Де коза ходить, там жито родить,
Де не буває, там вилягає.
Де коза туп-туп, там жита сім куп,
Де коза рогом, там жито стогом.
Де коза хвостом, там жито кустом!
Одночасно коза – це символ воскресіння предків; алегоричний образ чорта, за його образом і подобою; символ малозначущості, скептицизму і недовіри; емблема людини, на яку постійно "звалюють" чужі провини.
Водночас коза – алегоричний образ. Кажуть: "Кози – то чортові вівці. Та й уся подоба у них, як у чорта: і роги, і борода така, як у чорта. Тільки, бажаючи розгледіти її після створення, чорт хотів схопити її за хвіст, та ненароком відірвав його". Тому відьма боїться кози, а в стайнях, щоб дідько не мучив коней, тримають цапа або козу. Дику козу чорт прижив із своєю жінкою; тому є приказка: "Тебе десь чорт сплодив на дикій козі". У Біблії козел також асоціюється з нечистою силою: "І щоб вони вже не різали своїх жертов козлам-демонам, за якими вони блудять" /Левит. 17,7/.
Коза /цап, козел/ - об'єкт глузування і насмішок народу – є символом недовіри, малозначущості, низької ціни, марних надій. Про це красномовно "говорять" прислів'я: "Від козла ні шерсті, ні молока", "Поставили козла город стерегти", "Не буде з цапа вовни", "Послухав цапа – і сам у барани попав", "На здоров'я козі, що хвіст довгий", "Коза на базар не хотіла, та повели".
Однак в Езоповій байці "Вовк і коза" коза – знак розсудливості, розуму й догадливості. Вона не піддається на хитрощі вовка. "Ой, вовче, вовче! Здається мені – клопочешся не так за мій живіт, як за свій!" Подібний символізм знаходимо в казці "Коза і семеро козенят".
Офірний козел (цап) - фразеологізм, що походить з опису староєврейського обряду покладання гріхів усього народу на живого козла. Офірний козел (або "козел відпущення" – русизм) – символ людини, на яку постійно звалюють чужі провини; той, що несе відповідальність за інших.
*****
А хто може дати сучасне визначення фразеологізму "ВОДИТИ КОЗУ"?
***
Ілюстрація – Маска кози (різдвяна атрибутика). Плетіння. Лоза. Автор – Орися (Вронська Руслана)
