- Доброго ранку, дорогенький Фьодоровічу! Здоров'ячка Вам міцного! На благо людей!... – і покотило собі день поволеньки...
А ось і вечір прийшов. Той же Фьодоровіч на балконі. Тримає в руці гранчак із дорогим французьким коньяком, а в роті сигара від самого команданте Фіделя. Повертає до Сонечка свою мармизу, а воно як гримне раптом:
- Бля, ти ще не здох, педерасте смердючий? То здохни вмить і не смерди тут, як тхір!...
Ошелешений Фьодоровіч на мить завмер від несподіванки, а потім запитує в Сонечка:
- Сонечко, що сталося? Ти ж так гарно зі мною повелося, коли встало...
- Бачиш, педерасте смердючий, то був ранок на сході, а зараз вечір і я вже, слава Богу, на заході...
