Народні блоги
http://narodna.pravda.com.ua/history/4b1ef47a6c90a/

Між чотирьох вогнів

Вікторія Топала | 9.12.2009 02:51

Найвищим його бажанням була власна незалежна держава. Та чи можливим це було, мавши спільні кордони з тим, хто так жадав отримати українські землі? "Доброзичливі" сусіди не могли допустити, щоб Гетьманщина стала серйозним військовим противником. От довелося боротися відразу з кількома ворогами.

Між чотирьох вогнів
Богдан Хмельницький – гетьман, ім'я якого ще надовго залишиться у пам'яті українців.

Найвищим його бажанням була власна незалежна держава. Та чи можливим це було, мавши спільні кордони з тим, хто так жадав отримати українські землі? "Доброзичливі" сусіди не могли допустити, щоб Гетьманщина стала серйозним військовим противником. От довелося боротися відразу з кількома ворогами.



Серед істориків ніколи не було єдності в оцінці діяльності й особи Б. Хмельницького.

Сучасники гетьмана вважали його справжнім національним героєм, про нього складали пісні та думи. У XVIII – XIX ст. із посиленням залежності України від Росії Б. Хмельницькому почали давати більш стримані і неоднозначні оцінки. Так, Т. Г. Шевченко дорікає йому за те, що віддав Україну під зверхність Росії: "Амінь тобі, великий муже. Великий, славний! Та не дуже..." – пише про гетьмана Кобзар. П. Куліш критикує Хмельницького за те, що той започаткував добу розрухи, смерті, культурного занепаду. М. Грушевський, оцінюючи його як "великого діяча", "героя української історії" вважає, що, все ж таки, гетьману не вистачило здібностей "для розв'язання історичного вузла українського життя". Радянські історики, як правило, схвалювали Хмельницького за те, що він возз'єднав Україну і Росію.

Тож як нам відноситись до зовнішньої політики, яку вів Богдан, а точніше до факту укладення договору між Гетьманщиною та московським урядом? Можливо, потрібно розглянути певні передумови такого повороту історії і його наслідки.

Почнемо з нашої західної сусідки – Польщі. ЇЇ дії щодо України були безумовно спрямовані на загарбання території. Польська шляхта утискувала українське населення, примусово навертала православних у католицьку віру. Іншого і не могло бути виходу – почалася боротьба... Саме тому Б. Хмельницький і звернувся за допомогою до Криму. Українсько-татарське військо впевнено почало просуватися на захід і вже досягло Львова. Щоб не руйнувати такого гарного міста, армія взяла за нього викуп. Нове поповнене військо почало брати верх над поляками під Збаражем і Зборовим (серпень 1649 р.). Табір короля Яна Казимира був в оточенні і тільки зрада хана Іслам-Гірея врятувала поляків. Татари почали переговори зі шляхтою, коли помітили зміцнення українських сил. У лютому 1649 року було укладене перемир'я, але ненадовго. Відразу після згоди сторони продовжили вести військову і дипломатичну підготовку до нових битв.

Надалі уряд Хмельницького почав зміцнювати дипломатичні стосунки з Валахією, Трансільванією, Туреччиною, Московщиною.

За свою допомогу турецький султан вимагав у гетьмана визнати Україну васалом його імперії. Старшина ніби згодилась, але всі розуміли, що між українцями і турками спільної мови не знайдеться, надто вже різні віри й погляди на життя.

Найближче по духу українському населенню була православна Московщина. Але, на жаль, російський цар мав свої плани щодо України. Все вирішилось на Переяславській раді 8 січня 1654 року. Хмельницький народу поставив питання: перед ким схилити голову? Чотири вогні оточили Україну, чотири шляхи має вона. Польща була давнім ворогом і про справжнє примирення не могло й бути мови, кримський хан вже зраджував, а турецький султан є бусурманином, що унеможливлює подальшу співпрацю. залишилася одна Росія. Таке і було прийняте рішення: присягнути московському цареві.

На жаль, російський уряд обманув козацьку старшину і далі вів подвійну гру. Війську Гетьманщини допомоги не отримало, а все населення перебувало під наглядом царських нишпорок. Тому зрозуміло, що не весь народ пішов назустріч Москві. Багато хто відмовлявся присягати. А сам Богдан шукав нових шляхів боротьби з сусідами, яким кортіло привласнити територію і поневолити весь народ.

Тож варто врахувати, що гетьман зробив вибір, котрий врятував Україну від ще гіршого розвитку подій. І навіть після цього зміг відродити українську державність, без його діяльності не постала б у новітні часи українська незалежна держава.


© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua