Народні блоги
http://narodna.pravda.com.ua/history/4ae7b3e1eec60/

Як звертатися до братчиків...

Вікторія Топала | 28.10.2009 05:00

Церковна криза XVI ст. зумовила втручання в релігійні справи міщанства, організованого в братства. Активно протидіючи окатоличенню та полонізації українців, братства спробували взяти під свій контроль церковне життя, особливо діяльність церковної ієрархії. Та паралельно ці організації займалися й освітою.

Як звертатися до братчиків...
Український народ завжди був близьким до церкви. Звичайно, всім відома історія навернення язичників – слов'ян до християнства, це був нелегкий перехід. Та віра для українців стала поводирем, розписаним планом на майбутнє. Сьогодні, безумовно, це не так, але в минулому (ні для кого не секрет) творилося теперішнє. Ми продовжуємо вірити в те, що стало відомим у тому далекому – далекому часі, ще до нас приземлених і байдужих.

У XVI столітті православна церква опинилася у кризовому становищі. Причиною було поширення ідеї уніатської церкви. У її коло досить швидко проникає світська влада. Звичайно, церква стає вже не тільки духовним осередком, а й політичним.

Такі обставини спричинили моральну деградацію церковної ієрархії, загальну дезорганізацію та занепад православної церкви. Вона вже не могла бути гарантом збереження національних традицій та осередком культурного життя. Церковна криза зумовила втручання в релігійні справи міщанства, організованого в братства. Активно протидіючи окатоличенню та полонізації українців, братства спробували взяти під свій контроль церковне життя, особливо діяльність церковної ієрархії. Почин братчиків було підтримано константинопольською патріархією, яка дала Львівському Успенському братству права ставропігії (автономність, залежність безпосередньо від патріарха) і доручила нагляд за єпископами та духовенством.

Православна церква отримала другий шанс у обличчі братств. У діяльності цих організацій спочатку переважав релігійно – благодійницький напрям, а в міру посилення іноземного гніту дедалі більше виявляли громадсько – політичний та національно – культурний напрями. Братства фактично перетворилися на ідейні центри захисту мови, культури, духовних цінностей українського народу.

Перші братства виникли у Львові: 1542 р. – Благовіщенське, 1544 р. – Миколаївське. Наприкінці XVI – початку XVII століття організації були засновані в Рогатині, Городку, Галичі, Сатанові, Вінниці, Дрогобичі, Кременці, Луцьку, Немирові, Лубнах, Києві та інших містах. Діячі братського руху прагнули поліпшити становище православної церкви. Вони виступали проти її матеріального збагачення, зловживань вищого духівництва, шукали шляхів розв'язання проблем ставлення до тих священників, які нехтували обов'язками. Братства намагалися очистити релігійне життя від пишної зовнішньої обрядовості, виступали за рішуче впорядкування церковних справ, хотіли бачити церкву "дешевою" і загальнодоступною. Завдяки наполегливості міщан – братчиків у Львові була відкрита друкарня, у якій почав працювати Іван Федоров.

Поширенню освіти, поглибленню її зв'язків з національним життям сприяли братські школи, навчання в яких проводилося рідною мовою. Перша братська школа, відкрита у Львові у 1585 р., мала всестановий характер, високий рівень викладання. Її засновниками були міщани Юрій Рогатинець і Дмитро Красовський. У 1615 р. на кошти Гальшки Гулевичівни відкрилася братська школа у Києві, першим ректором якої був Йов Борецький. У 1631 р. архімандрит Києво – Печерської Лаври Петро Могила заснував при лаврі школу вищого типу, яку через рік було об'єднано з Київською братською школою і названо Києво – Могилянською колегією. Ця школа, зберігаючи національні традиції, прийняла програму і методи західноєвропейських університетів. Викладення велося латинською мовою. Вивчалися сім вільних наук: граматика, риторика, поетика, філософія, математика, астрономія, музика; курс навчання тривав 12 років. У стінах академії народилося чимало псалмів, дум, кантів українською мовою, які згодом співалися народом.

Львівські братчики займалися добродійністю, читали і самостійно трактували Святе Письмо. Діяльність львівського братства була прикладом для населення інших міст. Крім шкіл (наприкінці XVI – у першій половині XVII ст. їх було близько 30; на відміну від початкових парафіяльних вони давали середню освіту) і друкарень, братства засновували шпиталі, допомагали удовам і сиротам. И Братчики протистояли наступу чиновників, католицтва і унії,намагалися об'єднати сили визвольного руху проти Речі Посполитої, зміцнювали зв'язки українського народу з народами Болгарії, Сербії та інших слов'янських країн, що перебували під гнобленням Туреччини, підтримували їхню визвольну боротьбу.


© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua