Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Фривольне українське мистецтво на теренах соціалізму


1
Рейтинг
1


Голосів "за"
3

Голосів "проти"
2

Розвиток українського мистецтва у другій половині XXст.

Фривольне українське мистецтво на теренах соціалізму
Після тріумфальної перемоги Радянського Союзу у Великій Вітчизняній війні ідеологічна сталінська доктрина була визнана та нав'язана народу на рівні другої релігії. Нею жили, її прославляли, про неї писали, а скільки вже малювали та ліпили можна книжки писати. Звісно, як в будь якій релігії протест проти загальних рамок визнавався гріхом за який карали. Тому спокійний видих радянських талантів і бажання творити та відкривати Союзу щось нове, після війни різко обмежився законом. Великий кошмар Йосипа Сталіна спрямовувався на жителів окупованих німцями територіях, на остарбайтерів, які повернулися на Батьківщину, військополонених, бо він вважав, що вони перебуваючи на чужій території познайомилися із Західною цивілізацією та культурою і в один день можуть піти проти рамок. Тому розгалуження творчого потенціалу громадян він твердо до останнього тримав у кулаці.

У кінці війни першою ознак перебудови у галузі культури зазнала освіта. Вона зазнала не малого ідеалістично культу п. Йосипа тому відсутність бюста чи атрибутики Радянського Союзу в приміщеннях вважалося анти-етикетом, або навіть зневірою до влади. 1953 році було впроваджено обов'язкове 7річне навчання. Але при цьому і в Україні та в інших складових Союзу було направлено курс на русифікацію шкіл та спрямоване закриття національних закладів. Протягом 5тої 5річки у 1950 було відновлено роботу 160 вищих навчальних закладів.

У сфері науки, науково-дослідницькі установи відновили свою роботу. Головну наукову установу УРСР – Академію Наук очолює біолог О. Паладін. Також було створено лабораторію моделювання та обчислювальної техніки.

Сферу літератури та мистецтв визнавали як найбільш фривольною та анархічною перед правлячою владою, тому тут було просто введено напрям соціального реалізму, який би ідеально зміг підкреслити культ особи Сталіна. Але попри закон, вже в 2гій половині 40рр. на Україні вийшли такі романи та оповідання як "Прапороносці" О. Гончара, "Київські оповідання" Ю. Яновського, "Велика рідня" М. Стельмаха, також не менш відомими у сфері письменництва були О. Вишня, якого часто критикували за відхил від радянських рамок, М. Рильський, П. Тичина, В. Сосюра, який надихав українців в період війни патріотичними віршами. Уся ця ідилія творчості у практично колоніальній державі дуже не подобалась верхівкам, тому ще у серпні 1946 були розповсюджені повоєнні ідеологічні переслідування таких діячів культури з ініціативи А. Данова (жданівщина). Якраз завдяки його діянням незадовго пролунала постанова ЦК КП (б) У "Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури в "Нарисі історії української літератури", "Про журнал сатири і гумору", "Перець", в журналі "Вітчизна" у репертуарах драматичних та оперних театрів УРСР та прийняття заходів його поліпшення". Після цього сотні українських письменників, драматургів, художників опинилися за гратами КДБ. У 1948-1952 було відкрито справу "Єврейського антифашистського комітету" за якою було репресовано 19 єврейських письменників України. Тому останні роки життя Сталіна характеризувалися посиленням диктатури та масовою критикою та придушенням фривольності культурній сфері життя громадян Союзу.

З приходом до влади Хрущова політична ситуація в країні поступово змінюється., настає "відлига" – певна свобода творчості та розвінчання культу особи великого диктатора, що породило безліч надій репресованим письменникам, та новому поколінню творців мистецтва. "Відлига" дала змогу розкритися новим талановитим обличчям Союзу і за собою потягла сильний прояв політичних форм опору різних соціальних верств населення існуючому режиму, що в свою чергу в історії мало назву "шістдесятники". Найактивнішими у цьому десятиліттю виступала творча інтелігенція, яка свідомо боролася проти русифікації, ущемлення демократії, порушення прав людини тощо. Початком відлиги став заклик О. Довженка у "Літературній газеті про "Мистецтво живопису і сучасність", що закликав розширити межі потенціалу попри соціалістичний реалізм. На теренах даної демократії у літературі з'являються такі персони як В. Симоненко, Л. Костенко, І. Драч, М.Вінграновський, Є. Гуцало тощо.

Український живопис представив історії таких осіб, як В. Зарецький, А. Горська, Л. Семикіна, Г. Севру тощо. Також було створено Центр "шістдесятників" – клуб творчої молоді "Сучасник".

Але режим "відлига" поступова слабнув і прагнення верхівки тримати людей під контролем призвело до появи дисидентського руху, або дисидентської незгоди, протесту. Паралельно розвивався опозиційний рух, який яро протистояв правлячій владі. Та в 1965 на прем'єрі фільму Параджанова "Тіні забутих предків" був відкритий виступ І. Дзюби, В. Стуса та В. Чорновола з критикою проти арештів інтелігенції.

В Період застою культура знову обернулася у диктаторські рамки вже на цей час під проводом Л. Брежнєва. Було масово розповсюджено русифікацію. Кількість національних закладів скоротилися в половину. Було проведено ряд репресій проти науковців. Були поновлені рамки за часів Сталіна соціального реалізму. Країна знов обгорнулась другою культовою релігією.

Роль авангарду в розвитку української культури, ліквідації "білих плям історії" відіграла Спілка письменників України та її центральний орган – газета "Літературна Україна". Публіцистика зайняла провідні позиції.

Поступово змінилися акценти в питаннях віровизнання, проголошено право свободи совісті. Почалася відбудова багатьох запустілих церковних приміщень, легалізували свою діяльність українські греко – католики, відновився рух серед православних щодо відокремлення незалежності української православної церкви від Московського патріархату. Значною подією в культурному житті Україні стало проведення Першого фестивалю "Червона рута", який відбив зацікавленість значної частини української молоді в процесах відродження і самобутнього розвитку української популярної музики.

Протягом другої половини 20 ст. українська культура розвивалася в складних умовах, її поступ мав здебільшого суперечливий характер. Незважаючи на це, здобутки українських митців у галузі літератури, образотворчого мистецтва, досягнення вчених є вагомими і оригінальними. Останніми роками інерційність мислення і рудименти старого життя усе далі відходять у минуле, а в сучасному культурному житті України можна відзначити не аби які позитивні тенденції, які віддзеркалюють процес національного відродження українського народу.










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua