Гетьман чітко уловив тенденцію розвитку тогочасної Центрально-Східної Європи і збагнув, що утвердження українського народу в якості політичної нації можливе лише за умови проведення надзвичайно активної зовнішньої політики. Отож уже на початковому етапі повстання вражаючі перемоги над королівськими військами були здобуті значною мірою завдяки тому, що їм передував дипломатичний тріумф. Урахувавши гіркий досвід попередніх козацьких виступів, які неминуче розбивалися об добре злагоджену, організовану польську кавалерію (за оцінками сучасних фахівців – - найкращу на той час у Європі), Хмельницький напередодні свого виступу залучив на свій бік важливого воєнно-політичного союзника – Кримське ханство. Саме вправні кримські вершники, згідно із задумом гетьмана, повинні були нейтралізувати (і таки нейтр алізували!) бойові якості польської гусарії та драгунії.
Одночасно з проведенням активної зовнішньої політики Хмельницький розгортав по всій Європі мобільну та ефективну розвідувальну службу. Цілком природно найбільшу увагу він звертав на польські справи, але мав також свої "вуха і очі" в Чехії, Моравії, Сілезії, Австрії, Молдавії, Кримському ханстві, Оттоманській Порті, Москві. Через агентів у найвищих державних колах Речі Посполитої Хмельницький знав не лише про перебіг сеймиків, а й про зміст нарад польського сенату. Інформація тактичних та стратегічних розвідок допомогла йому вдало спланувати й успішно провести битви під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями. Широкомасштабна операція українських служб на теренах власне польських земель влітку 1651 р. підготувала вибух тут антикоролівського повстання селян на чолі з Л. Косткою-Наперським. Захоплення останнім Чорштинського замку становило собою не що інше, як частину українсько-трансільванського плану оволодіння Краковом. Розвідувальна служба Хмельницького широко використовувала методи "глибокого занурення" й масового збору інформації, вправно провадила "психологічну війну" із супротивником.
