Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
аллергобольница   астма   добыча соли   лечение   Николай Сухомлин   Солотвин   Сухомлин   солелечение   соль   спелеотерапия

Як на Закарпатті під землею... сіллю лікують


5
Рейтинг
5


Голосів "за"
7

Голосів "проти"
2

Спелеотерапія – пані зовсім молода. Її піонерами були поляки: наприкінці 50-х у соляній шахті Величка під Краковом поставили 70 ліжок (було помічено, що солекопи практично не хворіють на бронхіт та астму). Як довели спостереження, шахтарі Солотвина так само стійко протистояли респіраторним хворобам, відтак у 1968 році закарпатські керівники...

Як на Закарпатті під землею... сіллю лікують
Микола СУХОМЛИН, журналіст

Спелеотерапія – пані зовсім молода. Її піонерами були поляки: наприкінці 50-х у соляній шахті Величка під Краковом поставили 70 ліжок (було помічено, що солекопи практично не хворіють на бронхіт та астму). Як довели спостереження, шахтарі Солотвина так само стійко протистояли респіраторним хворобам, відтак у 1968 році закарпатські керівники постановили відкрити невелику обласну алергологічну лікарню на базі шахти, аналогічну польській. Ефект був відчутний, закарпатський досвід потребував нових утілень, і в 1976 році Рада Міністрів УРСР ухвалила рішення про будівництво Республіканської алерголікарні. Її хрещеним батьком можна вважати провідника Ужгородської філії Одеського НДІ курортології професора Торохтіна, який обрав для підземного відділення оптимальну глибину – 300 метрів (на цьому рівні природна температура становить +22 градуси С; на меншій глибині, як у деяких інших місцях, пацієнти просто мерзнуть). Отже, якраз 33 роки тому солотвинські спелеотерапевти прийняли перших хворих. Відтоді кількість ліжко-місць зросла з 120 до 260.

Як на перший погляд, місцевих собак кличуть дивно і навіть дещо по-збоченськи: Бронхіт, Астма тощо. Але пояснюється це просто. Саме тут, у закарпатському Солотвині (Тячівський район) розташувалася багатьом відома Республіканська алергологічна лікарня. Саме сюди, у, здавалося б, чи не найглухіший закапелок України (навколо – гори, за кілометр – румунський кордон), протоптали дорогу маси з хронічними захворюваннями органів дихання. У Солотвині лікують малопоширеним, але досить ефективним методом – спелеотерапією – в умовах мікроклімату соляних печер. Та й взагалі, Республіканська алерголікарня видатна хоча б тим, що єдина в цілому світі збудована під землею виключно з лікувальною метою. До того ж соляна порода тут унікальна вже сама по собі.

За словами головного лікаря пана Чонки, щороку лікарня оздоровлює близько 3,5 тисячі хворих (з них більше тисячі дітей), усього через цілющу копальню вже пройшло більше 45 тисяч чоловік.

Ярослав Васильович уже віддав алерголікарні 15 років, тому неважко пояснити те захоплення, з яким він лікує у закладі. Як переконливо доводить Ярослав Чонка, сіль Солотвина – явище непересічне. Мало де в світі в природі є такий NaCl на 97-99 відсотків. Тут немає домішок шкідливого для дихання гіпсу, який є у шахтах під Артемівськом на Донбасі, немає шкідливих калію, йоду та фтору, як у білоруському Солегорську чи в Березняках Пермської області Росії.

Лікування в шахті Солотвина набагато ефективніше, ніж довільне перебування в соляних печерах Таджикистану й Румунії, ніж нетривалі спуски до карстових печер Центральної Європи. Тамтешні сталактити й сталагміти – видовище гарне, але при температурі 6-8 градусів С і 100-відсотковій вологості довго не просидиш, а спелеотерапія констатує зміни в диханні на ліпше лише після 3 годин перебування під землею. Умови ж солотвинської копальні дозволяють відпочивати в підземних палатах хоч 5 годин (удень), хоч 11 (з вечора до ранку) – якщо немає серцевих проблем.

Тут, як свідчить Ярослав Чонка, ефективність лікування дітей складає 90-95 відсотків, дорослих – 80-86 відсотків. Після серії з 18-22 спусків настає довга стійка ремісія, тобто дихальне покращення мінімум на рік чи й більше.

Власне, я взявся за незвичну медичну тематику, передусім, через те, що моєму найкращому товаришу Ігорю "пощастило" захворіти на таку малоприємну болячку, як астма. Взагалі, бронхіальна "лотерея" – з тих, у яких вірогідність "виграшу" у вигляді хвороби дуже велика. Головлікар Республіканської алерголікарні називає астму "хворобою нашого віку", і має рацію. Кожен 10-й з нас має алергію в тих чи інших проявах (а значить – потенційний астматик), близько 6 відсотків українців потерпає від бронхозахворювань.

Алергічні хвороби настають. Насамперед, це пов'язано з тотальною хімізацією життя, масу проблем додала й Чорнобильська катастрофа, яка катострофічно (від трагічного каламбура нікуди не подінешся) знизила людський імунітет.

Зараз в Україні – близько трьох мільйонів астматиків, і щороку їх кількість на відсоток збільшується. За сумними підрахунками, у найближчі роки бронхіальні недуги за "популярністю" наздоженуть серцеві. І видовище, коли мільйони співгромадян задихаються від бронхоспазму, до категорії приємних, м'яко кажучи, не віднесеш.

Найгірше, що способів прийнятного лікування – раз, два та й усе. Так, це тобі не банально-буденний нежить. Власне кажучи, якщо не вдаватися до рішучих заходів і пошуків, астма стає способом існування. Причому дуже непростим способом, якщо зважити на реалії української медицини. Не реклами заради буде сказано, а як порада: Республіканська алерголікарня з її соляною шахтою – одна з небагатьох рятівних соломинок, за яку можна вхопитися.

Загальне безгрошів'я диктує свої умови: 40 відсотків її пацієнтів лікуються за гроші, хай і за рахунок фондів соціального страхування. Але, існуюча сума, покриває лише собівартість лікування однієї людини. Діти, до речі, оздоровлюються безкоштовно.

Отже, зовні скромне прикордонне селище Солотвине виводить Україну в перші ряди спелеотерапевтичних цілителів. Я запитав у Ярослава Чонки, що в цьому сенсі роблять такі цивілізовані в медичному плані держави, як Америка. Ярослав Васильович відповів, що там пріоритет у лікуванні астми і К° віддають більш швидкодійним методам на кшталт гормональних препаратів, хай вони і мають побічні впливи.

На користь же рідної спелеотерапії пан Чонка навів такий приклад: не так давно по лінії Товариства зв'язків з українцями за кордоном на лікування до Солотвина приїздила з Канади пані Наталка, керівник хору "Гагілка". В Америці її лікували від астми за прийнятою там системою – вона була товста від гормонів, мала посаджений голос. Коротше кажучи, співати в хорі не могла. Після першого сезону спелеотерапії вона стала тендітною, як колись, а після другого... могла знову брати в "Гагілці" будь-які ноти.










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua