Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Є!   Є   Україна   українці   діти   діти з обмеженими можливостями   діти з особливими потребами   школа   школа-інтернат   інтернат   слабозрячі діти   талант   воля   адаптація   допомога

Я вірю в успіх цих дітей!

Юрій Самсон | 22.01.2009 07:12

16
Рейтинг
16


Голосів "за"
18

Голосів "проти"
2

Впевнений, діти з слабким зором бачать надзвичайно кольорові яскраві сни... Знаю, що наша допомога для них – важлива... Радію, що поспілкувався з ними. Гордий з того, що вони талановиті. Сподіваюсь на їхню щасливу долю...

Я вірю в успіх цих дітей!
Під час відвідин учасниками гурту Інтернет-авторів "Є!" київської школи-інтернату N11 для слабозорих дітей з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу особисто у мене з'явилося відчуття того, що ти потрапляєш не в будинок, який носить досить похмуру назву "інтернат", а в палац, у якому найталановитіші діти реалізовують свої найрізноманітніші таланти. І ця величезна будівля, взірець модерно-конструктивістської архітектури минулого століття, що велично височіє на пагорбі, виявляється домівкою, у якій через різноманітні таланти внутрішнього світу себе реалізовують діти з особливими потребами для світу зовнішнього...



Вихованці інтернату, як і всі діти, здібні. Втім, чи не найгостріше саме для цих дітлахів постає проблема реалізації цих здібностей, а відтак – успішна адаптація в суспільстві.

Знаємо ж, що вихідною передумовою для розвитку здібностей є ті природні задатки, з якими дитина з'являється на світ. Тільки за умов хороших задатків здібності можуть розвиватися дуже швидко навіть у несприятливих життєвих обставинах. Але й найкращі задатки самі по собі, автоматично, не забезпечують високих досягнень. З іншого боку, і за відсутності хороших задатків дитина може за певних умов досягнути значних успіхів. Труднощі багатьох учнів є наслідком не їхньої розумової або фізичної меншовартості, як це й досі вважають чимало педагогів, а радше їхніх уявлень про себе як про нездібних до серйозного та повноцінного навчання. Ніщо так не сприяє успіхові, як упевненість у ньому!

І коли я йшов до школи-інтернату N11, то вже наперед визначив для себе з'ясувати: як справляються педагоги з цим завданням, наскільки діти можуть реалізовувати свої задатки, чи впевнені вони у своєму успіхові? Адже дітлахи з вадами зору мають набагато більше складнощів на шляху до самореалізації...

Скажу одразу абсолютно відверто: я був вражений. Насамперед тим, які талановиті діти навчаються в цій школі. Спілкуючись з ними, відвертими й усміхненими, споглядаючи результати їхньої творчості, я був неймовірно збентежений. На мить промайнула думка, що наші подарунки – україномовні аудіокниги – якщо вони допоможуть у навчанні цих дітей, у формуванні їх характерів, у вихованні, – це буде найбільшою винагородою для нас. Тих, хто входить до гурту "Є!", і ширше – хто живе поза інтернатом. Хоч це та дещиця, яку ми можемо і повинні робити для таких дітей!



Значно більше залежить від педагогів. І я вдячний їм, що створені умови для учнів, організовані гуртки (ліпки, малювання, фітодизайну, танцю, гри на музичних інструментах, співу, і навіть – поетичний!). Результати однозначно вагомі: дітки грають на різноманітних музичних інструментах, їх роботи з малюнку просто дивують своєю красою та детальною проробкою кожного елемента; фігурки з пластиліну, десятки вишитих оригінальних рушників, вірші, пісні, танці, гербарії... Бачиш це і не ймеш віри, що перед тобою слабозрячі, є в інтернаті й діти з іншими вадами (навіть з дитячим церебральним паралічем). Коли ми полишали школу, мені вже хотілося знову прийти сюди з новими подарунками...

До речі, серед планів нашої громади Інтернет-авторів "Є!" забезпечення цієї та подібних шкіл бандурами. Адже традиційно в Україні сліпі та слабозорі грали на цьому музичному інструменті. І мені прикро, що сьогодні про це забули. Але думаю, що ми прикладемо всіх зусиль для втілення масштабного проекту з надання можливості реалізовувати свій музичний талант таким дітям по всій Україні. Роботи, як то кажуть, непочатий край. Тож долучайтесь до нас, приєднуйте свої зусилля, разом – все зможемо!

Повертаюсь до питання адаптації. Для мене як педагога важливо було побачити, що в інтернаті діти не лише можуть вчитися творити, а й жити за законами нашого суспільства. А для цього вкрай потрібна для таких дітей ще й окрім усього воля. Так звана "сліпа" воля (без усвідомлення ситуації), яка залежить від актуального моменту, для дітей із вадами, очевидно, найменше пов'язана з інтелектуальним розвитком.
Для дитини характерний активний інтерес до навколишнього. У дитини з початку навчання виникають перші прояви протесту, опозиції, протиставлення себе іншим. Цільова ж воля – результат культурного розвитку дитини під впливом соціального середовища. І соціальний характер волі виявляється у тому, що дитина організовує свою поведінку, використовує щодо самої себе ті засоби, які застосовують до неї інші люди.

І не тільки важливо, що в інтернаті є навіть предмет соціальної адаптації, що його читає директорка Ірина Кулеша, який також допомагає формувати волю дітей. Вся атмосфера школи, якщо хочете, має цьому сприяти. І я її відчув: і у педагогічному колективі, і у зайнятості учнів, і в їхній поведінці.

Наостанок. Оскільки школа-інтернат надає лише базову середню освіту, то вихованці мають по її закінченні продовжувати навчання або в загальноосвітніх школах, або в професійно-технічних навчальних закладах. І більшість випускників обирають саме другий варіант. Географія цих закладів надзвичайно широка: педагогічний коледж, училище культури, музичне училище, технікум готельного господарства, училище зв'язку, економічний коледж, медичний коледж, технікум легкої промисловості... Потім продовжують навчання у вишах і навіть повертаються до рідної школи, але вже у якості викладачів. Чим не свідчення успішної адаптації дітей?!

Нехай же їм щастить на життєвому шляху!

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua