Сьогодні я хотіла б поговорити про знаменитого гетьмана, чудового дипломата, одного з найвідоміших полководців Європи, мудрого державного діяча, захисника української культури і духовності, поборника освіти Петра Сагайдачного та про його внесок у розвиток нашого державотворення.
Це був справжній титан духу і думки, сильна у всіх значеннях людина. Петро Сагайдачний з'явився на Січі в останні роки XVI ст. Про попередні роки його життя відомо мало, тому що документальних даних було обмаль. Відомо лише, що до приходу на Січ Сагайдачний навчався у Острозькій академії, працював вчителем у сім'ї судді у Львові та разом з Йовом Борецьким був речником спілки козаків та інтелігенції. На Січі, яку дослідники справедливо називають ще однією українською академією, він набув військового досвіду, досконало вивчив козацьку стратегію й тактику і сформувався як полководець. Петро Конашевич Сагайдачний брав найактивнішу участь у походах і досить швидко, завдяки освіченості, державному розуму, сильній вдачі, переконанням здобув високий авторитет. Спочатку його обрали обозним, доручивши відати всією артилерією Січі, згодом він очолює січове товариство – стає кошовим отаманом. Пізніше кілька разів його обирають гетьманом.
Петро Сагайдачний проводив масштабну військово-політичну діяльність: розробив і вдосконалив козацьку тактику морського бою, що було значним внеском у розвиток українського військового мистецтва, збільшив козацький флот до 300 кораблів,перетворив козацьке військо на регулярне, стримував антипольські настрої в козацькому середовищі, віддаючи перевагу переговорам і компромісам. Крім того, значне місце славетний гетьман відводив культурі і освіті:підтримував Київське братство, відстоював права православної церкви, сприяв відновленню православної ієрархії в Речі Посполитій, заповів великі кошти Львівському, Луцькому і Київському братствам.
Отже, Петра Сагайдачного можна без перебільшення назвати Людиною з великою літери, справжнім українцем,який удостоївся найбільшої шани народу – його пам'яті і поваги. І якщо сучасне покоління все менше цікавляться такими видатними постатями,то це зневага до себе в першу чергу. Тож не варто забувати хто ми,чиї ми діти і пам'ятати подвиги наших предків і героїчне минуле нашої країни.
