Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

В.Г.Сосюрченко: "Життя все було, мов кошмари вві сні..." (до Дня захисника Вітчизни)

Східний Погляд | 23.02.2011 15:31

5
Рейтинг
5


Голосів "за"
5

Голосів "проти"
0

В.Г.Сосюрченко – учитель, поет, фронтовик, інвалід ВВв – про війну і життя після війни, яке йому влаштували
"За те, що брехать не хотілось мені,
За те, що любив Україну".


Василь Григорович Сосюрченко – педагог, громадський діяч, поет, – народився 13 січня 1926 року у с. Московський Бобрик Лебединського району Сумської області. З дитинства був дуже допитливим, любив природу і книги. Після закінчення школи вступив до вчительського інституту, але згодом був виключений за так званий "український буржуазний націоналізм" – за любов до рідної мови, до України.

І від того часу почалися його митарства: проблеми з влаштуванням на роботу, переїзди. Як висловився сам Василь Григорович: "Був я під недремним оком КДБ".

У роки війни Сосюрченко В.Г. воює на фронтах, був декілька разів важко поранений. Він не тільки учасник, а й інвалід війни, хоча він ніколи не підкреслював цього і не використовував у своїх інтересах. На війну і на перемогу СРСР у ній він мав свою точку зору, яка не співпадала з поглядами більшості ветеранів. Це можна зрозуміти з його віршів "Я героїзму на війні не бачив...", "Я ж вісім ран одержав на війні" та "Ти був героєм на війні, скажи..."

Роки "перебудови" застали Сосюрченка В.Г. у Ромнах де він працював учителем математики у школі N7. У 1990 році Василь Григорович очолив Роменський осередок Народного Руху, став редактором незалежної газети "Новий шлях" – видання Роменської організації НРУ. Ця газета мала великий вплив на жителів Ромен і Роменського району. Завдяки Василю Григоровичу на могилу Василя Стуса під час його перепоховання був переданий вінок з жовто-синіми квітами від м. Ромен.

Сосюрченко В.Г. був людиною з державним мисленням. Коли в 1991 році проголосили Акт незалежності України, його радості не було меж. Василь Григорович повторював: "Я не думав, що доживу до цього часу". І коли через декілька років після проголошення незалежності України багато громадян зневірилися у ній через економічну кризу, Василь Григорович до останнього подиху був упевнений, що Україна – на вірному шляху. Економічні труднощі є і з ними не так легко справитись, але це мине. Головне, що Україна утверджується в світі як держава. До останніх днів своїх він думав про неї – про Україну.

12 вересня 1998 року тяжка хвороба обірвала життя Василя Григоровича Сосюрченка. Похований він у селі Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області, де проживає його молодша донька Ярина.

Творча спадщина поета – декілька десятків поезій. За сприяння Організації Українських Націоналістів на пожертви учнів поета добродіїв Євгена Василенка та Бориса Андріїва була видана збірка віршів В.Г.Сосюрченка "Журавлиний клич".

Ось декілька віршів фронтовика.

ВАСИЛЬ СОСЮРЧЕНКО

(із збірки "Журавлиний клич")

Я героїзму на війні не бачив

"Всі, крім філософів, мужніми

бувають від страху".


Сократ

Я героїзму на війні не бачив,

Сам героїчного нічого не зробив.

Тепер я згадую, як ранені там плачуть,

Як рвуть снаряди хлопців на шматки.

Я був і сам там на шматки побитий

Валявсь в калюжі власної крові.

Ми мучились отам, і нам хотілось жити.

А героїзм? Який там? На війні...

3.10.84.

***

Я ж вісім ран одержав на війні

Я ж вісім ран одержав на війні,

Давно було те і давно минулось,

А в пам'яті ще й досі не забулось -

І рани ті тепер болять мені.

Ще й досі часом все те бачу в сні,

Так, мовби знов воно назад вернулось, –

Я ж вісім ран одержав на війні...

Давно було те і давно минулось.

А потім нам створили чорні дні –

Оті, що на ідейщині звихнулись.

На славу нашу й правду замахнулись

Оті, що мали б дякувать мені –

Я ж вісім ран одержав на війні.

8.1.89.

***

Ти був героєм на війні?

Ти був героєм на війні? Скажи,

Чому ж ти слова не посмів сказати

Тоді, як сталінці тягли у табори

Ще прямо з фронту земляка-солдата?

Тепер ти гордо носиш ордени,

Базікаєш у школі про героїв.

А як же ті? Де згинули вони?

І що ти сам в підлоті тій накоїв?

4.10.84.

***

Ніщо не забуто, ніхто не забутий

"Ніщо не забуто, ніхто не забутий".

Як часто ми чуєм цю фразу

А що пам'ятає наш розум закутий?

Чи знає він гнів і образу?

Ми знати повинні лиш те, що велять,

А думати так, як накажуть

І можемо ми тільки те пам'ятать,

Що наші кати нам підкажуть.

Мене ж не лишає видіння страшне:

Я всі оті роки буремні

Чекав, що задушать колись і мене

Правителі наші таємні.

Життя все було, мов кошмари вві сні,

Постійно шукав я загину

За те, що брехать не хотілось мені,

За те, що любив Україну.

***

Прокиньсь, мій народе

Прокиньсь, мій народе, повстань за свободу,

Як прадіди наші боролись колись.

Ніхто не повстане за волю народу,

Крім тебе самого. Вставай і борись.

Душили нас тюрми. Возив "чорний ворон",

Косила єжовщина нас без суда.

Голодною смертю вмирали мільйони,

Коли з нас робили німого раба.

У тебе відібрано право людини

І дано свободу лише для катів,

Тобі ж тільки право одне залишили:

"Работать" і "славить" кремлівських богів.

Вставай же, народе, прокинься, людино,

Із царства неволі до світла іди,

Борися за щастя своє, Україно,

Задушену правду і волю буди.

1960

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua