Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Одна мета і різні шляхи


5
Рейтинг
5


Голосів "за"
7

Голосів "проти"
2

Організація Українських Націоналістів (ОУН) – український громадсько-політичний рух, що поставила собі за мету встановлення Української Соборної Самостійної Держави, її збереження та розвиток.

Одна мета і різні шляхи
Друга світова війна.

За рідну землю потрібно боротися, і боротьба буде обов'язково запеклою. Це розумів кожний українець, який прагнув повернути з далекого минулого державність своїй Батьківщині. Козаки боронили свою територію і хоч на невеликий проміжок часу, але встановили і закріпили кордони Гетьманщини. Тож чому зараз повинні віддати без бою рідну землю, чому повинні коритися "червоній" сусідці? А тут ще й із заходу наступає новий ворог. Але цей вже, мабуть, матиме жорсткіші методи колонізації: планує кров випити, здушити і вичавити останні краплини життя. Територія України розглядалася лише як нікчемний сировинний додаток до могутньої імперії арійців, частину населення планувалося знищити, а залишок утримувати як робочу силу.

Не зовсім сприятлива ситуація для вирішення питання самостійності – потрібно рятуватися, але з іншого боку можна скористатися моментом, адже тепер у СРСР є нагальніші справи – війна з Німеччиною.

Організація Українських Націоналістів (ОУН) – український громадсько-політичний рух, що ставить собі за мету встановлення Української Соборної Самостійної Держави, її збереження та розвиток. Визначивши себе як рух, а не як партія, ОУН засуджувала всі легальні українські партії Галичини як колабораціоніські. 3 лютого 1929 року була заснована ОУН.

На жаль, в самій організації панувало певний розподіл. Дехто вимагав радикальніших рішень, інші же схилялися до варіанту співпраці з німцями. Двом господаркам важко вжитися на одній кухні, хоч і мають одну і ту ж мету. Тому розкол був неминучий при такому розкладі.

Радянська влада, водночас, вже відчула загрозу з боку націоналістів, тому вдалася до своєї стратегії і в цей раз. А саме – шукаємо слабкі місцинки і давимо на них, даємо привід. Сталінський режим був неабияк стурбований наростанням активності ОУН і організував вбивство лідера організації Євгена Коновальця в Роттердамі у 1938.

Смерть Коновальця призвела спочатку до кризи, а згодом до розколу ОУН. Вона викрила фундаментальні розбіжності між членами ОУН у Західній Україні та членами ПУН (Провід українських націоналістів), які жили за кордоном. Краєві кадри прагнули до керівництва і відстоювали авторитарні ідеї та методи під сильним впливом ідей Д. Донцова, який пропагував культ сили. Старші провідники ОУН хоча і не цурались терору були більш поміркованими, наприклад Є.Онацький та М. Сціборський засуджували фашизм та нацизм.

Після смерті Євгена Коновальця, згідно з заповітом, ПУН очолив полковник Андрій Мельник, соратник Коновальця з часів боротьби УНР та спільної праці в лавах УВО. 27 серпня 1938 р. в Римі відбувся Другий Великий Збір Українських Націоналістів, який офіційно затвердив Андрія Мельника на посаді Голови ПУН ОУН і надав йому титул "вождя", проголосивши його відповідальним лише "перед Богом, нацією і своїм власним сумлінням".

Група молодих націоналістів на чолі з Степаном Бандерою, яка після окупації Польщі Німеччиною повернулася з тюрем і була відірвана від діяльності організації, в ультимативній формі почала домагатися від ПУН та його Голови полковника Андрія Мельника зміни тактики ОУН, а також усунення з ПУН кількох його членів. Конфлікт набрав гострих форм і призвів до розколу. Від ОУН відійшло середовище Бандери, яке у лютому 1940 року утворило "Революційний Провід ОУН" й перебрало собі назву ОУН (б) (пізніше – ОУН (сд), ОУН (р)).

Таким чином утворилася нова організація на чолі зі Степаном Бандерою, члени якої стали називати себе "бандерівцями", членів же материнської ОУН стали називати "мельниківцями". Були спроби підмінити середовищем Бандери назву материнської ОУН на ОУН (м), тобто додати до справжньої назви Організації зайву літеру, що, однак, це призвело ні до чого, крім плутанини назв, відголоски чого існують і нині: ОУН (б) часто хибно називають ОУН, тоді як справжню ОУН інколи хибно називають ОУН (м), навіть у начебто поважних наукових джерелах.

Курс А.Мельника був направлений на зближення з гітлерівцями. Бандера вирішив діяти трішки в іншій тактиці. У вересні 1939 р., після вторгнення Німеччини в Польщу, він вийшов з польської в'язниці, куди потрапив ще в 1935 р. Степан Бандера, не відкидаючи можливості співпраці з німцями, виступав за утворення власної армії і розгортання активної боротьби за незалежність України, спираючись в основному на сили і можливості українського народу.

Між фракціями склалися напружені стосунки, які нерідко виливалися в жорстоку міжусобну війну. Ця обставина відволікала сил ОУН від боротьби за досягнення спільної мети – незалежності України.

Нацистське керівництво Німеччини, відкидаючи ідею української державності, разом з тим погоджувалося на співпрацю з ОУН, сподіваючись використати її в боротьбі з Червоною армією. Зокрема, воно погодилося на комплектування з батальйонів "Нахтіґаль" і "Роланд" Легіону українських націоналістів, особливий склад якого планувалося використати при проведенні диверсійних операцій на радянських територіях. Зі свого боку, ОУН-Б у цих військових частинах вбачала ядро майбутньої української армії.

Звичайно, вже пізніше окремі частини одного формування зрозуміли, що діють заради однієї мети, і німець ні в якому разі не піде на поступки у разі своєї перемоги. Розбіжності у поглядах можуть призвести до певних наслідків. Невідомо нам, що б сталося під час війни у разі об'єднаної ОУН. Тому чи не наштовхує це на питання: коли ж має місце компроміс?










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua