Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Яку державу збираємося будувати?

Muzikaa | 14.05.2009 12:42

0
Рейтинг
0


Голосів "за"
1

Голосів "проти"
1

Перед країною стоїть дуже складне завдання.
Тому ця стаття є альтернативою думки С. Дацюка, який у своїй статті (http://www.ji.lviv.ua/n39texts/dacyuk.htm) висловився, що "Національному проєкту прийшов кінець."
Хочеться вірити, що на момент написання статті, C.Дацюк не був озброєний знаннями про УНІ та про ще одну річ...


Колись до мене потрапила книга "Сила простоты". Нажаль, я не встиг її і досі прочитати, але мені, як виявилося, було достатньо її назви, щоб прийняти цю тезу до душі.

Чому такий складний світ, чому така складна ситуація в Україні, чому такі складні рішення шукаються? Відповідь одна – боротьба за сфери, сучасною зброєю якої є встановлення бар'єрів та монополізація.

До чого тут монополізм, якщо проблема скажете Ви в корупції? Так корупція процвітає, але ж це і є одним із засобів для домінування національної "еліти".

Чому такий потяг у національної "еліти" до влади? – З однієї сторони, це засіб для усунення бар'єрів для своїх "добрих" справ, з іншої сторони – це засіб для встановлення бар'єрів для інших.

Чому так складно вести бізнес в Україні? А тому, що національна "еліта" неспроможна конкурувати із західним світом. А яке тоді спасіння для національної "еліти"? – Встановити бар'єри і, таким чином, бути при справах: або "сприяти" бізнесу не задарма, або отримати частку в бізнесі, або..., або..., або...

Може воно і правильно – підтримувати національного виробника, але ж це відбувається за наш з вами рахунок, бо ціна на ринку встановлюється на рівні ціни самого неефективного виробника, присутнього на ринку! Таке можна було б стерпіти якщо б це було тимчасово, але ж цей процес рухається в іншому напрямку. Бар'єри не те що не зникають, вони тільки ростуть та вдосконалюються.

Хтось може зауважити: – А я не сплачую хабарів. – А я Вам скажу – сплачуєте коли купуєте будь-який товар як кінцевий споживач.

Який вихід – ну, як мінімум, Вам же відомий критерій ефективності державної влади.

Як максимум, будете бажати від держави не покращення Вам життя, а бажати створення Всім рівних умов для того, щоб і Ви власними зусиллями і працею змогли покращити своє життя. Чим більше ми будемо бажати отримати щось від держави – тим більше ми будемо покращувати життя національної "еліти".

Але це не головна проблема України. Головна проблема – це відсутність єдності в суспільстві і, насамперед, навколо суті української національної ідеї (УНІ). Крім того, суть УНІ, останнім часом, постійно піддається змінам.

Національну ідею наших пращурів "утворення незалежної держави Україна" вже втілено в життя і, вочевидь, подальший рух зупинився – бо ціль формально досягнута.

Останньою (мабуть вже 30-ою) версією нашої національної "еліти" є така версія української національної ідеї: "Соборність України".

Ні, звичайно "соборність" це добре, але цьому слову є синонім "об'єднання". Таким чином нам пропонують "об'єднатися" навколо "об'єднання". Тавтологія якась. І це вже колись було: "пролетарии всех стран объединяйтесь". Питання то залишається – "навколо чого?". Чи може нашу національну "еліту" потягнуло у минуле?!

Ще однією з останніх версій УНІ є: "побудова та розвиток держави". Одразу виникає нове питання – "якої держави?". Так, інтерес держави є! А де тут інтереси людини? А де взаємність?

А чому ми не беремо за основу національні ідеї інших країн світу, спитаєте Ви?

Ми вже приймали участь у побудові феодалізму, капіталізму, соціалізму, комунізму. Зараз, нібито, будуємо демократію чи громадянське суспільство в залежності від того хто у нас сьогодні стратегічний партнер національної "еліти".

Дійсно, є дуже цікаві ідеї: розбудови "демократії", "громадянського суспільства", "капіталізму", "соціалізму", "комунізму", ...

Відповідь у тому, що ці ідеї нам "чужі". Якщо у нас є своя національна ідея і набагато краща, навіщо нам чуже. Навіщо нам "красти" чуже – ми не такі (у глибині душі).

Може "демократія" і "громадянське суспільство" це і є правильні ідеї?

Може і правильні, але їх громади довго вчилися жити у "демократії" і "громадянському суспільстві". А тому нам знадобиться час: щоб спочатку зрозуміти що воно таке, а потім ще довго вчитися правильно жити у ньому. Але у нас часу обмаль! Нам рішення було необхідне ще вчора, а діяти вже необхідно сьогодні!

Так, яка, спитаєте Ви, українська національна ідея? – Українською національною ідеєю є "побудова в державі Україна відповідального суспільства".

Чому саме така? Мене не питайте, а спитайте краще себе. Я своє (рідне) відчув, може і Ви це відчуєте.

Звісно, скажете Ви, а що воно таке "відповідальне суспільство"?

Коли ідея була усвідомлена, тематичного матеріалу винайти не вдалося.

Наведу одне із знайдених визначень – "відповідальне суспільство не є альтернативною соціальною чи політичною системою. Це – мірило, за яким ми оцінюємо всі існуючі соціальні устрої, і одночасно – орієнтир для прийняття окремих конкретних рішень...".

Відповідальність це один із невід'ємних чинників, який необхідно враховувати при встановленні і регулюванні суспільних відносин. Тому я погоджуюсь, що "відповідальність" це – мірило, але це є і чинник.

Щоб не суперечити еволюційному процесу "відповідальне суспільство" повинне ввібрати в собі певні рішення із демократії, соціалізму, громадянського суспільства, тощо.

При "відборі" рішень для "відповідального суспільства", які регулюють суспільні відносини, необхідно явно розкрити (визначити):

- особу (посаду);

- обов'язки (сфера відповідальності);

- повноваження (можливості);

- винагорода за належне виконання обов'язків;

- відповідальність за неналежне виконання обов'язків.

При визначені відповідальності необхідно визначати обсяг і випадки настання такої відповідальності. Ну і, звісно, для того щоб відповідальне суспільство відбулося – необхідне виконання обов'язкової умови – відповідальність повинна наступати завжди – інакше механізм не запрацює у заданому напрямку.

Іншими словами, відповідальність визначається "за обсягом" та "ризиком" настання такої відповідальності.

Ну і, звісно, все повинно бути збалансовано між обов'язками, повноваженнями, винагородою та відповідальністю.

При встановлені і регулюванні суспільних відносин необхідно розрізняти відповідальність для професіонала (спеціаліста) та державного діяча.

Професіоналам необхідна гідна оплата за результати їх праці. Якщо результати (наслідки) мають прояв у майбутньому, то і плата за працю повинна бути розтягнута на відповідний період. Якщо наслідки діяльності професіоналу (команди професіоналів) негативні – відповідальність "за обсягом" повинна відповідати нанесеним збиткам, а якщо є і докази вини (знав, але не зробив; знав і зробив; знав, але приховав...) – то у розмірі не меншому ніж за розмір збитків у квадраті (думка автора).

Відповідальність для державного діяча "за обсягом" вимірюється "статусом державного діяча", або тим, що цей статус визначає. Тому необхідне розуміння того, що суспільство уявляє за "статусом державного діяча", і як це збігається з уявленням можливого кандидата. Розуміння також повинно бути і в тому: чи є збіг в уявленнях суспільства і уявленнях можливого кандидата у часовому вимірі: "статус дійсний (важливий) " на період його діяльності, у період його життя, або ще далі?

Заяви державного діяча, що він бере на себе повну відповідальність – не відповідають дійсності. Діяльність державного діяча має масштабний вплив на умови життя народу. Державний діяч не може фізично компенсувати народу збитки за його прорахунки. За безвідповідальну поведінку державного діяча завжди буде нести відповідальність народ. А тому, для істинного державного діяча найдорожчою цінністю (платою за його роботу) повинна бути добра пам'ять наступних поколінь.

Є такі думки, що необхідно передбачити "вищу міру покарання" для державного діяча. Але історія говорить про те, що така міра є дієвою для професіоналів, а не для державних діячів. Державних діячів карали різними способами, але ж вони не припиняли своєї діяльності?! Хоча на випадок, коли відбулася помилка і замість державного діяча було обрано професіонала, такий вид покарання можна було б і передбачити.

Втекти від осуду народу особа, яка займає посаду державного діяча, у довгостроковій перспективі не зможе. Тобто, ризик настання такого виду відповідальності оцінюється у розмірі майже 100%.

Уособлення в одній особі і професіонала і державного діяча було б для суспільства небезпечним явищем, у зв'язку із існуванням внутрішнього конфлікту інтересів у такої особи – чи гідна оплата, чи добра пам'ять поколінь (різних систем цінностей).

Тому, обиратися повинні не спеціалісти і професіонали, а гідні державні діячі.

Якщо ж повернутися до запропонованої УНІ, спробуємо задати головне питання: за що відповідає держава Україна, а також за що відповідають громадяни України?

Погодьтеся, що головне те, що таке питання виникло першим – хто та за що відповідає!!!

Не хочу нав'язувати, але вимушений запропонувати – не треба писати "на цьому рівні" довгий перелік взаємних обов'язків – бо потім можемо щось і забути, а також будемо намагатися щось доповнити, і т.п.

А тому, пропонується наступна відповідь: держава Україна відповідає за створення умов для задоволення людських потреб.

Громадяни України відповідають за побудову в державі Україна відповідального суспільства (або за створення умов для побудови в державі Україна відповідального суспільства).

А які умови повинна створювати держава щоб задовольнялися людські потреби?

Це вже мабуть риторичне питання. Звісно, умови повинні бути: рівні, належні, прозорі, досконалі, ефективні, тощо.

Головне, щоб такі умови розширювали можливості людини у задоволені власних потреб. Тому, оцінку діяльності держави необхідно визначати по можливостям, які створені людині в державі.

Обов'язок держави забезпечити постійний (еволюційний) процес:

- виявлення потреб людей;

- виявлення та усунення перешкод та/або створення умов для їх задоволення.

Створення умов це не значить, що держава повинна громадянину щось дати.

Створення належних умов це умови коли:

- по-перше, людина може самостійно задовольняти власні потреби;

- по-друге, людина може задовольняти потреби спільно з іншими людьми – у сім'ї, ..., у самоврядних об'єднаннях громадян, тощо;

- по-третє, у людини є можливість звернутися за послугою (товаром) до вільно конкуруючих суб'єктів: приватних суб'єктів підприємницької діяльності, громадських організацій, державних та комунальних підприємств, державних цільових фондів;

- по-четверте, держава зобов'язана задовольнити потребу людини безоплатно, якщо такий обов'язок передбачено законодавством.

Передача державі відповідальності за виконання обов'язків повинно відбуватися свідомо і тільки тоді, коли прийде розуміння того, що держава буде це виконувати ефективніше, і не на 20% а, наприклад, на 80%, або це неможливо забезпечити на попередніх рівнях відповідальності.

Тобто, "відповідальне суспільство" це еволюційний процес винаходу оптимальних рішень у постійно змінному середовищі, який забезпечується за рахунок:

1. Децентралізації і передачі відповідальності за певну сферу діяльності в суспільстві з верхньої ланки на нижню у разі якщо верхня ланка вже неспроможна ефективно вирішувати питання, які виникають.

2. Зворотній процес – передача відповідальності за певну сферу діяльності в суспільстві якщо у конкурентному процесі винайдені ефективні рішення.

3. Права нижньої ланки як передати так і забрати верхній ланці права "керувати".

Обов'язок людини створити такі умови в державі, щоб такий процес в державі відбувався. Якщо людина самоусунеться від виконання такого обов'язку – процеси в державі будуть відбуватися в небезпечному для людини напрямку.

А як може запропонована УНІ вирішити мовне питання в Україні?

Є така мова – "українська".

Чому громадяни України, які вже ВІДПОВІДАЛЬНІ за побудову ДЕРЖАВИ УКРАЇНА, а також громадяни, які вже об'єднані такою метою, не можуть подарувати ВЛАСНІЙ ДЕРЖАВІ ВЛАСНУ МОВУ?

Я, наприклад, думаю та говорю російською мовою, але погоджуюсь на такий подарунок державі заради спільної мети.

З іншого боку вже НАША ДЕРЖАВА Україна відповідатиме ЗА СТВОРЕННЯ УМОВ для вивчення всіх мов, і, насамперед, української, російської, англійської та інших мов, за допомогою яких громадяни України зможуть розширити свої можливості для задоволення власних особистих потреб. Як варіант – винайдення нової мови.

Звісно проблемних питань, окрім мовного, в Україні багато.

Але такі проблемні питання в Україні, в першу чергу, використовуються горе-політиками в "технологічних цілях".

Порушуючи на широкий загал дані питання український народ намагаються поділити політики та "історики".

Перші – нав'язали народу гру заради збереження у владі – розділяй (по мові, НАТО, УПА, ...) та володарюй.

Другі – або виконують замовлення перших, або не помічають, що "копаючись" в історіях людей померлих, "закопують" людей живих.

Тому такі питання повинні вирішуватись фахівцями. А відповіді на ці питання необхідно також шукати з огляду на запропоновану УНІ.

І на завершення.

1. Ситуація в країні всім відома. Але я би її конкретизував: національна "еліта" створила в Україні умови для себе, а не для народу. В Україні існує олігополія, яка уособлена декількома груп національної "еліти".

2. Причина такої ситуації – ущербні суспільні відносини, з системи яких було викреслено для національної "еліти" відповідальність. Допущено це через самоусунення народу від контролю за владою, через довіру до влади, через технології, ...

3. Пропозиція щодо зміни ситуації в країні одна – відновити повноцінні суспільні відносини в Україні шляхом:

- об'єднання навколо УНІ – "побудови в державі Україна відповідального суспільства";

- взяття за основу демократії та її вдосконалення до відповідального суспільства;

- визначення на яких посадах в державі мають бути державні діячі, а на яких – професіонали, а також відповідним чином розподілити і збалансувати коло обов'язків, повноважень та обсяг відповідальності;

- забезпечення дієвості механізму настання відповідальності;

- внесення ясності (прозорості) у відносинах держави і громадян, держави і чиновників, чиновників і громадян, чиновників і підприємців, роботодавців і працівників, виробників і споживачів, замовників і виконавців, інвесторів і менеджменту, вчителів і учнів, батьків і дітей, однієї людини з іншою;

- здійснення реформи в оподаткуванні і запровадження єдиного податку на КАПІТАЛ, а все решта ЦІЛЬОВІ збори і тарифи, а також плата за ренту (з відповідною боротьбою з легалізації доходів отриманих злочинним шляхом);

- впровадження програм по раціональному використанню ресурсів у т.ч. енергетичних за рахунок встановлення цільових тарифів на рівні витрат на компенсацію шкоди від їх використання, а також альтернативних витрат на виробництво енергії з необмежених джерел;

- ну і щось зробити із національною валютою України.

Ще важливий аспект це РИЗИКИ (безпека) і МОЖЛИВОСТІ (свобода).

Тому вкрай необхідно запровадити в державі постійний моніторинг динаміки оцінок:

- РИЗИКІВ в країні по всіх важливих сферах (бізнес середовище, особиста безпека, безпека власності, безпека у споживанні, ...);

- МОЖЛИВОСТЕЙ в країні (виявлення та усунення перешкод та/або створення УМОВ для задоволення потреб людей, або простіше і в першу чергу НИЩІВНА боротьба з монополіями (у тому числі на інформацію, на думки, ідеї, рішення, ...) по всіх сферах діяльності та підтримка конкуренції.

Ось, все основне, що необхідне для того щоб державу УКРАЇНУ розбудувати і жити в "КРАЇНІ МОЖЛИВОСТЕЙ".

P.S.

Як казав один викладач з менеджменту: функція менеджменту в "організації" сама невдячна тому, що коли все добре організовано – ніхто цього не помічає (не цінує), але коли щось погано організовано – всі це помічають і кричать на ґвалт. А є ще функція менеджменту "мотивація" – і вона найважливіша.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua