Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Про п'яничок і алкоголіків


0
Рейтинг
0


Голосів "за"
16

Голосів "проти"
16

Серед моїх численних друзів чи родичів були і є як непитущі, так і ті, що вживають алкоголь. Проте останніх огульно не засуджую, адже знаю, що на це є завше якась вагома причина. Вживаю і я. Один мій знайомий (світило-медик!) казав: "Пий, але знай свою міру!"...

Надихнула мене поговорити на цю сумну тему одна вельми пікантна обставина, а саме: нав'язливі закиди моїх непримиренних і затятих воріженьок – таких собі своєрідних бузин - на мою адресу, мовляв, я і безпросвітний п'яничка, і кінчений алкоголік, тож, як кажуть, дістало...

Отже, зізнаюся – вживаю алкоголь і донині, правда, завжди знаю свою цивілізовану міру й ніколи та ні за яких обставин не переходжу встановлену мною межу, хоч для мене це останнім часом і вбивчо, адже я придбав порівняно недавно вельми серйозну хворобу – гіпертонію (це, на превеликий жаль, спадкове; моя мама страждала на цю хворобу). Однак роблю це свідомо, адже це знімає значною мірою стрес, якому я піддаю себе часто, бо за своїм характером невиправний холерик. Як і знаю дещо інше, значно важливіше: я не вічний – колись таки мене не стане, незалежно від того – п'ю я чи ні.

Є, звичайно, люди (а їх до біса багато, і я їм по-доброму заздрю!), які в своєму житті ні за яких обставин не вживали оковитої. Серед таких людей були моя бабуся і мама. Є вони й серед моїх численних родичів та найближчих друзів. Але значно більше їх серед тих, хто вживає регулярно. Одні більше й надміру, інші – мають над собою певний контроль і свідомо обмежують те вживання, до яких, як я вже вище тут наголошував, і я належу. Не хочу приховувати й того, що серед моїх знаменитих учителів (а вони абсолютно всі досягли висот світового значення в своїй певній професійній науковій чи іншій творчій роботі) були і є п'яниці. Але невиправних і пропащих алкоголіків серед них, на щастя, не було й нема. Проте я завжди послідовно боровся проти надмірного вживання ними алкоголю. Та я ніколи не опускався до рівня, скажімо, паплюжити чи засуджувати цих нещасних людей на кожному кроці привселюдно, бо знаю напевне, що за цим стояли завше певні конкретні обставини, які їх мимохіть змушували вживати надмірно оковиту: або це було причиною побутового відтінку, приміром, не склалися сімейні стосунки, або мало відвертий гостросоціальний характер, що змушувало людину вдаватися до таких радикальних засобів, аби заглушити в такий спосіб протест чи, навпаки, показати наочно той протест – були й такі, правда, рідкісні випадки з моїми друзями чи вчителями...

Отже, на превеликий жаль, у нас є й будуть завжди свої бузини, в яких нема ані серця, ані мізків, ані душі і які будуть надалі паплюжити й принижувати людей, що мали й мають певні вади, лише за однієї обставини – Бог цих бузин чомусь обійшов і не наділив тими чеснотами, якими були наділені інші люди – об'єкти їхніх постійних нападок.

Бузини - це, як правило, покидьки й відморозки, породжені здебільшого нашими суспільними мерзотами, адже людство ще далеке від свого ідеалу, про який мріяв і все ще мріє наш оптимістично налаштований Всевишній...

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua