Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Диво неубієнного кучера

Ігор Бурдяк | 10.01.2020 20:40

0
Рейтинг
0


Голосів "за"
0

Голосів "проти"
0

Дещо із історії Почаївської Лаври

У 1759 році проїжджав поблизу Почаєва великий вельможа – граф Микола Потоцький, який жив у своєму маєтку поблизу Любліна, неподалік Галичини. Називався він старостою Каневським і воєводою Белзьким, походив з католицької сім'ї. І був той Микола Потоцький носієм гірших рис потомственної польської аристократії – надзвичайно пихатий, жорстокий і зухвалий до несамовитості. Спересердя міг не тільки побити, а й убити будь-кого. От їде той пан у багато оздобленому візку, і раптом коні схарапудилися і перекинули візок. Схопившись на ноги, пан хапається за пістоль. Переляканий кучер тільки й встиг промовити: "Мати Божа, чудовна в іконі Почаївській, врятуй мене..." І от диво – граф натискає на курок, а з дула – ні звуку, ні вогню. І так і раз, і два, і три... Нарешті вельможа зрозумів, що якась вища сила стримує курок, і відчув непереборне бажання побачити ікону, до якої звертався кучер. Під'їхавши до монастиря і побачивши ту ікону, Потоцький зі сльозами покаяння впав на коліна, і визріла тоді в нього думка прислужитися своїм великим достатком богоугодній справі.

У 1771 році Потоцький укладає договір з найвизначнішим на ті часи архітектором, німцем Готфрідом Гофманом як на будівництво нових кам'яних споруд, так і на перебудову старих. Не гаючи жодного дня, граф розпочинає у Почаєві грандіозне будівництво. Він безвиїзно живе у містечку, і під його пильним наглядом одинадцять років тривають будівельні роботи. На підмогу запрошує львівського архітектора Ксаверія Кульчицького й навіть імператорського зодчого Полієвського з Петербурга, не зупиняючись перед жодними витратами. У 1774-му було закінчено спорудження першого храму – церкви св. Великомучениці Варвари, що стоїть на південному схилі гори під самим Успенським собором. У 1781-му для тимчасового служіння освятили й Успенський собор, хоча там ще належало провести впоряджувальні роботи, так що чудотворний образ Почаївської Божої Матері перенесли сюди аж 1791 року, після повного завершення будівництва. А граф Потоцький зведенням храму не обмежився.

Во славу Божу здійснив ще одну справу, яка була якщо й не найважливішою в духовному розумінні, то вже точно найяскравішим, найзнаменитішим епізодом в історії Лаври за все ХVIII століття – це коронування чудотворної ікони Почаївської. Стараннями його в Римі було виготовлено дві корони із щирого золота, які освятив сам Папа. Коронування відбулося 8 вересня 1773 року. Потоцький помер у квітні 1782 -го і, згідно з його заповітом, похований у склепі під підлогою Успенського собору за греко-уніатським обрядом. А перед самою смертю він з дозволу Папи Римського був пострижений у монахи.

Красу й неповторність Успенського храму оцінив у 1842 році навіть російський самодержець Микола І, який захоплено назвав його "витвором зухвалої архітектури".

А восени 1846 року за завданням Археографічної комісії, створеної при Київському університеті, у Почаєві побував Тарас Григорович Шевченко. Кілька днів пробув тут Великий Кобзар, зустрічався з монахами, парафіянами, священиками, вів бесіди, розпитував, записував, слухав богослужіння. Усьому християнському світові залишив свої чотири божественні акварелі (а до них – десятки ескізів олівцем), на яких змалював Лавру з різних сторін. Дещо із зображеного ним сьогодні вже, на жаль, не побачиш. На фасаді колишнього Архієрейського будинку Почаївської лаври аж у 1964 було встановлено пам'ятну дошку: "В цьому будинку восени 1846 року проживав великий український поет-революціонер Т. Г. Шевченко". Жахливо, але останнім часом вона періодично зникає. І мимоволі виникає запитання: чи не з вини господарів, бува? Поета ж бо російські можновладці ніколи не шанували.

Унікальність Почаївської лаври визначається архітектурою, де переплелися різні стилі: псевдовізантійський, староруський теремний, класичний, бароко і класицизм, які разом створили неповторний ансамбль iз чудовим внутрішнім і зовнішнім оздобленням. Тут на стінах можна зримо прочитати історію християнства і побачити безліч сюжетів на місцеві теми, є й кілька розписів самого Миколи Реріха. Аж чотири (!) напрочуд цінні релігійні святині є нині у Свято-Успенській Почаївській лаврі: Слід ступні Божої Матері (у світі таких лише дві), Чудотворна ікона Богоматері Почаївської, мощі преподобних Йова та Амфілохія – славних подвижників віри Христової і землі української. Воістину великі духовні цінності. От тільки вдалося б зберегти їх для українського народу.

Джерело



Оформлення сайту Почаївської Лаври.

Нині нею володіє РПЦ в Україні.

"И созиждут сынове инороднии стены твоя и цариие их предстояти будут тебе" (Ис. 60,10) Ісая: Сини чужинців відбудують твої мури, царі їхні будуть тобі служити.

Тобто визнають, що володіють чужою, греко-католицькою власністю.










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua