Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Суспільно-політичний та економічний устрій Києвської Русі

Юлія Майок Передрук | 31.10.2007 00:48

-3
Рейтинг
-3


Голосів "за"
4

Голосів "проти"
7

У світі завжди існувала та ланка, яка пов*язувала всі соціально – політичні інститути, таке, що вривалось у культурне життя людей. Це-релігія. Вона возз*єднує народи, минуле і сучасне. Я намагалась розглянути суспільно-політичний і економічний устрій Київської Русі крізь призму релігії.

Витоки становища політичного, економічного та культурного життя будь якої країни слід шукати у релігії, віруваннях народів, що проживають на її території. Будь-яка дискусія про культуру середньовічного суспільства зосереджується насамперед на його релігійних віруваннях та інститутах. Як відомо, до 988 року русичі були язичниками, тобто поклонялися різним божествам. Найвищим богом у них вважався Перун – господар грому і блискавки, аналогічний скандинавському богові Тору.

Із прийняттям християнства у Київській Русі поширилася нова, складно організована релігія – християнство, яка докорінно змінила культурний світогляд русичів – почали будувати нові храми, собори. Славетна Софія Київська – безпосереднє підтвердженням того, наскільки всеохоплюючим був вплив церкви на мистецтво. Збудована у 1037 р. за князювання Ярослава Мудрого ця чудова кам'яна споруда, зведена грецькими майстрами на взірець константинопольського храму, мала п'ять апсид, п'ять нефів і тринадцять бань. Розкішне прикрашений інтер'єр підтримували мармурові й алебастрові колони. Напевно, краса цього храму християнського Бога здавалася просто сліпучою призвичаєним до скромних дерев'яних будівель киянам.

Запровадження християнства вплинуло і на розвиток писемності, – в ужиток увійшло письмо, базоване на абетці, створеній ченцями Кирилом і Мефодієм – греками.

Взагалі, історію Київської Русі можна умовно поділити на три періоди (звичайно, пов'язуючи розподіл з релігійним життям держави):

1.Період консолідації державності або дохристиянська епоха

(кінець 9-10 ст.):

пов'язується з князюванням Олега (882-912), Ігоря (912-945), Ольги (945-964) та Святослава (964-972). У процесі завершення політичного об'єднання Русі відбувалося встановлення феодального – суспільного ладу, утворення апарату влади. За цей час виникло величезне господарське й політичне об'єднання.

2.Період розвитку держави або період поширення християнства припадає на час

правління Володимира Великого (980-101) та Ярослава Мудрого (1016, 1019-54), а також Володимира 2 Мономаха (1113-25) та Мстислава Великого (1125-32).

Прийняття християнства несло з собою нову культуру і духовність, зміцнило внутрішню політику Київської Русі. Утвердженню сильної централізованої держави сприяло проведення під час правління Володимира адміністративної реформи. Територія країни, значно збільшившись за рахунок підкорення в'ятичів, радимичів, сусідніх литовських племен, була поділена на вісім волостей. На чолі кожної з них стояли спочатку намісники, а потім сини Великого князя.

3. Період розпаду та занепаду державності або "після християнський" (друга третина 12 – перша половина 13 ст.) характеризується загостренням міжусобних війн, посилення нападів кочовників, яких притягували надзвичайно родючі землі, економічним застоєм.

У 1240 році монголо-татари зруйнували Київ. Цю дату офіційно вважають завершенням київського періоду в історії України.

За соціальною структурою і правовим статусом населення Київської Русі поділялося на три категорії: феодали, вільна верства, феодально залежне населення. Найвище місце в суспільній ієрархії посідали Великий князь і численні представники різних відгалужень династії Рюриковичів (що можна порівняти з сучасними Президентом і Парламентом). Княжі воїни, дружинниуи та місцева знать утворювали клас бояр, яких ще називали "княжими мужами".

На щабель нижче від бояр стояла міська знать, найвизначнішими представниками якої були великі купці.

Поширення християнства не змогло не відобразитись і на формуванні суспільного ладу, тому на території Київської Русі утворюється духовенство, верхівку якого становили митрополит, єпископи та ігумени монастирів. Духовенство ділилось на чорне (монастирське) та біле (мирське).

Вільне населення позначалося загальним терміном – "люди". Найчисельнішою соціальною верствою були селяни, яких ще називали смердами, до вільного населення також належали ремісники, дрібні торговці, крамарі, рядове духовенство.

Окремий прошарок населення, за Руською правдою, становили ізгої – люди, які вибули з однієї верстви і не потрапили до іншої.

Отже, релігія – такий соціальний інститут, що втручається у всі устрої людського життя, докорінно змінюючи їх. Як і за часів Київської Русі, коли церкви та монастирі були важливими осередками освіти, літератури, мистецтва, так і в сучасному світі вічного протистояння мусульманства та християнства, ставлення до релігії впливає на політичне, економічне становище всього світу – варто згадати лише події 11 вересня 2001 у США.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua