Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

До питання геройства


17
Рейтинг
17


Голосів "за"
20

Голосів "проти"
3

Визнання чи невизнання видатних українських діячів минулого після Помаранчевої революції набуває значної актуальності. Перш за все завдяки указам Президента. Втім, українське суспільство майже не має інформації про своїх героїв. А якщо і має, то це переважно третьосортна жовта балаканина. Давайте згадаємо, що таке національна пам'ять.

До питання геройства
Поміж сотень публікацій на тему вшанування чи нешанування Симона Петлюри, що з'явилися останнім часом в українських ЗМІ, в очі впав заголовок однієї дніпропетровської газетки – "Не нужно из Петлюры делать героя".

Тут власне треба відразу було б пояснити, що з людини, яка вже є героєм, штучно створювати героя не потрібно. Адже якщо ми дійсно хочемо жити по-новому, то в першу чергу маємо позбутися впливу запліснявілих радянських міфів щодо визначних українців минулого та цілих періодів нашої власної історії.

Слухаючи десятиліттями відшліфовані легенди про те, наприклад, що Петлюра чинив погроми по українських селах та... вкидав дітей у криниці, треба звернутися перш за все до реальних фактів, документів і, бажано, до здорового глузду, а вже потім робити якісь висновки.

Перший факт: Симон Петлюра був організатором і керівником українського війська, а також третім главою Української Народної Республіки (після Михайла Грушевського та Володимира Винниченка). І важко собі уявити, щоб Леонід Кучма чи Віктор Ющенко спеціально приїздили на Полтавщину топити українських дітей. Нісенітниця! Стара комуністична нісенітниця!

Другий факт: Петлюра, переборюючи пацифістські настрої своїх однопартійців з Української соціал-демократичної робітничої партії, докладав чималих зусиль до формування українського війська, що в умовах війни з Радянською Росією (назваймо речі своїми іменами) було конче необхідним.

Третій факт: будучи головою Директорії УНР, С. Петлюра до початку 1921 р. воював за Україну, в той час коли згадувані вже українські діячі виїхали за кордон. Може й тут він чинив не по-геройськи?!

І, нарешті, четвертий факт: радянська влада просто так не організовувала вбивства за кордоном – С. Петлюру вбито в Парижі 25 травня 1926 р. Петлюра й петлюрівці віддавали свої життя за українську ідею. Як це не дивно тепер звучить, але на той час його ім'я було надзвичайно популярним в Україні. Адже радянський уряд своїми діями дискредитував себе, і Україна в різних частинах час від часу спалахувала кривавими антибільшовицькими повстаннями.

Тож на тлі реальних історичних фактів, підтверждених величезною кількістю документів і ґрунтовних досліджень (у першу чергу Інституту історії України НАН України, Володимира Сергійчука, Віктора Савченка та ін.), голі звинувачення старих комуністичних активістів та їх сучасних послідовників-манкуртів виглядають досить жалюгідно.

Деякі нинішні українські політики, мало розуміючи зміст проблеми, а частіше навіть і не знаючи своїх видатних попередників, грають на "слабких місцях" свого електорату й забезпечують у такий спосіб собі мандат, гроші й, відповідно – добробут. І соціалістичні ідеали, дружба з Росією, російська мова чи ненависть до Петлюри є лише ідеологічним прийомом у процесі власного збагачення.

Повертаючись до теми геройства, варто зауважити лише одне – пам'ять народу вічна. І найсвятіше, що в нього є – подвиги й могили власних героїв. На цьому мають виховуватися всі наступні покоління. Але останнім часом українське суспільство нахабно переконують в тому, що воно має тільки одну історію – радянську, і виключно радянських героїв. Все інше – щось на кшалт "буржуазного націоналізму" й бандитизму, з якими боролася свята "совєтська власть". Тобто "Отечественная война" – це так. Не забувати ніколи! А мільйони жертв Голодомору і репресій 1937 – 1938 рр. – це минуле, "маємо жити заради майбутнього". Де ж та правда?!

Може варто було б хоч трохи бути об'єктивнішими, адже йдеться про речі, які визначають подальший розвиток українського народу.

Пам'ятник Симонові Петлюрі на його рідній землі, в Полтаві, таки буде. І полтавці будуть пишатися, маючи свого власного президента України. Втім, постає інша проблема – чи хотів би сам Петлюра бути "прирівняним" до "героїв"-організаторів громадянської війни в Україні, які знищили його державу Українську Народну Республіку, або "героїв" нових, що продовжують отримувати п'ятикутні зірки або тризуби за плюндрування України й нищення української нації?!

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua