Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Коронавірус як богословська проблема

Ігор Бурдяк | 15.03.2020 10:49

0
Рейтинг
0


Голосів "за"
0

Голосів "проти"
0

Covid-19 широким кроком крокує по планеті і ставить перед віруючими важливі богословські питання. Чи зміняться відносини людини і Бога після того, як поширення коронавірусу піде на спад?

Коронавірус як богословська проблема
1. Для традиційної релігійної свідомості характерно розглядати всілякі катаклізми як втручання Бога в історію і покарання за гріхи. Отже, боротися з катаклізмами треба не тільки і не стільки науковими методами, скільки духовними. Зараз, поки йде поширення коронавірусу, подібна риторика, на щастя, є абсолютно маргінальною. Більшість віруючих людей не бажає дотримуватися такого погляду, сприймаючи хворобу виключно як біологічне, а не духовне явище. "Провіденційне" осмислення коронавірусу є непопулярним і сприймається як таке собі відверте знущання. Сучасний світ далеко пішов від тієї моделі відносин "божество – людина", в якій вищі сили виступають в якості караючих господарів світу. І це чудово. Але це не означає, що коронавірус дійсно немає духовного виміру, що Господь нічого не хоче нам сказати через цю хворобу. Яке осмислення поширення Covid-19, окрім примітивних міркувань про хвороби як покарання за гріхи, богослов'я може запропонувати людству?

2. Традиційна релігійна свідомість звертається до священного як до свого єдиного оплоту. Але коронавірус закриває храми, скасовує Служби і вносить істотні зміни в звичну літургійну культуру. Почасти це відбувається вимушено, через розпорядження місцевої влади. Чи це бува не зрада своїх релігійних переконань, коли, замість того, щоб довіритися Богові і піти на Літургію, віруючий залишається вдома? Чому в інших випадках віру треба ставити вище обставин, а в цьому випадку – ні?

3. Люди, які послідовно дотримуються релігійного світогляду, обурюються, адже, кажуть, були часи, коли з епідеміями боролися Хресними Ходами і Молебнями. Але коронавірус показав, що таке ставлення – самообман. Виходить, що державна влада дивиться на проблему реально, а віруючі живуть в ілюзорному світі, де вірус можна вилікувати святою водою?

4. У тих конфесіях, де вірують в реальну присутність Христа в Дарах, завжди стверджувалося, що через Причастя не можна заразитися. Аналогічні запевнення звучать і зараз. Чи варто перевіряти на практиці цю тезу? А якщо вона виявиться помилковою: хто буде відповідати за поширення хвороби через Чашу? З іншого боку, якщо виявиться, що Причастя не рятує від зараження: чи не завалиться в людях віра в реальну Присутність? В епоху після коронавірусу: чи легко буде прийняти, що Причастя – це реальні Тіло і Кров Христа?

***

Треба визнати, що ставлення до коронавірусу як до божественного гніву знімало б невизначеність і надавало б усім можливим богословським питанням завершеність. "- Чому не працюють молитви про одужання, а Святі Дари не рятують від зараження? – Це Господь карає нас за гріхи". І нічого не вдієш – так повеліло божество. Але зараз цей підхід вже не працює.

Якщо ж ми дивимося на коронавірус як на медико-біологічний феномен, відповідь на питання про раптову десакралізацію святих місць і церковних обрядів дуже непростий. Він передбачає, що природно-науковий світогляд більш реально оцінює світ, а такий висновок для традиційної релігійної свідомості – скандальний. Він тягне за собою незручні питання по всіх фронтах, аж до питання про існування Бога і істинності духовного досвіду.

То чи можна надати Коронавірусам богословський вимір і як, з духовної точки зору, відповісти на ті проблеми, які він ставить? Шлях тут може бути один – визнати, що Бог теж в карантині. І християнину прийти до такого висновку набагато природніше.

Христос на протязі всього свого життя був дуже вразливий: Він був ембріоном, який міг загинути в утробі, якби Йосип не був достатньо милостивим, щоб не звинувачувати Марію, яка раптово стала вагітною, в зраді і не передав її на страту; Він не мав належного медичного догляду в момент Свого народження; Він був біженцем, коли його сім'я втекла до Єгипту; Він був людиною без певного місця проживання за часів Свого земного служіння; Він був токсичною фігурою для істеблішменту своєї епохи. Так що бути в карантині для Нього – природно. Христос підкоряється жорстким правилам цього світу. Тому християнська церква, закрита через коронавірус, це новий символ страждання Бога, що взяв на себе людську хворобу, відчуження та ізоляцію.

Коронавірус як богословська проблема. Початок.

Коронавірус як богословська проблема. Закінчення.










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua