Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Наслідки "возз'єднання". Соціальний розвиток

Стрілець | 19.01.2011 19:28

6
Рейтинг
6


Голосів "за"
7

Голосів "проти"
1

Продовжуємо говорити про сумні наслідки "возз'єднання"

А тепер поговоримо про соціальні наслідки. Говорячи про них, почнемо з оцінки соціального розвитку України до початку "возз'єднання". Річ Посполита взагалі й Україна в ній зокрема до 1648 р. істотно випереджали Москву в соціальному розвитку. Наявний на той час феодальний лад у Речі Посполитій взагалі та в Україні зокрема розвивався швидше і раніше, ніж у Москві, проходив свої характерні стадії. Наприклад, така істотна стадія, як остаточне закріпачення селян, у Москві настала в 1649 р., а в Україні – у 1588р., на 61 рік раніше. Раніше проявилися в Україні й пов'язані з останніми стадіями феодалізму початки наступного суспільного ладу – капіталізму. Раніше тут з'явились великі маси обезземелених селян, із яких міг формуватися міський пролетаріат, раніше тут з'явилась у помітній кількості буржуазія, раніше розвинулись міста, у яких і розвивались початки капіталізму. Наприклад, у сорокових роках XVII ст. Москва мала всього 226 міст, а Україна – біля тисячі. І міста при тому в Україні були розвинутіші, було біля 200 міст вільних, із самоуправлінням. Москва такої речі тоді взагалі не знала. Вищим був розвиток ремесел, торгівлі. Навіть офіціозна радянська історія визнає, що в XV й XVII ст. в Україні відбувався розвиток міст, ремесел, торгівлі.

Правда потім, говорячи вже про "возз'єднання", офіціозна радянська історія починає упирати на протилежне – що перед 1648 р. відбувався занепад міст, ремесел, торгівлі. Як розуміти цю протилежність? Для чого тому офіціозу говорити про занепад – цілком ясно. Тоді можна продовжити "думку" і сказати, що "возз'єднання" – щастя. А в чому ж істина?

Істина проста – розвиток суспільства рідко йде рівномірно. І на першу половину XVII ст. в Україні дійсно намітився спад. Спад цей був цілком закономірним, він витікав із прагнення феодалів, що тримали тоді владу, втримати і своє значення, що поступово, повільно, але вірно підточувалося ростучою буржуазією з її багатствами. Цей спад зовсім не вартий того, щоб сприймати його, як катастрофу, а якраз навпаки. Читайте класиків, що вони говорили про кризи та їхню роль у розвитку. Конкретно в даному випадку треба сказати, що контрнаступ феодалів і спад у першій половині XVII ст. служив дуже родючим грунтом для організації й росту антифеодальних рухів. Своєю реакційністю цей контрнаступ – тут нема жодного парадоксу -служив прогресу. Саме через розвиток антифеодальних рухів. А говорячи про антифеодальні рухи, треба відмітити, що це ще один дуже важливий показник міри соціального розвитку. Масові антифеодальні рухи з'являються саме на останніх стадіях розвитку феодалізму. І служать вони тоді могутнім прискорювачем згуртування й організації антифеодальних сил. Це згуртування й організованість потім дають можливість зламати феодалізм і встановити новий, прогресивніший лад.

Саме тому той спад, із-за якого офіціозна російсько-радянська історія проливала свої крокодилові сльози, повинен сприйматися зовсім не як кошмар, а як дуже важлива ознака розвитку, повинен сприйматися з оптимізмом.

Антифеодальний рух, як відомо, проходить у своєму розвитку ряд послідовних етапів. Спочатку це розрізнені виступи окремих людей або невеликих груп, потім повстання окремих сіл чи міст, потім груп сіл або міст, тобто невеликих районів, потім великих областей, а тоді настають загальнодержавні антифеодальні рухи. Такий звичайний шлях розвитку на шляху до загибелі феодалізму, до успішної революції. Таким шляхом рухалась і Україна. І за цим індикатором розвитку Україна теж зайшла далі, ніж Москва.

Для підтвердження наведемо конкретні факти. В Україні були такі великі, з охопленням великих областей, повстання:

- 1591-1593 р. – під проводом Косинського,

- 1594-1596 р. – Наливайка,

- 1625 р. – Голуба і Жмайла,

- 1630-1631 р. – Тараса Федоровича (Трясила),

- 1637-1638 – Павла Бута (Павлюка),

а на Московщині-Росії аналогічні за розмірами повстання були аж:

- 1667-1671 р. – Разіна,

- 1707-1708 р. – Булавіна,

- 1773-1775 р. – Пугачова.

Все аж дуже явно пізніше. Що й не дивно, бо настання епохи великих повстань тісно пов'язане з остаточним закріпаченням, а це в Україні було значно раніше. Причому повстання в Україні по охопленню людей були зовсім не менші, ніж такі розрекламовані офіціозною радянською історією повстання Разіна й Пугачова. А такого великого, як у 1648 р. в Україні, Москва і зовсім не знала. Для Москви охоплення повстанням усієї території настане аж у 20-му столітті.

Війна 1648 р., як уже не раз говорилось, мала аж дуже багато рис революції. Революції проти феодалізму. А в Москві той феодалізм тільки через рік – у 1649 р. – дійде до остаточного закріпачення, а до революційної ситуації буде ще далеко.

Все це говориться для того, щоб показати, що до приєднання Україна істотно випереджала Москву в соціальному розвитку.

А що дало в цій галузі "возз'єднання"? Подивимось історію далі. Події 1648-1655 р. істотно змінили соціальне становище в Україні. Феодальні відносини збереглися, але кріпацтво на той момент було знищене. Створились явно сприятливіші умови для дальшого розвитку до наступної формації – капіталізму. Були навіть ознаки, що розвиток той іде – енергійно розвивались ремесла, торгівля, йшов вільний перерозподіл населення відповідно до нових потреб. Загалом можна сказати, що стався явний стрибок уперед у соціальному розвитку України. Стрибок цей, ясна річ, стався зовсім не дякуючи "возз'єднанню", він був наслідком революційної складової війни 1648-1655 р.

А як же впливав на становище процес "возз'єднання"? На це відповісти неважко. Згадаємо: до 1648 р. соціальний розвиток України вищий, ніж Москви, після 1648 р. – ще стрибок угору, отже ще вищий. А що далі? А далі пішов контрнаступ феодалів. Після революцій така річ дуже природна, але в Україні від такої природності було відхилення, бо той контрнаступ мав потужну підтримку ззовні – з боку Москви. Ось це вже було цілком і повністю пов'язане саме із "возз'єднанням".

Дуже й дуже навряд чи самі українські феодали змогли би так добре справитися, цілком припинити розвиток нових відносин. Війна-революція 1648 р. була занадто великим потрясінням основ, у інших європейських державах навіть істотно менші потрясіння приводили до перемоги буржуазії. Але з великою і в цій справі таки братською допомогою Москви, де відсталіший феодалізм був іще цілком і повністю сильним, українські феодали таки справилися, відновили свою силу. А в 1783 р. відновили і кріпацтво.

Але на тому не зупинились, далі справи пішли так, що в соціальному розвитку Україна стала істотно відсталішою, ніж власне Росія. Це й російсько-радянський офіціоз визнає, що Україна в кінці XVIII – на початку XIX ст. була в цьому відсталішою. В Україні встановилися найреакційніші, найжорстокіші форми феодальної повинності селян. Люди були по суті перетворені на робочу скотину, намертво прикріплену до певного місця, без жодних прав. Був же зовсім недавно час, коли в Україні при явній меншості росіян у її населенні, росіяни складали більшість у робітничому класі. Чому? Бо українські селяни, які мали би ставати робітниками, були намертво прикріплені до своїх сіл, не могли з них виїхати. А в Росії були поширені легші форми феодалізму, що давали селянам можливість рухатись. Хоч і в Україну, де ті російські селяни ставали робітниками в містах.

От до чого дійшла Україна через якихось півсотні років після завершення процесу "возз'єднання". До того, що її соціальний розвиток різко впав униз і став уже явно нижчим, ніж у власне Росії.

Тепер виділимо: до 1648 р. – розвиток України вищий, ніж Росії, після 1648 р. – ще стрибок угору, а після 1800 р., після завершення процесу "возз'єднання" – вже явно нижчий. Які висновки можна зробити про його вплив на соціальний розвиток? Вплив цей був аж дуже явно негативним.

А зрив у соціальному розвитку України значить дуже й дуже багато. Адже Україна при тому розвитку антифеодальної боротьби, який вона мала в XVII ст., могла би серед перших у Європі пройти перехід від феодалізму до капіталізму. А це значило би на той час дуже й дуже багато. Перейшовши тоді на буржуазний шлях розвитку й бувши незалежною, Україна дістала би можливість вийти на перші ролі у Європі, далі була би серед перших за розвитком. Змогла би згодом бути за розвитком на рівні Англії чи Франції. Але зрив і провал привів до того, що Україна була скинута глибоко-глибоко вниз і надалі стала невідомими, затурканими, відсталими окраїнами різних держав, між якими її ділили. Зрив привів до того, що всі ті надмірні страждання, з якими пов'язані для народу пізні фази феодалізму, були для України неприродно поглиблені, розтягнуті на неприродно довгий час.

Офіціозна російсько-радянська історія, описуючи події другої половини ХІХ й початку ХХ століть, коли відбувався прискорений буржуазний розвиток Російської імперії, а також розвиток революційного руху, всенеодмінно всяко виділяє велике й величезне значення допомоги російських елементів у розвитку того самого в Україні. Аякже, це ж так важливо, а тому ви, українці, мусите по вік віку бути вдячні "старшому брату". А то скніли би у своїй ямі...

Але як відчути ту вдячність, коли знаєш твердо, що перед тим саме їхня "братська допомога" привела нас у ту яму? І чи варто їм самим тепер кричати на всіх перехрестях про свою "братську допомогу"? І не просто кричати, а по суті вимагати за неї вдячності? Може їм доречніше було би просити вибачення? Або принаймні мовчати про ту допомогу? Адже, наприклад, коли хтось кому спалить хату, а потім трошки допоможе в будівництві нової, то цілком же ясно, що підпалювач не має морального права всюди кричати про свою допомогу. Тим більше він не має права вимагати за неї вдячності. А при СРСР нам із дитинства вбивали в голови, що ми мусимо бути вдячні "великому російському народові" за те, що в Україні теж був прогрес.

Та досить про це. Нагадаємо висновок – "возз'єднання" було явно шкідливим для соціального розвитку України.

Далі буде.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua