Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

"Божа воля була, щоб перед моїми очима завжди стояла сліпуча розкіш вічної надії" – Луї Брайль

Юрій Самсон | 27.01.2009 19:12

13
Рейтинг
13


Голосів "за"
15

Голосів "проти"
2

Вчора громада українських Інтернет-авторів "Є!" відвідала київську школу-інтернат N5 для сліпих дітей. Візит співпав зі святкуванням 200-ої річниці з дня народження Луї Брайля – розробника рельєфно-крапкового шрифту для сліпих, що використовується і дотепер в усьому світі.

''Божа воля була, щоб перед моїми очима завжди стояла сліпуча розкіш вічної надії'' – Луї Брайль
Слова видатного французького тифлопедагога Луї Брайля, винесені в назву, мають, на мою думку, примусити нас, зрячих, хоча б на хвильку замислитись над тим, а що ж саме весь час бачать перед собою сліпі?

Ніяково і до болю незручно було запитувати про це вчора, коли ми з друзями, членами громади "Є!", відвідали інтернат для сліпих дітей. Так вже склалось, що саме цього дня школа приєдналась до всесвітнього святкування ювілею Луї Брайля. І це для них дійсно свято. А хіба ж на свята говорять про сумне?...

Тому, дізнавшись на урочистому заході-конференції майже все про самого вченого та його винахід і боротьбу за права сліпих, що її він вів протягом усього свого життя, ми пішли спілкуватись з учнями: до класів, гуртків, кімнат, шкільного музею...

Напрочуд щирі й відкриті, усміхнені, чемні та виховані – чи часто нині зустрінеш таких дітей? Нехай там як, але їх посмішка швидко переходила й на наші сумні, заклопотані обличчя. Вони того не бачили, але, знаю, відчували. Тож так само мушу зізнатись, як і після відвідин інтернату N11 для слабозорих дітей, маю вдосталь позитивних вражень і емоцій. Думаю, друзі з громади "Є!", які вчора завітали до школи, тут мене підтримають.

Учні із задоволенням розповідали про свої успіхи у навчанні (а з випускниками ми говорили про майбутню професію, хто планує куди поступати), про перемоги в різноманітних конкурсах (музичних, літературних), олімпіадах, турнірах (як виявилось, шахи користуються серед учнів неабиякою популярністю, у багатьох класах ми бачили по декілька спеціальних шахових дошок, пристосованих для сліпих гравців). Одним словом, пропоную переглянути фоторепортаж (викладу його на НП пізніше). В тих світлинах – наші враження.



Звісно, що і до цих діток ми прийшли з подарунком – повним зібранням аудіокниг з українською і світовою класичною та сучасною літературою (і не тільки зі шкільної програми).

Втім, ми вже намітили для себе наступні напрямки допомоги інтернату, головне – чим ми можемо посприяти у всебічному розвитку дітей з особливими потребами, їх адаптації в суспільстві. Програма громади Інтернет-авторів "Є!" "Український інтелектуальний продукт тим – хто його найбільше потребує!" передбачає комплексний, виважений підхід до вирішення проблем таких діток. Що далі? Вирішимо у найближчу суботу, під час нашої чергової зустрічі. Всі, хто бажає приєднатись до нашої програми, спрямованої одночасно на допомогу дітям з особливими потребами та підтримку національного виробника інтелектуального продукту – ПРИЄДНУЙТЕСЬ!

...У стінах інтернату діти почуваються впевнено, непогано орієнтуються. Та чи буде так само, коли вони полишать інтернат? Колишні випускники цієї школи, що були присутні на конференції і досягли значних успіхів у житті, доводять – це можливо. Але мені весь час здається, що ми, хто живе за межами закладу, створюємо усілякі перешкоди таким дітям, або ж взагалі намагаємося не помічати сліпих. Деякі обмежені і закомплексовані, зазомбовані виродки, щоправда, стверджують: дбати про дітей з "обмеженими можливостями" має держава, а ви, мовляв, платіть лише податки справно. Нісенітниця!



Для мене вони – діти з особливими потребами, а не з "обмеженими можливостями". І чи не найголовніші з таких потреб – розуміння, спілкування. Шлях до цього ми, громада Інтернет-авторів "Є!", обрали саме через доброчинність. Яка аж ніяк не обмежується актом передачі подарунків. Ми будуємо Україну, громадянське суспільство навколо себе... І разом із цими дітьми, бо вони є частиною його!

Луї Брайль переконував, що сліпим не потрібна жалість або ставлення типу "держава про вас подбає". Тому він боровся, відстоюючи свою громадянську позицію. І домігся свого! Тож і для вихованців інтернату він є не просто автором рельєфно-крапкового шрифту, а й взірцем громадянина.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua