашої нації (протягом кількох століть вона перебувала у складі Австро-Угорщини, Росії, де піддавалася національному гнобленню) в Україні дуже слабко інтегрована політична культура. Є політична культура Заходу і Сходу. Є політична культура мас і політична культура еліти. Остання, особливо технічна інтелігенція, значною мірою денаціоналізована. Значну її частину більше цікавить своє панівне становище в суспільстві. І діє вона нерідко не в інтересах держави, а в своїх інтересах. У зв'язку з цим в Україні занадто довго затягується перехідний процес, за якого стара система ще повністю не відмерла, а нова з труднощами торує шлях. Особливо це помітно в економіці, соціальній політиці. Люди втратили оптимізм. Соціальні контрасти – вражаючі.
Якщо розрив у прибутках громадян за рубежем не перевищує 3-4, 9-10 разів, то в нас, уявіть собі, у сто! Такі різкі соціальні контрасти стають вибухонебезпечними, загрожують національній безпеці держави. Та щось не схоже, щоб ними стурбувалися урядовці високого рангу.

- Олександре Івановичу, Україна – багатонаціональна держава. Особливо численною є російська національна меншина. То як же нам, українцям, росіянам, євреям, полякам, угорцям, іншим об'єднатися навколо національної ідеї?

- На мою думку, має діяти загальнонаціональна державна ідеологія. Не партій, громадських організацій, а саме держави, яка б об'єднувала всіх її громадян. Але це має бути добре зважена, обміркована й обґрунтована державна політика. Якщо Україна зазнавала національного, економічного гніту протягом кількох століть, то відродити втрачене, справедливість, в тому числі і щодо мови, за кілька років проблематично. У деяких регіонах такі темпи можуть, м'яко кажучи, спричинити й непорозуміння на ґрунті міжнаціональних стосунків. Водночас не можна погоджуватися з тими політичними силами, які хочуть залишити все, як було раніше.

А ще в нинішніх умовах переконливим агітатором пріоритету національних цінностей є вітчизняний економічний прогрес. Чим швидше Україна позбудеться фінансово-економічної нестабільності, тим міцнішою буде національна свідомість її громадян.

Скажімо, скільки можна говорити про високий податковий прес на вітчизняних товаровиробників. Що заважає нам посприяти їм у відродженні й дальшому розвитку виробництва і, нарешті, наповнити держбюджет коштами? На жаль, значна частина управлінців або не розуміють цього, або не хочуть діяти в інтересах держави. Отже, потрібне оновлення апарату управління новими, національно свідомими, сучасно мислячими кадрами.

Ще одне. Настав час покласти край антидержавним партіям і рухам, що хочуть будь-що розхитати державний корабель. Тут держава має діяти в інтересах більшості. А тому всі партії, громадські організації мають діяти в правовому полі України. Тим, кому це не подобається, треба рішуче сказати: "Зась!".



Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua