Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Трипілля   давня історія   давні цивілізіції   поселення   первісна людина

Витоки українського народу

Катерина | 31.10.2007 02:36

-6
Рейтинг
-6


Голосів "за"
4

Голосів "проти"
10

Наша держава займає неймовірно вигідне географічне положення, що відіграло важливу роль в розвитку й історії нашого народу. Не завжди, до речі, позитивну. Адже саме через вічне бажання наших сусідів отримати українські "райські" землі, народ наш постійно, впродовж усього свого існування, страждав від поневолювачів.

Отже, простежимо ж, що відбувалось на території сучасної України на зовсім ранніх етапах розвитку людської цивілізації.

У межах території сучасної України первісне суспільство вчені співвідносять з археологічними періодами-віками, виділеними залежно від матеріалу, з якого виготовляли знаряддя праці:

 давній кам'яний вік (палеоліт) – від появи людини до 13 тис. років до н.е. на території України найдавніша людина з'явилась в палеоліті близько 1 млн. років тому. Це доведено розкопками поселення біля с. Королеве на Закарпатті. Найвідомішими стоянками епохи палеоліту є Лука-Врублівецька (Подністров'я), За скельне (Крим), Антонівка (Донбас). Первісні люди в цей час користувалися примітивними знаряддями праці з дерева і каменю (загострені палиці, рубила, скребла, гостроконечники), займалися збиральництвом і полюванням. У пошуках їжі часто переходили з місця на місце, їх колективи не були сталими (первісне людське стадо). Жили в печерах або житлах-наметех, зроблених з дерева та кісток мамонта. Близько 35-40 тис. років тому з'являється людина сучасного типу, названа людиною розумною. Первісне людське стадо змінюється родовою общиною. Спорідненість у роді визначалася за материнською лінією в силу домінування жінки у суспільному, економічному, житті людського колективу (матріархат).Окремі роди об'єднувалися в племена. Виникають релігія, мистецтво (наскальні розписи, різьбярство, скульптура з глини);

 середній кам'яний вік (мезоліт) – від 13 тис. років до н.е. до 7-6 тис. років до н.е. З'являються нові знаряддя праці – кам'яні сокири, і тесла, шила, голки, наконечники списів з кісток і рогів тварин. Було винайдено лук і стріли; мисливство стає провідною галуззю господарства, розпочалося приручення тварин (собака стала першою прирученою твариною). Розвивається рибальство. Ширше використовується вогонь. Формується племінна організація;

 новий кам'яний вік (неоліт) – 6-4 тис. років до н.е. саме в цей час людина переходить від споживацького господарства до відтворюючого (землеробство і скотарство). так звана "неолітична революція". Люди переходять до осілого способу життя, будують хати, займаються ткацтвом, плетінням сіток для лову риби, виготовляють досконаліші знаряддя праці з каменю (ножі, серпи, зернотерки) і кісток (гачки, гарпуни, мотики).

 мідно-кам'яний вік (енеоліт) – 4-3 тис. років до н.е. люди опановують технології виробництва і обробки першого відомого людині металу – міді; вдосконалюються землеробство, скотарство; з'являється гончарство (винайдено перший штучний матеріал – кераміку), винайдено колісний транспорт. Формуються великі племена, територіальні общини. На території України – трипільська культура.

 бронзовий вік – кінець 3 -початок 1 тисячоліття до н.е. поширюються вироби з бронзи – першого штучно створеного людиною металевого сплаву міді з кольоровими металами (оловом). Основними галузями господарства залишаються землеробство (лісостеп) і скотарство (степ). подальшого розвитку набувають ремесла, відбувається другий суспільний поділ праці – відокремлення ремесла від землеробства. Перехід до батьківської (патріархальної) общини; зростає майнова і соціальна нерівність. З'являється кочівництво;

 ранній залізний вік – від рубежу 2-1 тисячоліття до н.е. і до початку середньовіччя – 5 ст. н.е. Поява залізних знарядь праці. Зростання соціальної нерівності і формування ранньодержавних утворень.

 Історію первісного суспільства завершив залізний вік.

Наприкінці 19 ст. Київський археолог Вікентій Хвойко біля села Трипілля (Київщина) дослідив поселення та відкрив нову культуру, яка від місця її першого виявлення дістала назву трипільська. Матеріальна і духовна культура якої стала відомою по всьому світу й іноді слугує "візитівкою" давнього історичного періоду на українських землях.

Творці цієї культури заселяли в 4-3 тис. до н.е. територію від Дніпра до Карпат. Вважається, що це прийшлі племена, які частково злилися з неолітичними племенами Буго-Дністровської культури. Головне їх заняття – землеробство (жито, пшениця, ячмінь, просо). Займалися садівництвом (абрикоси, сливи, алича), скотарством та рибальством. Для обробки землі використовували мотики, а згодом і рало-зернові культури збиралися дерев'яними серпами з роговими та крем'яними вкладками. Господарство велося так інтенсивно, що через 50 – 100 років земля виснажувалася і люди змушені були переселятися. Трипільські племена вперше на території України почали використовувати вироби з міді. Проте основною сировиною для знарядь праці та зброї залишалися кремінь та дерево. як ніде в Європі була розвинена житлова архітектура – хати мали по кілька кімнат, іноді по кілька поверхів, де разом жила велика матріархальна родина. Хати гуртувалися у села, розташовувалися колом, серед якого стояв громадський будинок для сходин та спільних культових обрядів. Найбільше таке поселення – біля села Володимирівна на Кіровоградщині (200 хат, розташованих п'ятьма кругами). Навколо таких протоміст розташовувались невеличкі поселення, утворюючи округи з населенням 15-25 тисяч осіб. Найбільш прикметною для трипільської культури була її кераміка. Вона добре випалена та орнаментована. Провідні мотиви – спіралі і волюти, виконані темно-гнідою, іноді майже чорною, і білою фарбами на чорному тлі посудини. Зустрічаються схематичні малюнки свійських тварин, зображення жінок, що мало магічне значення. Такі зображення збереглися в українських народних вишивках, килимах, кераміці, писанках. Вияв мистецького хисту трипільських племен – керамічні фігури людей і тварин. Найбільше було зображень жінки, їх фігурки мали культове значення, втілювали образ праматері-родоначальниці у матріархальній родині.

Трипільська культура була найвищим культурним виявом Європи в 4-3 тис. до н.е. ЇЇ характерні риси дають підстави називати її цивілізацією.



У 10-7 ст. до н.е. в степах Північного Причорномор'я від Дону до Дунаю жили войовничі кіммерійці (згадує Гомер, розповідав Геродот у 5 ст. до н.е., згадують ассирійці). "Кімміраї" по ассирійські – "велетні".

Три версії їх походження.1-давньоіранський народ, що прийшов на землі України через Кавказ. 2-поступовий розвиток праіранської степової культури з Нижнього Поволжя. 3-це місцеве населення.

Речові пам'ятки кіммерійців знаходять у Північному Причорномор'ї, на Північному Кавказі, у Поволжі, на нижній течії Дністра та Дунаю.

Були іраномовними. Ранні кіммерійці вели осілий спосіб життя. З настанням посушливого клімату стали кочовим народом, розводили в основному коней. Племена кіммерійців об'єднувалися у великі союзи племен, які очолював цар-вождь. Мали велике військо, що складалося з з рухливих загонів вершників, озброєних сталевими та залізними мечами та кинджалами найкращими на той час у Стародавньому Світі, луками, стрілами, бойовими молотами, булавами. Воювали з Урарту та Ассирією.

Поселення кіммерійців були тимчасовими, в основному, табори та зимівники. Мали кузні та ковалів. Користувалися залізом, добутим лісостеповиками або кавказькими племенами. Виготовляли кінські вудила, наконечники стріл, прикраси. Високий рівень кераміки (кубки з лощеною поверхнею та геометричним орнаментом), прикрас з напівкоштовних каменів обробки кісток. Збереглися кам'яні могильні плити з зображенням людей.

Жили патріархальними родами, що складалися із сімей. Поступово виділилась військова знать. Знатних людей ховали у великих курганах. Були чоловічі поховання (клали кинджали, вуздечки, наконечники стріл, кам'яні бруски, жертовну їжу, коня) та жіночі (золоті та бронзові кільця, скляні і золоті намиста, глиняний посуд). Мали зв'язки з племенами Приазов'я, західного Сибіру, Кавказу.

Майже одночасно з кіммерійцями в південній частині Криму проживало корінне населення -таври (грецьке "таврос"- тур). Займалися скотарством, землеробством, рибальством. Були добрими гончарами, вміли прясти, обробляти камінь, дерево, кіски, роги, метали. З другої половини 1 тис. до н.е. з'явилася майнова нерівність, родова аристократія. Держава Таврика – рабовласницька.

Кіммерію і Таврику у 2 ст. до н.е. підкорив понтійський цар Мітрідат 4 Євпатор, а у другій половині 1 ст. до н.е. – римляни. Таври були винищені або асимільовані татарами.

Скіфи – нащадки індоєвропейських племен, проживали на землях України у 7-3 ст. до н.е., мали свою міфологію, обрядовість, поклонялися богам та горам, приносили їм кровну жертву. Вони прийшли з глибин Азії, завоювали величезну територію між Доном, Дунаєм і Дніпром, частину Криму, утворили державу Скіфію. Геродот виділяв серед скіфів три групи – царські скіфи (пониззя Дніпра і Дону) вважалися верхівкою союзу племен; скіфи-орачі (між Дніпром ті Дністром); скіфи-землероби (лісостепова зона) та скіфи-кочовики (степи Причорномор'я). Власне скіфами були царські скіфи та скіфи-кочовики. Наприкінці 6 ст. до н.е. сформувалася держава, що за Геродотом поділялася на три царства. Одне очолював головний цар, два інших-молодші царі (ймовірно, сини головного).

Скіфська держава – перше політичне об'єднання на півдні східної Європи в ранньому залізному віці (центр – Кам'янське городище поблизу м. Нікополя). Поділялась на округи (номи), що управлялися вождями, призначеними скіфськими царями. Скіфське суспільство складалося з трьох основних верств, що вели своє походження від одного з синів першопредка і мали свій священний атрибут – воїни-сокиру, жерці-чашу, рядові общинники (землероби та скотарі) – плуг з ярмом. Особливо шанували у скіфів сім богів, їх вважали прабатьками людей і творцями усього сущого на Землі.

Основу скіфського виробництва становило скотарство, землероби вирощували пшеницю, просо, коноплі та інше не тільки для себе, а й на продаж. Землероби жили в укріплених ровами і валами поселеннях на берегах річок. У мистецтві домінував так званий тваринний стиль. Скіфи багато воювали. Занепад і розпад Скіфії були викликані погіршенням кліматичних умов, висихання степів, занепад ресурсів лісостепу і т.д.

Наприкінці 3 ст. до н.е. Велика скіфія зникла. Частина населення відійшла на південь, де створили дві малі Скіфії – у Криму та в нижній течії Дніпра.

Вважають, що перші паростки державності на території України з'явилися саме у часи скіфів.

Пам'ятники скіфської доби – кургани-захоронення (Солоха, Гайманова Могила на Запоріжжі, Товста Могила та Чортомлик на Дніпропетровщині, Куль-Оба і т.д.).

600 років (з 3 ст. до н.е. до 3 ст. н.е.) у Північному Причорномор'ї панували сармати, що прийшли з Волги. Вони, як і скіфи, були іраномовними, мали близькі побут і звичаї. Фактично скіфи і сармати уживалися в одній державі – Сарматії (важливий політичний центр – міст Танаїс у гирлі Дону).

Сармати-слабопов'язаний союз споріднених кочових племен. Займалися скотарством, полюванням. Вели війни за пасовиська та здобич, основа війська – важкоозброєні вершники. Існувала приватна власність на худобу, як і у скіфів. Використовували працю рабів (полонених). Мали зв'язки з народами Китаю, Індії, Ірану, Єгипту і т.д. Поєднували елементи культури Сходу, античного Півдня та Заходу.

У 3ст.н.е.сарматів витіснили готи.

Отож, бачимо, що територія сучасної України завжди була бажаною. Завжди була на перетині торговельних шляхів центральної Європи і ще з давніх часів її вигідне розташування манило до себе представників різних культур. А знати елементарно свою історію, починаючи від витоків свого народу, важливо для розуміння того, як саме зберегти в подальшій історії вигідну позицію країни та її суверенність.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua