Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Продаю замок за одну крону

XpoH | 4.10.2007 12:27

6
Рейтинг
6


Голосів "за"
6

Голосів "проти"
0

Настала осіння пора. На полях можна зустріти людей з різними з наряддями праці. Хтось викопує картоплю, хтось буряки. Дехто переорує поле на зиму, а інші його засівають. Але ми також можемо зустріти на полях людей з... металошукачами. Ці "диваки" шукають речі старовини, що знаходяться на глибині 20-30 сантиметрів. Або по іншому "чорні археологи" або "пошуківці".

Продаю замок за одну крону
Справжній археолог повинен знати як "шурхонути", як правильно вести розкопки. Андрію (моєму співрозмовнику) це не потрібно. Хоча для себе цікавиться. Що за собою несуть кургани, що вони бувають холостими, простими – як зараз могили. Там багато, що кладуть. Можна сказати, що це наша маленька "єгипетська пірамідка".

"Чорні археологи", чи "шукачі"? Взагалі – "Чорними археологами" називають тих, хто руйнує пам'ятки архітектури. Хоча, є й такі, що навмисне копають могили, кургани, тобто ідуть в місця, які дійсно охороняються законом. Наприклад в Криму розкопують кургани. Там царські захоронення, і там є чого копати. Вони повинні знати, що з ними робить духовний світ. Так само, як розривають окопи пошуківці мілітаристи (піднімають зброю, а це вже кримінал. Щоб діставати зброю потрібно мати дозвіл. Тут є цілий ряд законів.

Звісно, вони бувають різними. Дуже часто можна зустріти "шукачів" – себто тих людей, котрі ходять по полях з металошукачем і в надії знайти речі старовини. Копають переважно на 20-30 сантиметрів в глибину. Просто далі прибор не визначає. Вони збирають лише те, що лежить "зверху". Те, що можна ще вберегти. Проте, таких людей, через власну необізнаність, називають "чорними". Бути пошуківцем – це наче наркоманія. Все більше захоплює. Зимою вибігаєш на вулицю, міряєш на скільки розмерзся ґрунт, щоб знову піти на пошуки.

Сам же пошук розподіляється за профілями: польовики, домушники, по підвалах, є навіть по каналізаціях.

Поспілкувавшись з Андрієм, одним таким "шукачем", стало зрозуміло, що до цього їх спонукає сама влада. Від нього я дізнався, що саме вона не зацікавлена. Він мовить, що "є пожежа і гасити її потрібно разом". "Так я вільний. А піду на державну роботу, що вони зі мною зроблять? Буду працювати з 9 до 18. кожного дня звіт за відпрацьовані години. Вони мене вправлять в якісь рамки. Видумають купу всього щоб не облегшити роботу, а навпаки зробити важчою". То чому чиновники проти цього?. Наприклад будинки, а точніше особняки, в нас на Україні будують прямо на городищах. Взнавши, що це археологічна пам'ятка проводять розкопки на п'яти сотках землі (викуплено п'ятдесят), отже сорок п'ять лишаються не вивченими і людина на них робить що їй заманеться.

В нас є організація по охороні пам'яток старовини. Як державна, так і громадська. Якщо річ виставляється на продаж, і знаходиться той хто може (або хоче) її купити. В такому випадку вона вже не губиться і не пропадає. Буде перебувати в нормальному стані, в якійсь книжечці чи каталозі. Наприклад людина збирає щось і потім збирається випустити каталог. Щоб визначити ціну певної речі люди і працюють над і працюють. Безцінних речей немає. На все є своя ціна. Якщо я зможу довести, що ця річ коштує 200 доларів, вона буде рівно стільки коштувати. А якщо не зможу, то вона буде коштувати стільки, скільки за неї готові заплатити. Попит на річ визначається на аукціоні. Потім на речі, які були таким способом продані, лягає певна ціна. Від стану не колекційного до навпаки. Стабільної ціни немає. Закон повинен бути, відносно таких як Андрій, поблажливішим. Щоб можна було взяти дозвіл на проведення пошукових робіт. Вносити членські внески в організацію. Щоб ті речі, які були знайдені можна було виставити в колекції. Щоб все це було легалізовано. Звісно, на період проведення пошуків чи розкопок щоб держава надавала спеціаліста, або спостерігача. Щоб не було нарікань.

В Чехії, наприклад, продають замок за одну крону, аби ти ним займався, довів до пуття. Одним словом аби зберіг. Можеш проводити розкопки, зроби комплекс для туристів. Аби він не пішов на розруху.

Ті предмети, що він знаходить (в більшості) не являють собою такої цінності, ну скільки їх можна мати в музеї? Одна, дві, три речі. Їх звинувачують, що вони пошуками своїми порушують структуру того часу як воно було – А чи нормально орати плугом чи розкидати добрива по тих місцях де були городища – не витримує мій співрозмовник. То хто ж все таки є чорними. Ті, хто хоче вберегти певну річ від загибелі, чи ті, хто не дає цього зробити? "Звісно теж би не хотілося щоб кожен брав прибор, і йшов шукати. Коли воно лежить, то воно ні чиє, а коли дістаю, то кожен хоче забрати", говорить Андрій. І за даром, нічого при цьому не вклавши. В мене було таке, що на мене налітали працівники міліції, навалилися з рушницями, забирали прибор. "Там було село знищене, я ходив збирав монети, а на мене налетіли. І довелося виставляти могорич, дякувати Богу, що все так обійшлося." Тобто люди в котрих є гроші і влада – їм все дозволено. І кожен норовить погрозами. В нього в машині лежать його права, як громадянина, що йому повинна надати людина, яка хоче "приписати" кримінал. В той момент починаєш хвилюватись. Андрій починає йти по пунктах, в чому він винен. Якщо порушив – будь-ласка, ні – до побачення.

Часто – густо в селах, самі місцеві "скарбошукачі" копають навмання. І часто саме вони за собою не засипають. А потім на таких, як Андрій говорять. Вони намагаються не лізти на кладовища, чи в городища. За виключенням, якщо не знали, що воно тут було колись. Так само лишилось мало німецьких кладовищ. Про них мало хто знає, а як знають, то це переважно місцеві. Ідуть і розривають. Скільки колекцій, музеїв пропало безвісти, проіснували 70 років і перейняли дуже багато, спадок від царя. А де воно дівається? При зміні влади, змінюються музеї.

Тихий Хрон

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua